Передплата 2024 «Добра кухня»

«Радикальним учасникам було байдуже до вимог — їх цікавила революція, новий Майдан»

Політичний експерт Володимир Фесенко про розвиток і наслідки протестної акції у Києві.

Події під Верховною Радою 17 жовтня і як підсумок їх — наметове містечко на Грушевського викликають неоднозначні роздуми й емоції. Хтось поспішив провести паралелі з двома попередніми Майданами: мовляв, і нинішня влада добавилася. Когось від почутого та побаченого на «зле і нетихе потягнуло»: це, кажуть, акція не протесту, а ганьби для опозиції, яка замахнулася на велелюдну підтримку, а отримала п’ятитисячний мітинг. Треті задумалися про наслідки, якщо ситуація вийде з-під контролю і стараннями радикалів та провокаторів мирний протест перетвориться у «стінка на стінку». За якими сценаріями можуть розвиватися події — у розмові з політичним експертом Володимиром Фесенком.

- Перший висновок, який напрошується після подій 17 жовтня: акція, ініційована для певних політичних вимог (цілком слушних), була використана для свідомої радикалізації політичної ситуації, для провокування конфліктів, — каже Володимир Фесенко. — Радикальному крилу учасників акції було байдуже до антикорупційних судів, депутатської недоторканності, зміни виборчих правил. Їх цікавила революція, новий Майдан. Частина політиків, опозиції намагається розпочати внутрішньополітичну війну (замало війни на сході?). Замість того, щоб дочекатися виборів і з’ясувати стосунки з владою у цивілізований спосіб. Це негативна і ризикована тенденція. Але є і позитивна: радикальні, агресивні дії не зустріли підтримки. Це не той Майдан, який має масову щиру підтримку населення, як це було наприкінці 2013 року. Це швидше Майдан професійних революціонерів.

- Чому висунули лише політичні вимоги, розуміючи, що це апріорі звужує кількість потенційних учасників акції?

- Озвучені вимоги — це позиція депутатів-єврооптимістів, їхня політична програма. Ті, хто організовував акцію зі самого початку, продемонстрували, що не бавилися у політичні ігри, не займалися популізмом. А ось ті, хто приєднався до акції (і Саакашвілі, і «Донбас» зі Семенченком), зацікавлені в іншому. Вони хочуть нового Майдану.

- Чи вдасться Саакашвілі втримати роль революційного бульдозера, зважаючи на ревниве ставлення до цього інших амбітних персонажів?

- Тимошенко хоче бути одноосібним лідером. Саакашвілі намагається тягнути всю увагу на себе, що теж багатьом не подобається. Є серйозні протиріччя. Єдність опозиції буде ситуативною. Не всі опозиціонери підтримують надмірну радикальність і спроби вийти на силовий сценарій.

І «Батьківщина», і частина націоналістів хоч і приєдналися до акції, але діють не на підтримку Саакашвілі, а з розрахунком на те, що акція може призвести до різкої зміни ситуації, після чого вони спробують її очолити. Ні «Свобода», ні інші націоналісти не гратимуть на користь «політичного гастарбайтера» Саакашвілі. Для них це неприпустимо з точки зору навіть самої ідеології українського націоналізму.

Це тактичний альянс. Як «Батьківщина», так і «Свобода» вичікуватимуть, як буде розвиватися ситуація. Якщо побачать хитання влади, спробують вийти в авангард. Хоча претендентів на цю роль багато. Якщо ж бачитимуть слабкість

Са­а­кашвілі чи критичне несприйняття його дій, будуть відмежовуватися. Думаю, є також сподівання, що внаслідок розвитку ситуа­ції можна вийти на дочасні вибори.

- На Банковій обрали тактику затягування часу. На що розраховують?

- За відсутності масової підтримки протестна акція, яка затягується у часі, почне спадати (головне, щоб не було загострення). Це розуміють й у таборі протестувальників. Тому є небезпека штучного провокування конфліктів, силового протистояння з боку окремих учасників акції.

- Участь в акції «Національного корпусу», який пов’язують із міністром Аваковим, посилила підозри про те, що очільник МВС веде свою, можливо, подвійну гру.

- «Нацкорпус» брав участь у різних акціях. Для них це інструмент самопіару. Щодо Авакова, наскільки знаю з різних джерел, він впливає на частину «Нацкорпусу». Білецький (нареп і лідер «Нацкорпусу». — «ВЗ») не є маріонеткою Авакова. У них тактичний союз: вони один одного використовують. Для Авакова вигідно демонструвати, навіть створювати міф про те, що може використовувати «Нацкорпус» у власних інтересах. Таким чином він впливає на партнерів по владі й у першу чергу на президента, посилює власний політичний потенціал. Але його можливості щодо «Нацкорпусу» перебільшені. Вплив є — повного контролю немає. Показовий приклад — участь «Нацкорпусу» у ході 14 жовтня, де, крім антипорошенківських гасел, були і гасла проти Авакова (хтось хотів відправити його на гілляку). Можливо, це було зроблено з тактичних міркувань, аби показати, що Аваков нібито не має до цього ніякого стосунку. Але треба враховувати і той момент, що у частини радикалів — досить критичне ставлення до поліції взагалі і до «головного мента» Авакова зокрема. Ці люди, особливо молоді, — анархісти за природою, вони відкидають будь-яку владу, для них будь-яка людина у поліцейській формі — ворог. У цьому є небезпека. Як і у складній політичній грі, яку веде Аваков. Якщо, наприклад, ситуація буде вкрай загострюватися, хтозна, на чиєму боці він гратиме. Хоча з точки зору раціональної поведінки вимушений, тактичний союз Порошенка й Авакова мав би посилитися. Бо для них спільне протистояння радикалам, Саакашвілі — це спільний інтерес, питання політичного виживання: або ми, або нас.

- Ваш прогноз на парламентський четвер: винесуть чи ні на обіцяне голосування законопроект щодо скасування депутатської недоторканності?

- Якщо встигнуть завершити розгляд медичної реформи, то ймовірність є. Але блокування парламенту може призвести до того, що у сесійній залі буде недостатньо депутатів (вони можуть просто не прийти на засідання). І тоді голосування буде зірване. Думаю, радикальне крило свідомо на це працює. Їм потрібне не голосування, не виконання вимог акції, а конфлікт.

- Голосуватимуть президентський законопроект, який передбачає зняття недоторканності лише з 2020 року?

- Швидше за все. Заяви про те, що треба знімати депутатську недоторканність вже, звучать красиво. Але чи знайдуться під це голоси? Президентський законопроект теж не гарантує, що для його остаточного ухвалення буде 300 «за», але він дає більше шансів на це. Тому це реальніший сценарій.

Фото «Української правди».

Схожі новини