Ховали 20-річного воїна за козацьким звичаєм
Стільки людей, як на похороні Ростика Труханського, у Новому Роздолі не було навіть тоді, коли сюди приїжджав В’ячеслав Чорновіл.
Жителі 30-тисячного міста Нового Роздолу і навколишніх населених пунктів провели в останню путь 20-річного воїна-земляка Ростислава Труханського. Внаслідок вибуху російської міни на “промозоні” донецької Авдіївки він помер у лікарні Дніпра від ран, не сумісних з життям. Все тіло Ростика було посічене осколками, аби врятувати життя юнакові з Галичини, лікарі змушені були ампутувати обидві ноги. Однак медицина виявилася безсилою…
Панахиду за убієнним у найвищому на Львівщині, вщерть заповненому храмі Різдва Пресвятої Богородиці, відправляли півтора десятка священиків на чолі з єпископом-помічником Стрийської єпархії УГКЦ Богданом Манишиним. Чин прощання міг затягнутися на години, тому душпастирі попросили людей іти повз труну двома потоками. Після прощання у церкві на домовину з тілом чекала спеціально приготовлена машина ритуальної служби. Однак бойові побратими Ростика, які повернулися з АТО, волонтери вирішили інакше — узяли труну і пронесли її до цвинтаря кілька кілометрів на плечах. Так у давнину ховали козаків…
За траурною процесією йшло більше десятка тисяч людей, усе місто висипало на центральну магістраль Нового Роздолу. Стільки люду тут не бачили навіть тоді, коли сюди на зорі Незалежності вперше приїхав В’ячеслав Чорновіл. По всьому шляху останньої дороги свого ровесника новороздільська молодь ставала навколішки, йшла із запаленими лампадками. Вона завжди пам’ятатиме його геройство, доброту, відкритість, щирість. І чи не найкращий у місті, запальний брейк-данс у його виконанні...
Найважче було перенести невимовну тугу за Ростиком найріднішій йому людині — 63-річній бабуні Анні Василівні Барсуковій (на фото справа), яка змалечку опікувалася внуком, що став сиротою. Коли біля могили священик передав їй на зберігання державний прапор, яким було вкрито домовину, прозвучав Гімн і автоматні залпи прощального салюту, пані Анна притиснула реліквію до грудей і немов закам’яніла у своєму горі. Добре, що неподалік чергувала “швидка”. Так само важко було привести до тями кохану дівчину Ростика — Діану...
Поховали Ростислава Труханського на Алеї героїв, де уже спочиває інший місцевий воїн — убитий влітку минулого року російським снайпером під Широкиним Володимир Шелудько. Разом з родиною останніми з цвинтаря поверталися юні новороздільці. “Дискотечна”, як її називають зазвичай, молодь обклала могилу квітами, запаленими свічками. Здається, того дня ці хлопці-дівчата враз подорослішали і зрозуміли щось надзвичайно важливе…
«Казав, що «сєпарів» рватиме голими руками...»
7 березня Новий Розділ прощатиметься з 20річним учасником АТО Ростиславом Труханським.
На світанку 7 березня до Нового Роздолу доставлять тіло колишнього жителя цього міста, воїна Збройних сил Ростислава Труханського. Напередодні, у суботу, 4 березня, він помер у Дніпровській обласній лікарні імені Мечникова від ран, несумісних з життям. Тяжкі каліцтва (внаслідок яких, зокрема, довелося ампутувати обидві ноги) юнак отримав від вибуху міни, якими бойовики обстрілювали багатостраждальну Авдіївку на Донбасі...
Головний лікар Сергій Риженко, який рятував Ростика, у розпачі від того, що осипається такий молодий цвіт, написав на своїй сторінці у Facebook: “Правдою можна отруїтися. У лікарні Мечникова вона своя, важка. У цього солдата мінновибухова травма. Проводимо плазмообмін. Дожити б йому до ранку. Потім буде легше...”.
До ранку Ростик дожив. Але на більше не вистачило сил.
Ми попросили згадати новітнього героя України Ростислава Труханського людей, які знали його близько.
Майор Олександр Іваненко, заступник начальника відділення оперативного забезпечення по роботі з особовим складом 184го Навчального центру Національної академії Сухопутних військ:
Ще рік тому цей хлопчина був у нас. На строкову службу ідуть у 20, а він у 19 років підписав контракт на службу у ЗСУ. Спритний такий, найменший серед усього поповнення, але чи не найбільш активний. Живчик! Дуже хотів вчитися армійської справи. Готувався до неї як професіонал — сам придбав собі тактичні рукавиці. Казав мені, що голими руками буде рвати “сєпарів”.
Життєрадісний хлопець був. Коли чув музику, пританцьовував. Друга його любов — собаки. Няньчився зі своєю улюбленицею Багірою, як з дитиною. Рибу з їдальні для неї приносив...
Надзвичайно любив свою бабуню, яка була йому опікункою. Просив у командира дозволу поїхати у звільнення до Нового Роздолу, щоб привітати найріднішу з днем народження. По телефону просив її: спечи, будь ласка, мого улюбленого пляцка!
Директор Новороздільської СШ №5 Володимир Волчанський:
Запам’ятав Ростика маленьким, скромним, але ініціативним. Мав велику повагу серед однокласників і педколективу. Доля обділила його батьківською любов’ю, ріс сиротою, але давав собі раду у житті. Самостійним був уже у школі. У пам’ять про нашого випускника Ростислава Труханського оголошено жалобу — приспущено прапор, запалено лампадки. У вівторок учні разом з вчителями підуть прощатися з Ростиком. Батьки школяриків запитують мене, куди здавати гроші для нього. Кілька днів тому, коли Ростик ще був живим, підійшла до мене мати одного учня і передала тисячу гривень — на лікування Ростика. Вчителі зарплату отримали — і теж вділили частину її для Ростика. Мали велику надію, що вийде з тієї біди...
Як повідомив кореспонденту “Високого Замку” заступник міського голови Нового Роздолу Мирослав Лепкий, парастас і похорон Ростислава Труханського відбудуться в один день, 7 березня. Прощатимуться із загиблим воїном о 10-11-й ранку у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, що біля озера Барвінок. По дорозі на цвинтар похоронна процесія зупиниться на центральній площі міста, де відбудеться траурний мітинг.
Інші матеріали про Ростика можна прочитати за посиланнями:
