«Ми вирішили допомогти врятувати частинку давнього Львова»

Львівська восьма школа (а точніше, Львівська спеціалі­зована загальноосвітня шко­ла І-ІІІ ступенів № 8 з погли­бленим вивченням німецької мови) — унікальний навчаль­ний заклад, який торік від­святкував своє 200-ліття. За довгу історію викладачами школи була плеяда знамени­тостей, зокрема математик Мирон Зарицький. А серед учнів — не менш знамениті автор «Русалки Дністро­вої» Маркіян Шашкевич та польський фантаст Станіслав Лем. Школа посідає третє місце у львівському і 30-те в загальноукраїнському рей­тингу шкіл.

Директор восьмої шко­ли Михайло Ерстенюк — палкий ентузіаст збе­реження історії навчального закладу, написав книгу з істо­рії школи, дбає про збережен­ня цієї старовинної будівлі. Адже вона розташована у само­му серці Львова, у зоні ЮНЕС­КО (вул. Підвальна, 2). Будівля фактично стоїть на ще давнішій пам’ятці — оборонній стіні тре­тього ярусу фортифікацій Льво­ва XVI століття. Таким чином бу­динок школи № 8 є найстарішим діючим шкільним приміщенням в Україні, через що увійшов у Книгу рекордів України. Ще 15 років тому пан Михайло ініцію­вав інженерне обстеження тех­нічного стану будівлі. На під­ставі висновків науковців у 2015 році за кошти Львівської міськради провели капремонт сис­теми водовідведення і гідроізо­ляцію фундаментів. Але цього виявилося замало для 200-літ­ньої будівлі.

«Будинок школи і територія, на якій вона розташована, тіс­но пов’язаний з довколишньою архітектурою і створює єдиний ансамбль, — розповів Михай­ло Ерстенюк журналісту „ВЗ“. — А східна стіна школи має час­тину автентичної цегляної клад­ки XVI ст. У мене виникла ідея відкрити цю кладку і показати її туристам, усім людям, що це є частина оборонних споруд міс­та. Уже десять років, як ця сті­на потребувала реставрації. Оскільки вона — поруч зі шкіль­ним спортмайданчиком, то від ударів м’яча руйнувалася цегла. Така реставрація мала би бути на рівні держави, міста. Я у роз­пачі навіть хотів заштукатурити цю стіну. Бо з неї падала цегла, а це діюча школа. Але мій при­ятель, засновник ТзОВ „Фе­розіт“ Володимир Домащук, переконав, що цей автентик не можна закривати. І вже декілька тижнів працівники фірми „Феро­зіт“ реставрують цю стіну».

Разом із директором Михай­лом Ерстенюком та представ­никами «Ферозіту» оглядаємо стіну на подвір’ї школи. На фаса­ді, серед сучасних вікон, добре видно «архаїчне вкраплення», яке охоплює 1-й і 2-й повер­хи. Така сама старовинна час­тина є і у пивницях. «Наші пра­цівники мають відчистити стару кладку, відновити понищені шви між цеглинами, відновити еле­менти кладки, які випали, а по­тім зробити консервацію, аби на пам’ятку не вплинули погод­ні умови, — розповідає „ВЗ“ ке­рівник департаменту роботи з ключовими клієнтами ТзОВ „Ферозіт“ Микола Матвеєв. — Наша фірма в Україні працює вже понад 25 років. Засновники — українці. Головний виробничий майданчик — у Львові. Загалом у нас близько 500 працівників по Україні. Виготовляємо різні буді­вельні матеріали — клейові сумі­ші, штукатурки, шпаклівки, фа­садні матеріали, пінопласт тощо. Наша співпраця з такими німець­кими партнерами, як компанії HAERING та KÖSTER, дозволяє розвивати компанію».

«Проєкт, подібний до рес­таврації стіни та гідроізоля­ції пивниць школи № 8, у Євро­пі коштував би мільйони євро, — продовжує розмову Мико­ла Матвеєв. — Тому навряд чи це буде повністю меценатський проєкт. Якісь елементи мож­на буде виконати за допомогою наших партнерів.