Колишній нардеп-убивця вийшов з тюрми на 9 років швидше

У середу, 6 квітня, коли мільйони українців прикипіли до вечірніх телевізорів у надії почути добрі новини з європесимістичної Голландії, їх приголомшила інша звістка. З воріт Бориспільської виправної колонії №119 вийшов на волю Віктор Лозінський - чоловік, чиє прізвище донедавна наводило жах на тисячі наших співвітчизників, зокрема жителів Кіровоградщини. Якщо хтось забув, йдеться про колишнього народного депутата від партії “Батьківщина”, який у власних мисливських угіддях з особливою жорстокістю убив безробітного Валерія Олійника. За вчинення цього злочину Лозінський мав провести за ґратами 15 років, однак відсидів лише шість. Подарунок у вигляді волі зробив йому якраз на 53-й день народження Апеляційний суд Київської області. Він підтвердив правомірність ухвали суду першої інстанції про умовно-дострокове звільнення екс-нардепа з тюрми.

Біля воріт колонії Лозінського чекало круте авто, яке й повезло його додому, у 7-тисячний райцентр Голованівськ, у схований від людського ока триповерховий маєток, що нагадує замок.

Експерти-криміналісти припускають, що вийти на волю Лозінському допомогли юристи з оточення екс-глави СДПУ (О) Віктора Медведчука, з яким той перебуває у родинних стосунках. Дружина кума Путіна, популярна телеведуча Оксана Марченко, є сестрою дружини Лозінського…

Колишнього нардепа з Кіровоградщини давно називали “перекінчиком”, слизькою людиною. Був активним агітатором Партії регіонів під час першої президентської кампанії Віктора Януковича, за що у ПР відзначили “волонтера” подякою. Після декомунізації на території Голованівського району Лозінський виділяв кошти на відновлення знесених радянських символів. Його називали “смотрящим” Януковича в області. Але коли змінилася політична кон’юнктура, симпатик “регіоналів” переметнувся у політичну силу Юлії Тимошенко, під її знаменами став народним депутатом. Найбільший скандал довкола цього функціонера спалахнув 16 червня 2009 року, коли Лозінський, полюючи у своїх угіддях, на очах районного прокурора і начальника міліції розстріляв “бомжа”, який “посмів без дозволу” зайти у мисливські володіння цього латифундиста. На очах “правоохоронців” Лозінський перетворив тіло Валерія Мельника на решето. Були спроби відбілити горе-нардепа, зам’яти справу, але резонанс від цієї “НП” виявився таким великим, що Лозінського змушені були відправити до в’язниці на 15 років.

Інший відсидів би за ґратами “тютелька в тютельку”, але тільки не він. У 2012-му суд зменшив покарання Лозінському до 14 років. У 2014-му “слуги Феміди” постановили, що екс-парламентарій має сидіти вже тільки 10 років. У 2014 році Лозінського навіть випустили на волю — начебто через поганий стан здоров’я. Але через тиск громадської думки знову опинився у тюрмі. Щоправда, ненадовго. Адвокати убивці скористалися “законом Савченко”, за яким час, проведений у СІЗО, зараховують у подвійному вимірі, відтак подали клопотання про умовно-дострокове звільнення свого клієнта. До цього прошенія долучили позитивні характеристики з колонії, в якій Лозінський виготовляв... дощечки для нарізання овочів. Бориспільський міськрайонний суд з таким клопотанням погодився, а Апеляційний підтвердив законність цієї ухвали…

У Голованівську Лозінського чекають зі змішаними почуттями. Одні тішаться, що повертає­ться “хазяїн”. Інші — тремтять, бояться його помсти. Бо, як кажуть оті перші, всім, хто свідчив проти Лозінського в суді, “тепер буде кришка”…

Вихід з тюрми депутата-убивці Лозінського (як і судді-хабарника Зварича, який за аналогічною схемою вийшов з колонії раніше) українці сприйняли як наругу над законністю. Як приниження, як насмішку, як реванш старої системи. На тлі інших подій останнього часу це породжує у людей ще більше розчарування і відчай.