Сергій Подолянчук: «Обдарована українська молодь не налаштована на перемогу»

Уперше в Україні унікальний Міжнародний конкурс скрипалів Олега Криси проводять у Львові.

Місто Лева відкриває світові талановиту молодь. Перший Міжнародний проект під патронатом всесвітньо відомого українсько-американського скрипаля і музичного педагога українського походження Олега Криси відбувся у 2013-му

(другий – торік). Цьогорічної осені на сцені Львівської обласної філармонії концертували два переможці: володарка першої премії конкурсу-2016 Еллі Сах (США/Південна Корея) та володар другої премії конкурсу-2013 Лев Солодовніков (Росія). 29 листопада глядачі насолоджуватимуться виступом ще однієї скрипальки, володарки другої премії торішнього мистецького змагання Еймі Вакуй (Японія). Про престижність конкурсу в Україні та світі, рівень підготовки українських музикантів, скрипкових віртуозів, вихідців з України – в ексклюзивному інтерв’ю засновника та організатора конкурсу, президента громадської організації «Мистецьке об’єднання «Світ класичної музики» (далі – «СКМ») Сергія Подолянчука.

— Пане Сергію, завдяки унікальному міжнародному професійному конкурсу академічних скрипалів Львів прогримів на цілий світ. Чим галицька столиця привернула їхню увагу?

— Поважним складом журі, прозорою, незалежною системою оцінювання конкурсантів. У журі запросили знаменитих скрипалів та професорів з Польщі, Австрії, Японії, Фінляндії, України. Патрон та голова журі – легенда скрипкового мистецтва, гордість Львова та України, професор Олег Криса. Жоден член журі не знав, яку оцінку конкурсантові поставили його колеги. Викладачі не мали права оцінювати своїх учнів. Не було такого, як у державних конкурсах: «поставлю високий бал твоєму учневі, а ти – моєму». Було залучено незалежну аудиторську компанію, яка наглядала за голосуванням журі та підрахунком балів. Такого немає в жодному престижному міжнародному конкурсі світу. Тому у фінал вийшли кращі з кращих.

На відбірковому етапі водночас із заявкою молодь надавала відео своїх виступів. Відбір конкурсантів проводив оргкомітет на чолі з Олегом Крисою. На десять днів до міста Лева з’їжджалися 15-29-річні скрипалі з усього світу (зок­рема, з Австралії, Кореї, Японії, США). Під час трьох турів скрипалі показали майстерність з виконання складних творів світової спадщини та українських композиторів. Переможці отримали високі грошові премії: гран-прі – 20 тисяч євро, перша і друга премії, відповідно, — 15 і 10 тисяч євро. Коли Міністерство культури України і місцева влада ознайомились з умовами конкурсу, нас сприйняли за диваків.

Чому в Сінгапурі першу премію можуть оцінити в 50 тисяч доларів, в Китаї – у 100 тисяч доларів, а в Україні преміальний фонд сприймається скептично?! Адже незалежне від державних структур мистецьке об’єднання «СКМ» за підтримки генерального спонсора – української торгової марки «Світоч» та партнера ПрАТ «Компанія Ензим» – започаткувала міжнародний проект передовсім на підтримку молодих талантів України та популяризації української скрипкової музики. Такі заходи важливі також для іміджу міста Лева як культурної спадщини. Коли під час Другої світової війни прем’єр-міністру Великобританії Черчіллю принесли на затвердження бюджет країни, він поцікавився, чому зменшили витрати на освіту та культуру. Йому «нагадали», мовляв, у країні війна. На що Черчілль відповів: «Якщо не спонсоруємо освіту і культуру, то заради чого ж воюємо?!»…

— З якими престижними конкурсами скрипалів порівнюєте галицький?

— Взірцем для нас є конкурси Королеви Єлизавети в Бельгії. Перше місце з давніх часів займають Школа Джулліард у США і Віденський університет музики та виконавського мистецтва, Університет Моцартеум у Зальцбурзі. Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка відбувається у Києві, але… Його засновник – Міністерство культури України. Де є залежність від держави – там нема прозорості і справедливості оцінювання талантів.

— В Україні багато обдарованої молоді. Однак серед переможців не бачу українців…

— За Союзу багато музикантів-віртуозів виїхало до Москви та за кордон. Питання ставили «руба»: або працюєш «на Росію», або зробимо так, що в Україні будеш ніким… Тепер росіяни пишаються «московською школою» скрипалів. Та поцікавтеся історією і побачите: кістяк так званої «московської школи» – вихідці з України. Петро Столярський, Давид Ойстрах, Борис Гольдштейн, Семен Снітковський, Натан Мільштейн, Михайло Фіхтенгольц – з Одеси; Мирон Полякин – з Черкас; Абрам Ямпольський, Юлій Ейдлін, Леонід Коган – з Дніпра; Михайло Вайман – з Нового Бугу; Олексій Горохов, Віктор Пікайзен, Ольга Пархоменко – з Києва; Айзек Стерн – з Кременця; Богодар Которович – з Грубешева; Олег Криса – зі Львова (нині – у США, колись навчався і працював у Росії). Лев Солодовніков, до речі, теж навчається у колишнього одесита, професора Едуарда Грача. Ось вам і «московська школа».

Таланти багатьох музикантів на теренах України радянська система погубила. Педагогів-скрипалів старої школи в Україні на пальцях порахувати можна (в Одесі – Зоя Мерцалова, в Києві – Ярослава Рівняк). Деякі вітчизняні музиканти-віртуози бездоганно володіють грою на скрипці, та не вміють передати учням свої знання і досвід. Як результат – обдарованим дітям нема в кого вчитися. На одному таланті (якщо не маєш доброї базової школи) далеко не заїдеш. У конкурсі-2016 брали участь лише десять українських скрипалів.

Чимало студентів зізнавалося, що не були налаштовані на перемогу. У цьому насамперед провина викладачів. Багато українських скрипалів навіть не готували музичних творів на третій тур. Навіщо ж заявки подавали? Китайці чи корейці ні на що уваги не звертали. В них була одна мета: здобути перемогу.

Олег Курочкін (учень Ярослави Рівняк) дійшов до другого туру. Львів’янин Назар Федюк після другого туру поїхав до Лозанни. Зараз працює в симфонічному оркестрі Берна. Потрапити туди дуже важко, конкурс – 50 осіб на місце. До третього туру дійшов єдиний українець: Роман Холматов (учень професора Сергія Шотта).

— Мабуть, і цінність скрипки має значення?

— Погоджуюсь, не з кожного дерева скрипка зазвучить. Деку музичного інструменту виготовляють з карпатської ялини; обічайки, нижню деку, шийку і головку – з хвилястого клена (у народі його називають «музичним»); гриф – з чорного індійського дерева, смички – з фернамбуку. Росте це дерево лише в Бразилії. Проблема в тому, що останніми роками бразильці заборонили вивозити його зі своєї країни. Виготовляють скрипку близько двох місяців. Деревина для виготовлення має сохнути щонайменше два-три роки. Скрипки виготовляють з дерева, що сохнуло навіть 20 років і більше. На базі «СКМ» ми відкрили майстерню «СКМ-Luthier» з виготовлення скрипок та запросили відомих майстрів: Юрія Куюна та Ігоря Іванюка. Наші інструменти з дерева – п’яти-десяти років витримки – вже поїхали до Австрії, Польщі, Хорватії. На них у Відні грають львівські учні. Багато також залежить від майстерності майстра. Можна так виготовити інструмент, що він буде або співати, або скрипіти.

— На що переможці витрачають зароблені на конкурсі премії?

— Лев Солодовніков, наприклад, поїхав вчитися в Шапель (школу при конкурсі Королеви Єлизавети). Кореянка Еллі Сах всі гроші витратила на навчання та проживання в Зальцбурзі.

— Молодь і журі не боялися приїжджати до Львова із-за війни на сході України, корупції?

— Ні. У 2016 році заявок на участь у конкурсі було більше, аніж у 2013-му. Митці живуть музикою. Мистецтво аполітичне. Війна не повинна впливати на розвиток культури чи освіти.

— Якось ви казали: «Українським скрипалям необхідні майстер-класи і скрипкова академія»…

— За кордоном відомі скрипалі проводять для студентів десятиденні майстер-класи. Учні їздять за викладачем по світу, аби взяти у нього приватні уроки. Вони надто дорогі: від 1 тисячі доларів за десять днів плюс оплата за проживання, харчування. Після завершення студенти дають безкоштовний звітний концерт. Українські діти не можуть собі такого дозволити. У Львові професори Олег Криса, П’єр Амояль, Крістіан Альтенбургер та Володимир Заранський провели кілька майстер-класів. Для наших студентів ми хотіли б зробити їх безкоштовними. Для цього їх необхідно профінансувати.

Ми також налаштовані на пошук меценатів, які заснували б у Львові міжнародну скрипкову академію під патронатом Олега Криси. Якщо дитина не спроможна заплатити за навчання, в перший рік можуть надати стипендію. Чому б у Львові не створити таку академію?!

— Що б ви порадили батькам, діти яких мріють стати музикантами?

— Навіть якщо нічого не тямите в музиці, а дитина хоче навчатися, не заважайте їй. Діти мають знати: якщо не збагачуєшся духовно, не працюєш над собою, не вдосконалюєш свою майстерність, не буде з тебе скрипаля. Моя мама – викладач дитячої музичної школи по класу скрипки. У неї є учень, якому… 30 років! Цього року прийшов вчитися 14-річний хлопчик. Мама каже: обидва роблять успіхи семимильними кроками. От що значить бажання навчитися скрипкової майстерності.

Програму Третього Міжнародного конкурсу скрипалів-2019 ми вже виставили на сайті конкурсу. Вже зголосилися скрипалі з Китаю, Сінгапуру, Кореї, також українці, які навчаються за кордоном. Сподіваюся, в «шоколадній столиці» Галичини з-поміж юних талантів світу матимемо фіналіста-українця.