В Ізраїлі цивільних шлюбів не дають

Про весільні традиції, контракт між молодятами і «хрещення» немовлят.

Церемонія одруження відбувається під хупою. Усі чоловіки - у білих кіпах.
Церемонія одруження відбувається під хупою. Усі чоловіки - у білих кіпах.

Як і в будь-якій країні, в Ізраїлі є свої традиції і звичаї. Однак Ізраїль – країна особливо унікальна. Є тут традиції, яких нема у жодній іншій країні світу. Скажімо, на Пасху (Песах) євреї їдять не паски, а пісні пляцки, які називаються маца.

А на свято Хануки запалюють спеціальні свічки у спеціальних підсвічниках на дев’ять свічок. Ну і, звісно, щотижневе свято шабат (про нього я писала у номері від 23 лютого 2017 р.), коли народ не просто відпочиває, а взагалі нічого не робить. Навіть похорон в Ізраїлі не такий, як в інших країнах. Однак найцікавіша традиція цієї країни — весільна.

Давно весілля влаштовували за допомогою так званої свахи, коли молодят знайомили на прохання батьків і одружували не завжди за бажанням пари. Тепер така традиція в Ізраїлі залишилася лише в ортодоксальних громад. Як і та, що наречена після шлюбу голить голову і до кінця свого життя носить перуку.

Єврейське весілля незвичне для українців. Саме єврейське, а не ізраїльське, оскільки відгуляти в Ізраїлі звичайну світську забаву неможливо. Тут існує лише релігійна реєстрація шлюбів. А якщо один з наречених не є євреєм, то укладання шлюбу взагалі стає неможливим. Прискіпливий читач може мені заперечити, мовляв, живуть же там люди одружені, навіть якщо у них не однакова національність. Справді, живуть. В Ізраїлі визнають офіційні шлюби, що зареєстровані в інших країнах. Бо іншим країнам байдуже, яку релігію ви сповідуєте. Але благословення від рабина такі молодята не отримають за жодні гроші!

Про це нам розповіла наша ізраїльська подруга Алла Кабанчик. Перед весіллям майбутнє подружжя відзначає, як і у нас, так звані заручини. Але у нас про майбутнє весілля домовляються усно. А євреї складають письмовий документ, у якому прописують час і місце майбутнього весілля, фінансові зобов’язання кожної зі сторін, у тому числі й придане нареченої або час, протягом якого батько молодої має утримувати молодят. Є серед цих пунктів вказана сума штрафу для однієї зі сторін, якщо хтось до весілля… передумає одружуватися. До речі, євреї уникають одружуватися з тими, хто хоч раз розірвав заручини.

Не можна святкувати весілля у день шабату, який триває від вечора п’ятниці і закінчується у суботу після заходу сонця. Не одружуються і під час інших релігійних свят. Як правило, дату весілля призначають серед тижня. Але останніми роками, за словами Алли Кабанчик, одним з найпопулярніших днів стала неділя.

Незадовго до весілля наречений має придбати для коханої перстень. Він має бути скромним, без зайвих прикрас, без гравіювання і камінчиків, щоб поверхня була гладкою.

До весільної церемонії особливо готується майбутня дружина. Вона має відвідати спеціальний басейн — мікву, де проводять ритуал очищення перед початком подружнього життя. Дівчина роздягається, знімає зі себе всі прикраси… Якщо є лак на нігтях, його треба стерти. Лише тоді вона може зануритися у воду освяченого басейну. Натомість наречений не очищує тіло і душу у мікві, а відвідує синагогу, де читає вголос Тору. Там його осипають цукерками.

Нареченій одягають обручку на вказівний палець правої руки. Нігті мають бути коротко стрижені і без лаку.

Шлюб у євреїв складається з двох частин. У першій наречений у присутності свідків одягає дружині обручку на вказівний палець правої руки. При цьому у нареченої не може бути довгих нігтів, як це прийнято у нас.

Друга частина — підписання шлюбного контракту (його приносять вже готовим), у якому прописана сума, яку чоловік зобов’язується виплачувати дружині у випадку розлучення. Такий документ називається ктуба. Важливим пунктом у ктубі є згода чоловіка на те, що після розлучення він дасть колишній дружині спеціальний документ — гет, який дозволить їй знову вийти заміж. І лише після цього наречених ведуть під хупу. Це такий балдахін, який натягують на чотири стовпи, що символізує дім. Головний весільний обряд Хупа не обов’язково проводять у синагозі. Головне, щоб на церемонії був присутній рабин. За традицією, під хупу спочатку заходить наречений — господар дому, потім туди наречену заводить її батько.

На весільну церемонію наречений одягає чорний класичний костюм і краватку. Усі чоловіки разом з молодим і рабином на весіллі мають бути у єрмолках (кругленька шапочка) білого кольору. Наречена вибирає сукню на свій смак і гаманець.

Під час весільної забави наречені мають дотримуватися посту. Це для того, щоб остаточно очиститися від усіх гріхів, увійти у нове життя чистими.

За весільною забавою можна оцінити рівень достатку батьків наречених. Дуже заможні запрошують, як у нас у багатих закарпатських селах, по 300 осіб. Бідніші обходяться невеликою кількістю гостей.

Звісно, кожна молода пара мріє про дітей. І для кожної з них народження спадкоємців — велика радість. Після народження дитини ніхто не справляє хрестин, як це заведено у нас. Натомість важливою церемонією вважають обряд обрізання хлопчиків.

Цьому хлопчику вже зробили обрізання і видали про це спеціальний документ.

Цей старовинний звичай досі викликає нерозуміння у більшості людей, а у сучасних медиків заборону. Згідно зі шабатом, проливати кров євреям заборонено, але обрізання дозволено — як виняток.

Проводять цю болючу для хлопчиків процедуру на восьмий день після народження. Лише після цього хлопчика вважатимуть повноцінним членом суспільства. Сім днів немовляті треба для того, щоб воно адаптувалося до життя. Дитина має пережити суботу — день шабату. Якщо ж дитина хвора, то процедуру можна проводити, коли хлопчикові виповнилося 13 років. У цьому віці він набуває статусу дорослого чоловіка.

Робити процедуру обрізання хлопчикам мають їхні тати — це їхній батьківський обов’язок. Якщо батько не може наважитися зробити боляче своїй дитині, на проведення процедури запрошують спеціально навченого чоловіка — мохела. Обрізання проводять у синагозі після ранкової молитви у присутності десяти осіб, що старші 13 років. Жодних знеболювальних препаратів при цьому не застосовують.

Чи можна відмовитися від цього “хрещення” і своєрідної посвяти у чоловіки? “Можна. Але ніхто не відмовляється, — розповів нам директор туристичної фірми у Тель-Авіві Олексій Коленбет. — У 18-річному віці єврейського хлопця призвуть в армію. Уявляєте, скільки буде реготу, коли інші хлопці у лазні побачать необрізаного майбутнього захисника країни?”.

Ще одне дуже важливе свято для ізраїльських дітей — посвята у доросле життя. Ми бачили в Єрусалимі, як хлопчики, одягнуті у білі довгі сорочки з надувними кульками у руках, ходили містом у супроводі батьків і друзів. Як пожартувала моя подруга, “то що, в них сьогодні причастя?”. За словами екскурсовода, у 13 років хлопчикам проводять ритуал бар-міцва. Так вони прощаються з дитинством. Дівчатка стають “дорослими” на рік швидше. Це означало колись, що дівчинка у 12 років могла вийти заміж за тринадцятирічного хлопчика. Зараз у євреїв моди на такі ранні шлюби нема.

(Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичній фірмі «Карпатія-Галич-Тур» за організацію цікавої подорожі).

Ізраїль