«З пролитої крові і воєнної різні народиться світ, опертий на вірі та взаємній повазі»

2 вересня світ відзначить 70 років з дня завершення Другої світової війни. Капітуляція Японії — її фінальний акорд. Ця історична подія відбулася на палубі американського лінкора “Міссурі”, який прибув у Токійську затоку. Від Японії акт про капітуляцію підписали міністр закордонних справ Мамору Сігеміцу і начальник Генштабу Есідзіро Умедзу. Від союзних держав акт підписали верховний командувач союзних держав, генерал армії США Дуглас Макартур та адмірал Честер Німіц, Брюс Фрезер — від Великої Британії та генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко — від СРСР. Окрім підписантів, на палубі “Міссурі” перебували понад дві тисячі членів екіпажу та майже півтисячі спеціальних кореспондентів.

6 серпня 1945 року американці скинули ядерну бомбу на Хіросіму, 8-го — на Нагасакі. Пізно ввечері 8 серпня, згідно з Ялтинськими угодами та порушуючи японсько-радянський пакт про нейтралітет, Радянський Союз оголосив війну Японії — і невдовзі після опівночі 9 серпня напав на Маньчжурську державу... Після кількох днів закулісних перемовин імператор Хірохіто 15 серпня по радіо звернувся до нації та оголосив про капітуляцію Японії. Церемонія підписання Акта про капітуляцію відбулася 2 вересня на борту лінкора “Міссурі”.

“Японська делегація у складі 11 осіб таємно прибула на корабель, — розповів “ВЗ” журналіст Збігнєв Роговський (наш кореспондент Іван Яремко спілкувався з ним у Чикаго, а Роговський отримав інформацію від американського музейного експерта Дуга Келлі, який нині опукується кораблем “Міссурі”). — Усе відбувалося втаємничено, оскільки ще залишалися японські “твердоголові”, які готові були знищити членів капітулянтської делегації. На одному з летовищ еліта льотчиків-камікадзе очікувала на розпорядження атакувати американські кораблі. На щастя, до повітряної атаки не дійшло. Японці прибули до борту «Міссурі» o 8.54 ранку. Хотіли стати перед столом для підпису рівно о 9.00. Міністр закордонних справ Мамору Сігеміцу не мав правої ноги і опирався на дерев’яний протез. Той не дозволяв йому швидко підніматися трапом на борт. Щоб вирахувати час підйому інваліда по трапу, командир корабля Стюарт Мюррей за годину до приїзду японців наказав одному з матросів… причепити до ноги довгу щітку, якою мили палубу, і так кілька разів піднятися по трапу. Матрос зробив це за три хвилини. Мюррей подвоїв цей час удвічі, але Сігеміцу піднімався довше і, поки дійшов до столика, була 9.04. За міністром закордонних справ свій підпис поставив від імені японського генерального штабу генерал Есідзіро Умедзу. Після цього свої підписи поставили представники держав-союзників антигітлерівської коаліції.

Макартур виголосив коротеньку промову: “Маю щиру надію, а це, без сумніву, надія усього людства, — що з цієї хвилини з пролитої крові і воєнної різні народиться світ, опертий на вірі та взаємній повазі. Світ, що цінуватиме гідність людини, і здійснить його найбільші прагнення: свободи, толерантності і справедливості”. Японці стояли мов перед стратою... Через кільканадцять хвилин відійшли тією ж дорогою, що прибули. Не було жодних рукостискань. Їх провод­жали тільки погляди американських моряків, що стояли на палубі”.

- Досі науковці дискутують, чи скинуті на Японію ядерні бомби стали основною причиною її капітуляції...

- Оцінити однозначно взаємозв’язок між ядерним бомбардуванням Хіросіми та Нагасакі і капітуляцією Японії навряд чи можливо, — розповів “ВЗ” історик, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн ЛНУ імені Івана Франка Андрій Козицький. — Рішення про капітуляцію Вище японське керівництво прийняло, опираючись на загальну оцінку співвідношення сил і потенційні можливості завершити війну миром. Ситуація для Японії складалася катастрофічно. Вона мала значно менше морських і суходільних сил, аніж західні держави, які їй протистояли. До того ж до війни проти Японії 9 серпня 1945 року вступив Радянський Союз.

Рішення США скинути на Японію ядерні бомби диктувалося насамперед бажанням завершити війну без висадки на японські острови. Тогочасні американські військові експерти підрахували: оскільки японці захщатимуть власні острови неймовірно самовіддано, то західні союзники могли б втратити до 600 тисяч солдатів вбитими та пораненими. Японські втрати серед військових, не рахуючи цивільного населення, могли б сягнути двох мільйонів осіб.

Ситуацію з Японією треба сприймати у комплексі — не тільки ядерні удари, а й навіть теоретична неможливість їх відвернути (японці побоювалися, що цих ударів буде більше) схилила імператора до рішення про капітуляцію.

- Повертаючись до самого Акта капітуляції. Останній підпис і війна завершилася?

- Стан війни між Японією та Росією, яка є спадкоємцем СРСР, формально триває і до сьогодні. Капітуляція була, по суті, угодою про припинення вогню, але вона не була повним мирним договором. Його уклали тільки 1951-го у Сан-Франциско. Цей договір, який припинив воєнні дії між Японією та країнами, що з нею воювали, не підписало керівництво СРСР та їхні союзники у Східній Європі. Тим самим, між СРСР, а тепер Росією, і Японією, по суті, нині зберігається перемир’я під час тої ж війни.

- Японія капітулювала після Німеччини, і це виглядає так, наче вона перебрала у своєї “арійської” сусідки відповідальність за війну...

- Питання відповідальності за Другу світову війну в Японії звучить досить гостро. Особливо це стосується відносин Японія-Корея, Японія-Китай. Японські війська, флот, авіація під час Другої світової спричинили смерть великої кількості цивільних жителів країн Південно-Східної та Східної Азії. Своєю чергою, західні війська вбили близько 400 тисяч “звичайних” японців, неприцільно бомбардуючи японські острови. У свідомості японців — розуміння того, що їхня краї­на була як агресором, так і жертвою... Японці висновок з Другої світової війни винесли, чого не скажеш про їхніх сусідів — росіян, які ще й досі не хочуть укласти з ними мирного договору і продовжують формально воювати. Причина — незаконно окуповані росіянами чотири острови Курильської гряди. Японія вимагає їх повернути, Росія відмовляється.