Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Від водоспаду Ігуасу через пустелю Атакама — до вулкана Охос дель Саладо

Після сходження на найвищу гору Південної Америки волинські альпіністи побували на найпотужнішому водоспаді світу, в найсухішій пустелі та на найвищому вулкані планети

В одному з попередніх номерів “ВЗ” луцький проектант ландшафтів Юрій Гаврилюк розповів, як разом із друзями побував у Південній Америці, на вершині Аконкагуа. Ця гора в Андах, в Аргентині, є найвищим піком Південної та Західної півкуль, найвищою точкою Південної Америки (її висота — 6962 м). Після сходження на Аконкагуа шлях українських альпіністів проліг до найвищого вулкана світу Охос дель Саладо (6891 м) у Чилі. Група волинських альпіністів - Олександр Оришко, Андрій Ірко, Денис Пісков та Юрій Гаврилюк - рушила до вулкана через найпотужніший водоспад світу Ігуасу та найсухішу пустелю Атакама.

- Судячи з фото, ви по дорозі до вулкана потрапили у справжнісінькі тропіки…

- Бо хотіли побачити найпотужніший водоспад світу Ігуасу. Дорога до нього проходила через усю Аргентину. З вікна автобуса ми милувалися пейзажами, які змінювалися на очах. Кам’яні гори, тоді поля з виноградниками, луги, а от вже й чагарники з кактусами, що перетворюються на джунглі. Як у кіно. На відміну від Анд, тут надзвичайно багатий рослинний і тваринний світ. Соковита буйна зелень, яскраві квіти. Над головою літають папуги та екзотичні метелики, під ногами носухи - тваринки, схожі на єнотиків з хоботками. Неймовірне видовище. На деякий час зникає бажання кудись поспішати, бігти, квапитися... Тільки дивитися, не вірячи власним очам.

Деякі регіони пустелі Атакама не знають, що таке опади...
Деякі регіони пустелі Атакама не знають, що таке опади...

- Як виглядає найпотужніший водоспад світу?

- Можна його уявляти, але в реальності він вражає. Ігуасу — це, по суті, каскад водоспадів у тропіках, на кордоні між Аргентиною та Бразилією. Маса води, яка летить з висоти 80 метрів в улоговину. Ширина річки тут близько трьох кілометрів, і майже така ж - 2,7 кілометра - ширина водоспаду, комплекс його каскадів. Залежно від пори року та рівня води у річці, кількість каскадів може сягати майже трьох сотень! Скелі між водоспадами вкриті хащами. Найбільший каскад — Горло Диявола — зривається з випнутого обриву завширшки 150 і завдовжки 700 метрів. Цей каскад позначає кордон між Бразилією та Аргентиною. І безліч островів в океані води. Вони відокремлюють водоспади усього огрому один від одного.

- Читала про фокус природи: десять років тому найбільший водоспад світу зник - а тоді поновився.

- Іноді таке трапляється під час жорстокої посухи, коли повністю пересихає річка Ігуасу. Приблизно раз на сорок років. І тоді можна побачити замість водоспаду лише сухі базальтові уступи. У 1978 році з цього обриву протягом 28 днів не впало жодної краплі води. Ми ж милувалися водоспадом в усій його неймовірній красі. Незважаючи на велику кількість людей, їх, по суті, й не помічаєш від надміру емоцій — стоїш, намагаючись ввібрати в себе енергетику цього місця. У такі моменти всередині вибухає радість: “Нарешті, я тут! Я зробив те, чого так давно хотів. Моя чергова мрія здійснилися!”

На узбережжі Чилі живуть пінгвіни Гумбольдта.
На узбережжі Чилі живуть пінгвіни Гумбольдта.

- Уся ваша подорож супроводжувалася визначеннями “най”: найвища гора, найпотужніший водоспад, найсухіша пустеля світу. Після огрому води — потріскана земля, яка взагалі не знає, що таке вода…

- Мусили подолати пустелю Атакама на шляху до найвищого вулкана світу — він називається Охос дель Саладо. Це була друга половина нашої подорожі, яка проходила в Чилі. Взяли напрокат авто у Сантьяго і вздовж океану по Панамериканському шосе вирушили в пустелю Атакама. У деяких її регіонах ніколи не було опадів. Температура повітря 34 градуси, вода в океані не перевищувала 18 градусів. Ніхто не купався, бо все узбережжя Чилі омиває холодна течія Гумбольдта. Але саме холодна течія сприяє надзвичайно багатому підводному світу: екзотичні риби, дельфіни, котики, пінгвіни, косатки, кити. Я не міг не зробити хоча б один дайв. Неймовірні враження від занурення!

Альпіністи з Чилі, з якими ми познайомились на Аконкагуа, склали нам компанію, показали місце, де вони спостерігали за китами. На жаль, китів ми не побачили, але риб, морських зірок і котиків було дуже багато. Не змогли ми проїхати і повз острови, де живе колонія пінгвінів...

- А в пустелі кого зустріли?

- Жодної рослини! За усі 290 кілометрів пустелею, через піски та каміння. А з тварин одного раз зустріли гуанако. Знаєте, хто це? Така довгошия лама з родини верблюдів. Дорогою зупинялися біля двох солоних озер. Вони підживлюються водою з гейзерів. У гейзерах можна скупатися, вода там 40 градусів. Біля одного з озер живуть рожеві фламінго.

- Після гори Аконкагуа підніматися на вулкан було вже легше? Чи, навпаки, складніше?

- У будь-якому випадку нелегко, але за плечима вже була акліматизація на Аконкагуа, тому це сходження пройшло нормально. Автомобілем в Андах ми піднялися у табір на висоту 5300 м. Звідти пішки до базового табору (5900 м), а тоді вгору, вгору — на вершину вулкана Охос дель Саладо. Це на кордоні Аргентини і Чилі. Висота найвищого вулкана у світі - 6891 м. Це друга за висотою гора Західної півкулі, після Аконкагуа. Перше сходження на вулкан здійснили в 1937 році поляки Ян Щепанський та Юстин Войжніс. Краєвиди там такі, що бракне слів. Хіба фотографії можуть передати особливості тих місць. Та й ті — лише приблизно.

Схожі новини