Його поява нагадувала спалах блискавки…

Сорок років тому помер король рок-н-ролу Елвіс Преслі.

16 серпня 1977 року Елвіса Преслі, одного із засновників рок-н-ролу, знайшли мертвим на підлозі ванної кімнати в його будинку «Грейсленд» у Мемфісі, штат Теннессі.  Кумир 50-х років минулого століття,  Преслі і понині користується заслуженою популярністю й шаною. Його пісні «Гончак», «Кохай мене ніжніше», «Тюремний рок» і «Не будь жорстокою» лишаються класикою поп-культури. Пропонуємо уривок з книжки Піта Форнатейла «Історія рок-н-ролу».

Елвіс Преслі народився 8 січня 1935 року в містечку Іст-Тупело, штат Міссісіпі. Його брат-близнюк виявився мертвонародженим, тож Елвіс ріс єдиним пещеним сином у батьків – Вернона та Гледіс Преслі. 1948 року родина переїхала до Мемфіса. Там здібного хлопця показали тамтешнім негритянським виконавцям блюзів — Фаррі Льюїсу та Бі Бі Кінгу. Закінчивши 1953 року школу, Елвіс пішов працювати на інструментальний завод. Згодом сів за кермо вантажівки місцевої компанії електровиробів. Влітку того року, якщо вірити розповідям, Елвіс з’явився на порозі мемфіської студії грамзапису «Сан рекордз», де за чотири долари кожен міг записатися на платівку.

«Якби мені вдалося відшукати білого, котрий співав би й відчував музику як негр, я б заробив мільярд доларів», — зауважив на початку п’ятдесятих Сем Філліпс, власник студії «Сан рекордз». Елвіс став втіленням мрії Сема Філліпса. Його поява в середині п’ятдесятих нагадувала спалах блискавки. У глядачів очі лізли на лоба, підвищувалася температура, а захоплення рок-н-ролом сягало нових і нових висот. Частково успіх пояснювався зовнішністю Преслі: довгі баки, стрижка «качиний хвостик», проникливі очі джигуна й незмінна іронічна посмішка. Частково тим, як співак рухався на сцені – розкуто, погойдуючись з боку на бік у такт музиці. Виступи Елвіса на національному телебаченні приголомшили всю країну. Під час пам’ятного виходу на сцену в «Шоу Еда Саллівана» 1957 року Елвіса дозволили показувати лише до пояса.

Динамічний стиль рок-н-ролу (англ. rock’n’roll — крутись і гойдайся. — Ред.)  Елвіса Преслі зійшов нанівець у зв’язку з призовом співака до війська 1958 року і смертю його матері, яка сталася під час служби Елвіса в Західній Німеччині. До того ж бурхливі шістдесяті такою мірою змінили рок-н-рол, що навіть Елвіс почав виглядати старомодно,  не встигаючи за новими тенденціями. Однак слід, який він залишив у серцях і умах мільйонів шанувальників та тисяч музикантів, котрі пішли за своїм кумиром, виявився незабутнім.

Ніщо не в змозі затьмарити чи применшити роль Елвіса Преслі в історії рок-н-ролу. Ні страхітливе спотворення зовнішності. ні трагічні обставини смерті. Ні брутальна посмертна торгівля іменем співака і нові упаковки його легенди. Ні низка нікчемних кінострічок, що відразу канули в безвість. І навіть той факт, що протягом майже всієї кар’єри Преслі просто спочивав на лаврах.  Річ у тім, що на початку Елвіс Преслі був уособленням рок-н-ролу, так само як Бейб Рут — уособленням бейсболу, а Чарлз Ліндберг – авіації. Ні, він не вирізнявся напористістю, аналітичним складом розуму чи інтелектом, але вирвався далеко вперед завдяки природному інстинктові та особистим якостям. Його поява на сцені надала музиці гіпнотичного образу – того гачка, на який лишалося почепити мрії та фантазії американської молоді.

Елвіс Преслі з Деборою Пейджет у своєму першому фільмі «Кохай мене ніжніше». Жінки ридма ридали, зачувши з екрана слова однойменної пісні.

Після демобілізації 1960 року Елвіс провів наступні вісім років  в  усамітненні від своїх фанатичних прихильників. Випускав альбоми й сорокап’ятки і щороку знімався у двох-трьох пустопорожніх фільмах. На 1968 рік Елвіс був у розквіті сил, хоч і знуджений світом. У січні того року оголосили, що співак підписав угоду на різдвяну програму на телеканалі Ен-бі-сі. На думку його владного імпресаріо, полковника Тома Паркера, Елвіс мав протягом години співати святкові пісні. Але режисер-постановник Стів Байндер уявляв собі все по-іншому: ім’я «Елвіс» із шестиметрових літер, що спалахують електричним світлом, вишукані номери програми й музична ретроспектива, яка б простежила всю кар’єру Преслі. На щастя, переміг задум Байндера.

Запис зробили у червні. Елвіс отримав можливість співати і водночас спілкуватися з аудиторією. Він прийняв виклик і переміг. Окрасою програми став його концерт з круглої естради. Затягнутий з голови до п’ят у чорну шкіру, Елвіс мав неперевершений вигляд. То був пік його краси й фізичної сили, палкої пристрасності й гіпнотичного ефекту на аудиторію.  Співав він теж чудово.

Проглядаючи той запис упродовж наступних років, я збагнув: Преслі розумів, що досі залишається першим. Він знав: ми знаємо, що йому відомо про це. Кульмінації програма досягла тоді, коли Елвіс вийшов на сцену у білому костюмі, спинився перед отими літерами заввишки  шість метрів і проспівав гімн про братерство «Якби я міг мріяти», написаний спеціально для тієї програми.

 Елвіс здобув титул короля рок-н-ролу, який забрав у вічність 16 серпня 1977 року.