Ківі з кримінальним присмаком

На початку року «Високий Замок» розповідав про відомого ужгородського селекціонера Генріха Стратона, який вивів морозостійкий сорт ківі. Чоловік двадцять років свого життя присвятив вирощуванню цього екзотичного фрукта. За цей час здебільшого безкоштовно роздавав охочим і плоди, і саджанці ківі. Та коли виведені в Ужгороді фрукти почали приносити прибуток, у пана Стратона з’явилися неабиякі проблеми. Кому міг стати поперек горла ужгородський селекціонер, спробував з’ясувати кореспондент «ВЗ».

Знання селекціонера для збагачення використовував… однокласник

З паном Генріхом зустрічаємося в одній із ужгородських кав’ярень. Затягуючись цигаркою, біолог ділиться спогадами про початок роботи над створенням українського ківі. “Я з батьком взявся виводити наш ківі ще з 1992 року, — каже пан Генріх. — До того лише знав, що ця рослина не має конкретної батьківщини і коріння, а була селекційним способом вперше виведена у Новій Зеландії. Десь у середині 90-х на мікроскопічній ділянці біля нашої п’ятиповерхівки в Ужгороді дали перші морозостійкі (до мінус 20 градусів) плоди саджанці, які я виводив з насіння, — понад 15 різновидів ківі. Трохи згодом заздрісний сусід сокирою вирубив усі кущі. Проте нам вдалося зберегти рослини, які пересадили у безпечніше місце. Минав час, ми збирали непогані врожаї, більшу частину яких роздавали знайомим та друзям. Ділилися й саджанцями. Після публікацій у пресі, у тому числі й у «Високому Замку», у мене стрімко збільшилася кількість замовників на саджанці. Я зрозумів, що сам впоратися не зможу…”.

Відтак Генріх Стратон разом із однокласником Володимиром Чепаканичем створив фірму «Ківі-ленд». Однокласник узяв у співзасновники свого товариша Василя Логіна. Замовлення зростали, проте компаньйон ужгородського селекціонера, котрий забажав стати генеральним директором згаданої фірми, не звітував за жодну зароблену копійку. Натомість не забував без грошей систематично брати у пана Генріха саджанці на замовлення. На той час борг «партнера» перед селекціонером уже перевалив за 60 тисяч гривень.

Звичайно, так довго тривати не могло, тим більше, до біолога почали телефонувати обурені люди, які переказували кошти «Ківі-ленду», а саджанців не отримали. «Батько» ужгородського ківі вирішив порвати з фірмою й зажерливим однокласником і займатися справою власноруч.

Саджанці для Ющенка і розбита голова

«Востаннє зустрівся з ними 16 травня, — пригадує Генріх Стратон. — Знову почув ту саму пісню, що, мовляв, грошей немає. Тоді дав їм востаннє тридцять саджанців. Казали, що отримали замовлення від Віктора Ющенка. Я попередив, що більше жодної рослини не віддам. Звідти поїхав додому, на вулицю Тихого. Таксі під’їхало прямо під під’їзд. Не встиг зробити кілька кроків, як відчув сильний удар по голові. Били не руками — битою або чимось ще важчим. Подруга знайшла мене непритомного у калюжі крові”.

Наступного дня пан Генріх написав заяву у міськвідділ міліції. За півроку міліція не знайшла жодної зачіпки у цій справі. Натомість неприємності селекціонера тривали. Десь через місяць батька закарпатського ківі в центрі Ужгорода затримують працівники обласного відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків. Міліціонери без слів забрали чоловіка з однієї з кав’ярень і повезли на дачу, звідки якраз на замовлення мав відправлятися вантаж з ківі. На диво, без будь-якої навченої собаки і будь-яких перевірок усього вантажу, міліціонери витягли єдину з 55 коробок. Розпакували її і на самому дні виявили... пакет з білим порошком. Селекціонер пізніше помітив, що саме ця коробка була помічена ручкою...

“Дивно, та мені не пред’я-вили жодних звинувачень, навіть дозволили відправити вантаж, — веде далі Генріх. — Хоча, як пізніше з’ясувалося, у пакеті був метамфетамін. Я зрозумів, що мене вирішили «підвісити» — аби потім шантажувати”.

Від великих проблем біолога врятували друзі, котрі порадили одразу ж після наркоісторії дати прес-конференцію. Надання справі публічності спрацювало. Працівники БНОНу відчепилися. Без будь-яких пояснень, викликів чи відкриття або закриття справи.

Викрадення на мільйон…

У серпні у Стратона — новий «сюрприз»: невідомі вдерлися у теплицю і викорчували 5000 саджанців. “Я був ошелешений побаченим, — пригадує Генріх. — За слідами злочину було помітно, що рослини незграбно згрібали, ламаючи їх. Найприкріше, що на той час майже кожен із кущів був уже під замовленням…”. Через кілька тижнів така ж доля спіткала й теплиці Генріха Стратона у Верхньому Солотвині на Ужгородщині. Там викрали 4000 саджанців. До крадіжки готувались — отруїли сторожового собаку. Один саджанець коштує 120 гривень, тож збитки від свавілля перевалили за мільйон.

Чоловік написав заяви по обох фактах, вказав прізвища підозрюваних у злочині. Але в Ужгородському міському управлінні МВС справу закрили, керуючись сміхотворним аргументом. Мовляв, рослини — унікальні, тому неможливо визначити їхню вартість.

Коментуючи ці події, працівник Ужгородського міського управління МВС Людмила Феєр повідомила: зараз прокуратура міста Ужгорода з’ясовує правильність відмови у порушенні кримінальної справи. Своєю чергою, інспектор із роботи з населенням Ужгородського районного відділу МВС України у Закарпатській області Мар’яна Марчишак підтвердила, що справді наприкінці серпня до райвідділу звернувся громадянин Генріх Стратон. За фактом викрадення було порушено кримінальну справу. Однак нині вона також перебуває у міжрайонній прокуратурі — на предмет перевірки дотримання працівниками МВС усіх тонкощів оформлення злочину. Попри це, пані Мар’яна запевняє, що слідство у справі триває і, мовляв, у його процесі були допитані підозрювані…

Ківі-бізнес хочуть прибрати за підтримки міліції?

Зараз біолог живе зі страхом за свою справу. Щоправда, уже уклав угоду зі службою ДСО про охорону теплиць, поставив сигналізацію. Генріх розповідає, що після цього двічі, спочатку о третій ночі, а через три тижні о шостій ранку на теплицях спрацьовувала сигналізація. Тобто «добродії», котрі залишаються безкарними, не сплять.

“Мені ця ситуація нагадує буремні 90-ті, — ділиться з кореспондентом «ВЗ» своїм поглядом на ситуацію багаторічний друг Генріха Стратона, закарпатський експерт-політолог Віктор Пащенко. — Якщо бізнес починає розвиватися, то когось починає турбувати, що він «безхозний». Можливо, хтось хоче контро-лювати рух коштів у цій справі. Специфіка цього бізнесу така, що це не просто торгівля, яку можна прибрати до рук. Це — до певної міри унікальний продукт, і тут справді конкурентів немає. Справа, за яку взявся мій товариш, стала достатньо масштабною. Нею цікавилися і в Міністерстві агрополітики, і в країнах колишнього СРСР та Європи”.