«Місто героїв», а не «місто-герой»
Міста постають з попелу, а люди відходять назавжди, ризикуючи одним життям і віддаючи його за інших
І все ж таки мені категорично не подобається стара радянська традиція з «містами-героями», яка була заново введена на початку повномасштабки.
Проблема, як завжди, з сенсами. Міста не захищають себе самі і стати героями не можуть. Це люди захищають міста, а не міста захищають людей.
Тому повторю не свою, але дуже правильну думку. У цій війні має бути два статуси для міст: міста героїв і міста-фортеці. Міста героїв — це ті, де ЦИВІЛЬНЕ населення вчиняло опір окупантам, як у Енергодарі, Мелітополі, Херсоні та інших. І міста-фортеці — це ті міста, які оборонялися ВІЙСЬКОВИМИ і де точилися важкі бої як у місті, так і під його стінами: Маріуполь, Харків, зараз Авдіївка і Часік.
Так, міста теж гинули на цій війні. Міста були пораненими, скаліченими, з них витікало життя. Але міста постають з попелу, а люди відходять назавжди, ризикуючи одним життям і віддаючи його за інших.
Саме тому «місто героїв», а не «місто-герой». Бо люди відходять назавжди.
