Дембель для ЦВК

Закони — теж правила, а з кожного правила є винятки. Знаєте, яка державна контора в Україні — суцільний виняток? Центральна виборча комісія. Для її обивателів що закон про люстрацію — як з гуся вода, що прописаний законодавством «термін придатності» - до одного місяця. Нинішня ЦВК скоро мохом від старості обростати почне: у 12-ти з 15-ти «комісарів» семирічний строк повноважень ще у червні минулого року закінчився. Не кажучи вже про те, що за багатьма і люстрація не просто плакала - ридала. Але це не завадило простроченому і недолюстрованому Центрвиборчкому вже троє виборів пережити. І хоча у Верховній Раді майже місяць пилюкою припадають списки кандидатів до нового складу ЦВК, з голосуванням не поспішають. Зрештою, навіть після нього назвати Центрвиборчком новим язик не повертатиметься. І не лише через «старі» обличчя, які побачимо на парадному фото ЦВК наступного скликання...

Відстрочку нинішньому Центрвиборчкому від виборів до виборів продовжували. Перед достроковими президентськими вирішили не чіпати «комісарів», щоб зриву на виборчий процес не накликати. Мовляв, ЦВК перед виборами, як коней на переправі, не міняють. Навіть закон швиденько підправили, прописавши, що закінчення семирічного терміну повноважень члена ЦВК не тягне за собою автоматичної відставки («прострочені» можуть працювати, доки Верховна Рада, за поданням президента, не попросить їх на вихід, призначивши наступників).

Потім дочасні парламентські перегони нагрянули — і знову стара пісня: не варто з перевиборами ЦВК воду мутити, давайте після виборів цим питанням займемося. «Займалися» так, що наступних, місцевих перегонів дочекалися. Дехто завбачливо встиг ще й попіаритися на простроченій ЦВК: влітку депутати від «Самопомочі» і фракції Ляшка зареєстрували у парламенті законопроект про позбавлення права голосу членів ЦВК, термін повноважень яких закінчився. А головний «вилоносець» ще й до Вищого адмінсуду позов на президента «накатав», аби того зобов’язали внести до парламенту подання для голосування за новий склад ЦВК (процедура така, що погод­жені з фракціями і групами кандидатури вносять на розгляд Верховної Ради за президентським підписом). Служителі Феміди теж вирішили, що проблема — не до спіху. Вичекали, поки місцеві вибори минуть, і лише у листопаді винесли вердикт: пожурили Порошенка пальчиком (визнавши протиправним його бездіяльність щодо невнесення у ВР подань на звільнення 12 «прострочених членів ЦВК) і розійшлися. Вимога ж про подання кандидатур до нового складу ЦВК так у позові Ляшка і залишилася.

Та й подавати, як з’ясувалося, особливо нікого було: дві найбільші парламентські фракції до останнього зі списками своїх висуванців у ЦВК тягнули. Навіть коли у «Народному фронті» нарешті здалися, у БПП вперто на гальма тиснули. І якщо перед жовтневими перегонами логіка збереження Центрвиборчкому була очевидна (гучні скандали з виборами у Маріуполі і Павлограді спростували твердження про незначну роль Центрвиборчкому у місцевих виборах), то чим «гальмувальники» керувалися після, зрозуміти важко. Невже на Банковій сподіваються, що зручну ЦВК імені Охендовського вдасться і далі втримати — на випадок дострокових парламентських виборів?

Стільки тягнути точно не зможуть. На чому ж тоді розходиться? Тут лише одна відповідь напрошується: довго вовтузилися, бо парламентські «важковаговики» квоти не могли поділити. «Одні захочуть, щоб в комісії мали перевагу люди президента, - зауважив політолог Володимир Фесенко. - У представників опозиції, звичайно, будуть невдоволення з приводу того, що коаліція може взяти ЦВК під повний контроль. Та й в середині коаліції можливі суперечності».

Кому і скільки центрвиборчкомівських портфелів належиться, у законі не прописано. Ось і завертілися політичні торги. Апетити «торгашів» можна оцінити з інформації, яка час від часу просочувалася з-за лаштунків. У БПП одразу дали зрозуміти, що себе обділяти не збираються: для найбільшої фракції — і куш у ЦВК найбільший. Ось тільки його розміри «порошенківці», схоже, переоцінили. Спочатку перший зам голови фракції Ігор Кононенко заявив, що БПП збирається покласти на стіл президентові список з дев’яти прізвищ. Згодом ще грубша цифра «намалювалася». «Ми подали президентові 13 кандидатур. Інші фракції у сумі десь близько 10. Президент, відповідно, внесе своє бачення», - заявив на початку грудня керманич фракції БПП Юрій Луценко. На 12 крісел, які мають звільнитися у ЦВК, - 23 претенденти?! Причому ледь не дві третини з них — висуванці від пропрезидентської фракції!

Хотіти «невредно», ось тільки у БПП, схоже, забули, що членів ЦВК призначає не президент, а Верховна Рада, за президентським поданням. А це означає, що з поданих Порошенкові кандидатур до ЦВК треба скроїти такий варіант, аби на парламентському табло «фіга» замість мінімальних 226 голосів не висвітилася. Можна, звичайно, хоч на всі 12-ть (з 12-ти можливих) позицій висуванців від БПП вписати. Ось тільки де голосів за такий розклад взяти? Доведеться з іншими ділитися. А вони на апетит теж не скаржаться. В «Опозиційному блоці» забажали одразу шість крісел у ЦВК. Крім прізвищ своїх висуванців, в адресованому Порошенкові листі ще й іншу пропозицію запечатали: «відійти від практики квотного формування складу ЦВК, застосувати принцип вирівнювання позицій коаліції та опозиційної сили у цьому вкрай чутливому питанні». За квотний дерибан, через який про незалежність і політичну неупередженість ЦВК говорити не доводиться, Україні давно мало б бути соромно перед цивілізованим світом. Ось тільки чия б корова тут моралізаторствувала? Перефарбованим «регіоналам», які за Януковича з потрухами ЦВК «прихватизували», тепер рівності для опозиції захотілося?

А може, ще й крісло голови Центрвиборчкому за так званою нинішньою опозицією закріпити бажають? Щоб без виборів (голову ЦВК члени комісії обирають таємним голосуванням): призначили, кого «ОБ» скаже, і все. Хоча

2013-го «регіоналам» і вибори не завадили у дошку свого Охендовського в крісло керманича ЦВК підсадити. Коли ж влада змінилася, Охендовський і для неї «своїм» став. За вірну службу («вислужбу», точніше) йому індульгенцію вручили: усі «зарегіонівські» гріхи списали — від захисту у суді «ківаловської» перемоги Януковича до звинувачень у фальсифікаціях парламентських перегонів 2012 року. Після Помаранчевої революції тодішній секретар Раднацбезу Порошенко публічно озвучував підозри про причетність Охендовського до кримінальної історії з транзитним сервером, через який фальшували вибори на користь Януковича. А через десять років той же Порошенко (тільки тепер — президент) підпише указ про нагородження Охендовського орденом Ярослава Мудрого - «за значний особистий внесок у державне будівництво, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм». І всіляко відтягуватиме «кончину» зручної для влади ЦВК імені Охендовського.

ЦВК, в якій досі засідають ставленики не лише колишньої Партії регіонів, а й товариші-комуністи і навіть висуванці від Соцпартії, яка вже багато років на політичних задвірках спочиває. «Наша Україна» теж — політичний труп, але і вона у складі ЦВК представлена. Хоча про «нашоукраїнський» мандат у Центрвиборчком для Андрія Магери усі давно забули. Коли постало питання про заміну ЦВК, Магеру, як канат, взялися перетягувати між собою БПП і «Народний фронт». Ще б пак: у нинішнього заступника Охендовського є усі шанси не лише на другу каденцію, а й на крісло голови ЦВК. Судячи з озвученого нардепом Леонідом Ємцем списку висуванців до Центрвиборчкому від «НФ», Магеру все ж «фронтовики» просуватимуть. А з ним — і Ганну Онищенко, яка міністром Кабінету Міністрів трудиться, та викладача Києво-Могилянки Леонтія Шипілова.

У списку БПП — кілька делегатів з «Реанімаційного пакета реформ», креатури нардепів Олександра Третьякова й Руслана Князевича (свого часу Князевич сам був членом ЦВК), координатор парламентських і виборчих програм Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська. «Самопоміч» ратує за Євгена Радченка (експерт «Реанімаційного пакета реформ»). У фракції «радикалів» до ЦВК делегують Олексія Кочарміна (помічник-консультант Олега Ляшка). Від «Батьківщини» пропонують кандидатуру незмінної Жанни Усенко-Чорної (вона теж — у заступниках Охендовського). А ось іншій ставлениці «біло-сердечних», Юлії Швець (донька екс-нардепа й адвоката Юлії Тимошенко Віктора Швеця), доведеться нову роботу шукати. Як і Михайлові Охендовському з Тетяною Лукаш (сестра міністра юстиції часів Януковича Олени Лукаш). Їхніх прізвищ у списку висуванців до ЦВК від «Опблоку» немає. Хоча кількох «старожилів» з нинішнього складу комісії «опблоківці» все ж сподіваються пропхати на наступну каденцію. Серед них - Юрій Данилевський, Олександр Шелестов (до нинішнього складу ЦВК пройшли за квотою Партії регіонів) та Олександр Чупахін (його ще СПУ висувала).

Коли на Банковій й у Верховній Раді нарешті остаточно визначаться з замінами у ЦВК, - питання на засипку. Хоч спікер Володимир Гройсман і говорив про нинішній пленарний тиждень, навряд чи «центрвиборчкомівське питання» потрапить до порядку денного. Ще з бюджетом не впоралися — де там до ЦВК! Але навіть після кадрових змін розраховувати на те, що Центрвиборчком в Україні нарешті стане незалежним від політичних інтересів і розкладів, не доводиться. Залаштункові торги й ігрища навколо ЦВК — лише зайве підтвердження цього.