«Так важливо знати їхні імена»

Три митрополити, 23 єпископи і крилошани (каноніки високого рангу), один священик — страждалець за Греко-католицьку церкву. Ці заслужені діячі УГКЦ покояться у гробниці Львівської капітули на Личаківському цвинтарі, у його найстарішій частині, на шостому полі, розташованому неподалік входу, ліворуч від центральної алеї.

Саме там відбулася церемонія освячення таблиці з іменами тих, хто покоїться у гробниці. Освятив таблицю Архієпископ Львівський Ігор (Возьняк). До чину освячення долучились численна громада, голова Львівської ОДА Олег Синютка, музичний супровід здійснювала державна заслужена академічна капела «Трембіта» під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Миколи Кулика.

У часи комуністичної влади гробниця була занедбана, пошкоджена і з часом могла зруйнуватись. Із здобуттям Незалежності історичну споруду відновили і реставрували. Не було тільки таблиці з іменами та прізвищами достойників, які тут знайшли місце спочинку. З ініціативи Клубу греко-католицької інтелігенції було проведено величезну роботу — визначили правильність написання імен, прізвищ, років народження похованих митрополитів та єпископів. Меценатом проекту став голова Клубу греко-католицької інтелігенції, депутат Львівської міської ради Роман Грицевич.

Про роботу над таблицею розповів колишній міський го­-

лова Львова, громадський діяч, дослідник історії міста Василь Шпіцер: «Це було непросто, бо у XIX столітті записи у цвинтарних книгах велися латиницею, німецькою, польською мовами. Коли потім зробили переклад на українську мову, то багато прізвищ виявилися спотвореними. Ми два роки працювали над таблицею». Кінцеву редакцію напису погодив Митрополит Львівський Ігор (Возьняк) і схвалив глава УГКЦ Блаженнійший Святослав Шевчук. Таблицю створив архітектор Юрій Дубик.

Серед похованих у гробниці — митрополит Григорій Яхимович, який був першим галицьким політиком-єпископом, першим головою Головної Руської Ради. Він разом із групою представників греко-католицького духовенства звернувся 1848 року до австрійського імператора з петицією, у якій підкреслювалася осібність українців Східної Галичини і той факт, що населення належить до великої української нації. Відтак висловлювали вимоги запровадити у школах і громадських установах українську мову, забезпечити українцям доступ до всіх посад.

Митрополит Спиридон Литвинович — член Державної Ради у Відні, твердо обстою­вав українську мову в школі, церкві та інших сферах життя. У 1850-х роках прихильники москвофільства замість народної української мови почали запроваджувати у церкві і школі церковно-слов’янську. Єпископ Литвинович розумів небезпеку поширення такої течії і 1859 року видав куренду (циркуляр), якою наказував усім душпастирям уживати в проповідях, промовах до народу і при науці релігії виключно “руську народну мову” (тобто українську).

Митрополит Юліан Куїловський був номінований на посаду цісарем, затверджений Ватиканом. Він відмовився від пишної церемонії входження на посаду митрополита Галицького, натомість офірував бідним 6000 ринських. Жив скромно, багато жертвував на церковні потреби, найбільша його пожертва — 15000 ринських — на оновлення «катедрального храму».

Генеральний вікарій Андрій Біленький тричі правив Львівською архідієцезією. Понад чверть століття служив поруч із митрополитом Андреєм Шептицьким.

Капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк зазначив: «Відновлення цієї гробниці — надзвичайно важливе. Знаємо, що Личаківське кладовище — це місце зустрічі, де можемо черпати зі скарбниці вічності. Для нас це скарбниця Божої благодаті достойників Церкви, які не лише займалися релігійними питаннями, а були також просвітителями Галичини. Тому так важливо знати їхні імена».

Присутні зазначили, що відвідування гробниці має увійти до туристичних маршрутів Львова, щоб усі могли дізнатися про цих видатних осіб, які сприяли становленню української державності.

Фото Львівської ОДА