«Червоної картки» Інтерполу Іванющенко спекався

На початку тижня президент Петро Порошенко мав зустріч з керівником всесвітньо відомої антикорупційної мережі Transparency International Хосе Угасом. Після чого на Банковій відзвітували: Порошенко закликав Угаса посприяти поверненню в Україну награбованого режимом Януковича. Сказав це президент поважному гостю і навіть не почервонів. Не зашарівся і генпрокурор Юрій Луценко, який теж на зустрічі був. Оце так витримка! Вже два роки стараннями Генпрокуратури (а вона жодних тілорухів, несанкціонованих Банковою, не робить) Україна лише імітує розслідування злочинів (у тому числі й економічних) Януковича та його «режимніків», виставляючи себе посміховиськом на весь світ. «Папєрєднікі», які потрапили до санкційного списку, замість в’язниці сидять собі у Росії і дулі тицяють. Платять з «нажитого непосильною працею» акулам-адвокатам, а ті свій хліб з ікрою вправно відробляють. Треба через суд кримінальну справу проти свого підзахисного закрити - будь ласка.

Поклопотати, щоб дорогоцінного клієнта «виписали» з «чорної бази» Інтерполу — теж не проблема. А як постаратися, то й з-під санкцій «годувальника» можна вивести. Причому пітніти, шукаючи потаємні лазівки в українському законодавстві чи до мозолів оббиваючи пороги європейських судів, адвокатам «папєрєдніків» не доводиться. Роботу їм наші «компетентні» органи полегшують — своєю бездіяльністю чи свідомим небажанням доводити справи проти Януковича і його «гаманців» до кінця. Поки на Банковій і Різницькій (адреса ГПУ) вдають глибоку стурбованість тим, як повернути в Україну «золото Сім’ї», Сім’я успішно «умикає» свої активи (переписуючи добро на підставних осіб) та ще й з України «бабло скосити» примудряється. Скільки награбованого винен державі Янукович, історія замовчує. А ось скільки винна йому Україна, прояснилося, щойно стали відомі подробиці щодо рішення суду ЄС про компенсацію «легітимному» і його синам (у тому числі і молодшому, який загинув торік) юридичних витрат у санкційній справі. Адвокати оцінили витрати у 57,3 тисячі фунтів стерлінгів кожному з трьох Януковичів. У перерахунку на гривні, за нинішнім курсом, виходить понад шість мільйонів.

У Міністерстві юстиції (саме його звинувачують у тому, що стало можливим рішення суду ЄС не на користь України) довго відхрещувалися: ніхто нічого, мовляв, нікому не винен. Але цього тижня стало відомо, що Україна подала скаргу на судове рішення про грошову компенсацію Януковичу і його синам. Щоправда, наразі немає інформації, що саме оскаржують — виплату компенсації чи лише її розмір.

Услід за шефом Януковичем голосно нагадав про себе Юрій Іванющенко (він же — Юрій Єнакіївський, якого називають одним з головних «гаманців» Сім’ї). Відтепер Інтерпол йому не страшний: Іванющенка не розшукуватимуть, аби повернути в Україну, а лише стежитимуть за його пересуванням. Як Юрі Єнакіївському вдалося позбутися «червоної картки» Інтерполу, повідомив нардеп Сергій Лещенко. «19 квітня цього року Інтерпол вніс зміни щодо статусу розшуку Іванющенка з «арешт» на «встановлення місцезнаходження» у зв’язку з тим, що 8 квітня 2016 року закінчився термін дії ухвали Печерського райсуду Києва від 8 жовтня 2015-го, якою надавався дозвіл на затримання Іванющенка з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Таким чином, Іванющенко може вільно подорожувати світом — він не буде затриманий, а Україна буде лише поінформована, що він перетнув такий-то кордон, - написав Лещенко у своєму блозі на «УП». - Зміні статусу передувало рішення судді Дніпровського суду Києва Чауса. Той, всупереч територіальності, закрив справу Іванющенка та зняв його з розшуку. Просто взяв і скасував ухвалу на затримання Іванющенка та доставку в суд, винесену Печерським судом, а також постанову слідчого про розшук Іванющенка... Бажання Іванющенка зникнути з бази даних Інтерполу зрозуміле. Його родина мешкає в Монако, де володіє пентхаусом та віллою неподалік у містечку Роко Брю. Бажання повернутися до життя на Лазурці, що вимагало зняття його з розшуку Інтерполу, змусило Іванющенка шукати контакти з новою владою. За моєю інформацією, він та його люди намагалися вийти на Бориса Ложкіна, Григорія Суркіса та Ігоря Кононенка. Хто саме «вирішив питання» для Іванющенка, може встановити лише слідство. Але є всі підстави вважати, що посередником для реалізації судового рішення судді Чауса був головний неформальний юрист президента Порошенка Олександр Грановський. Враховуючи статус Іванющенка, тільки наївна людина може повірити, що президент Порошенко був непоінформований про системні намагання Юри Єнакіївського зникнути з міжнародного розшуку за допомогою президентського оточення. Не втрутившись, Порошенко своєю бездіяльністю призвів до того, що Іванющенко отримав омріяну свободу пересування, а хтось інший поклав до сейфу чималу суму коштів».

Рішення Дніпровського суду столиці було не першим «дивом» у справі Іванющенка. У лютому адвокати Юри Єнакіївського домоглися судового рішення, яке зобов’язувало Генпрокуратуру взагалі закрити справу проти нього (йдеться про звинувачення щодо незаконного освоєння через фірми Іванющенка «кіотських коштів»). Згодом у ГПУ заявили, що Апеляційний суд Києва навіть не взяв до розгляду їхню скаргу. І запевнили: поки не дочекаються вердикту Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, закривати кримінальне провадження проти Іванющенка не будуть. Але «фокус» у тому, що й розслідувати цю справу у Генпрокуратурі, схоже, не поспішають.

Коментар для «ВЗ»

Дарія КАЛЕНЮК, виконавчий директор Центру протидії корупції

- Справа по Іванющенку розслідується дуже повільно. І сповільнюється вона саме вищим керівництвом Генпрокуратури - руками пана Столярчука, який був заступником у Шокіна, і залишився заступником у Луценка. Столярчук здійснював і, напевно, досі здійснює процесуальне керівництво у цьому слідстві. Він впливає на те, як поводяться слідчі, як подати клопотання до суду (зробити це якісно чи ні). Через його відверту бездіяльність стало можливим рішення суду про закриття справи Іванющенка. Ми писали заяву щодо Іванющенка ще у листопаді 2014 року, коли дізналися, що він може «злетіти» зі санкційного списку ЄС. По ньому не було жодного провадження. На основі нашої заяви провадження відкрили. Вдалося зберегти санкції, збереглися арештовані мільйони Іванющенка і його родичів (за інформацією Центру протидії корупції, йдеться про 200 мільйонів євро, заморожених у Швейцарії і Монако. - «ВЗ»). Але що зробила ГПУ за півроку кримінального провадження, то це допитала нашого юриста, і все. Зрозуміло, що за таких «активних» слідчих дій Іванющенко скоро не лише у базах Інтерполу не залишиться, а й має усі шанси вийти з-під санкцій. Маємо справу з відвертою і, думаю, свідомою бездіяльністю Генпрокуратури, спрямованою на те, щоб Іванющенко і далі прекрасно почувався. Можна говорити, що поганий суд. Але в адвокатів Іванющенка було обґрунтування: строки давності закінчилися, за рік — одна слідча дія, чому, мовляв, наш підопічний має залишатися у статусі підозрюваного? Прокуратура дала аргументи адвокатам, щоб через суд цю справу закрити. Вочевидь, для ГПУ великий репутаційний ризик — закрити справу зі своєї ініціативи. Ось і вигадують інші способи.

- Ви згадували про Столярчука. Але важко собі уявити, що він діє за спиною у ген­прокурора…

- Упевнена, що усе це робиться з відома генерального прокурора. Не могли ні Ярема, ні Шокін, ні Луценко не звертати уваги на такі кричущі справи. Іванющенко - «смотрящий» Януковича. І коли Луценко говорить, що треба притягнути до відповідальності Януковича, він повинен вказати також прізвища Іванющенка, братів Клює­вих. Бо це особи, які «дерибанили» мільярди державних коштів. Знаючи, що через бездіяльність ГПУ вже є рішення суду закрити кримінальне провадження проти Іванющенка, Луценко все ж залишає Столярчука своїм заступником. Що це, як не свідоме зливання справи Іванющенка?

- Після зміни статусу у базі Інтерполу Іванющенко може вільно пересуватися світом?

- Так. І це ще не все. Є факт зміни статусу у базах Інтерполу, є рішення українського суду про закриття справи, на підставі чого може бути ухвалено рішення про зняття з Іванющенка санкцій ЄС. Цього ще не відбулося. Але впевнена, що зняття санкції ЄС через суд — сценарій, на який розраховує Іванющенко. В Україні його справу відверто «зливають». Ми також спостерігаємо за активами Іванющенка: більшість з них вже переписали з одних осіб на інших. Тобто повернути щось в Україні мало реально. Залишається 200 мільйонів за кордоном, які неможливо буде повернути, якщо санкції ЄС будуть зняті.

Фото: lb.ua