Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Ірина Геращенко: «Чим менше заручників залишається на окупованих територіях, тим важче їх витягувати» 

Часом доводиться чути від обивателів, мовляв, влада нічого не робить, або робить недостатньо, задля звільнення українських заручників.

Значною мірою такі розмови виникають від браку інформації. Але є і свідомі спекуляції на цій болючій темі. Попри цей скептицизм та критиканство, складний, драматичний процес звільнення наших заручників йде, і, Богу дякувати, Україні з тяжкою бідою вдається витягати з пекла полону своїх громадян. За офіційними даними, у полоні ОРДЛО нині перебуває 111 українців, проте самі бойовики підтверджують у них наявність лише 45-ти. При цьому не дають українській стороні точної інформації про місце утримання заручників. Останній приклад звільнення вражаючий. Без сліз неможливо було дивитися телевізійні сюжети про передачу українській стороні Володимира Жемчугова і Юрія Супруна. 

Що залишається за кадрами, на які компроміси готова йти Україна, аби витягати з полону українців, — в ексклюзивній розмові з першим віце-спікером Верховної Ради, членом Мінської гуманітарної підгрупи Іриною Геращенко. 

- Ні, не страшно. Просто на ці міни не треба наступати. Володимир на одне око не бачить, на друге дуже розмито. Я показувала йому, де ставати. Якби вдалось його витягти рік тому, то зір би врятували. Зараз лікарі діагностують, чи можна щось зробити. Європейські депутати, які зустрілися з екс-заручниками та їхніми родинами, пообіцяли, що сприятимуть їхньому лікуванню. Вже передали через німецьке посольство документи Володимира. 

- Питання як до віце-спікера. Останнім часом все частіше чути розмови про дострокові вибори у парламент. Знаємо, що є певні політичні сили, які дуже педалюють цю тему. Наскільки міцною є коаліція? 

- Звичайно, коаліції хотілось би мати більш міцний запас голосів. Але згадаємо міцну коаліцію за часів президентства Януковича... Мене більше тривожить питання безвідповідальності представників певних політичних сил. На виборах вони обіцяли працювати спільно з нами, щоб змінювати країну. З Блоком Петра Порошенка чи “Народним фронтом” їх не розділяють якісь ідеологічні принципи, євроінтеграційні, реформаторські прагнення, але вони потирають руки, коли нам не вистачає голосів. Коли опозиція подає законопроект, то він не може бути ухвалений без голосів більшості. Ми ж не поводимося за принципом “на зло не будемо голосувати”. Ми аналізуємо не те, хто автор законопроекту, а його зміст, його корисність. Натомість з боку колишніх партнерів бачимо іншу позицію — “будемо вас шантажувати певними законопроектами”. Не розумію, чому “Самопоміч” раптом пішла в опозицію? Які у неї з нами принципові розбіжності? В опозиції зараз перебувати комфортно. Владі важко, але це питання відповідальності. У нас у всіх один опонент — зовнішній ворог і його п’ята колона в Україні. Невже це не зрозуміло. Але якщо хтось думає вже про 2019 рік, то до цього часу ще дожити треба, країну зберегти. 

- Один з каменів спотикання між колишніми союзниками — це голосування у другому читанні за зміни до Конституції за так званий особливий статус Донбасу. Зрозуміло, голосів під це немає. Попри це, наші західні партнери тиснуть, аби змусити український парламент наступити собі на горло... 

- Хочу передати привіт усім “знай­кам” і “пророкам”, які казали, що вже у липні на Донбасі будуть вибори. В парламенті створили дискусійний майданчик з приводу роботи Мінських груп. Остання зустріч була присвячена темі безпеки, куди прийшов Євген Марчук, який розповів про хід переговорного процесу, як відбувається відведення зброї, як бачимо далі розвиток подій. Фракції, які найбільше верещать, що “зрада” і “усе пропало”, туди навіть не прийшли. Їм нецікава правда. У них своя правда. Що б не говорив Байден чи Штайн­майєр, вони виголошують свою політичну позицію, яка часто призначена для свого внутрішнього користувача. В їхніх країнах будуть вибори, там різне ставлення до Росії, є кон’юнктурні інтереси їхнього бізнесу. Вони політики, які працюють не на українського виборця. Для нас важливо, що говорять і роблять наші політики. Україна найбільше зацікавлена у закінченні війни на Донбасі, бо там гинуть наші люди, там відтяпали шмат нашої території. Ми свідомі, що закінчити цю війну можемо у політико-дипломатичний спосіб, але через посилення нашої армії, над чим серйозно працюємо. Ми віддані Мінським угодам. Там є першочергові пункти, які створюють підґрунтя для інших пунктів. Першочергові два блоки — безпековий і гуманітарний. Поки що жодного пункту з цих двох блоків не виконано! Отже, про які паралельні процеси можна говорити. Немає жодної передумови для переходу до політичного блоку. Немає жодної передумови для винесення законів про вибори чи змін до Конституції до сесійної зали зараз! І про це говорить відверто і керівництво країни. Щодо особливого статусу. Ми повинні розуміти, що на Донбасі вже ніколи не буде так, як було раніше. Там справді є особливості, бо там котком проїхалася війна. Але наголошую, що наразі немає жодних підстав говорити про голосування за це у парламенті... 

- Але ж у першому читанні зміни до Конституції були проголосовані... 

- Так. Проголосоване — не значить, що воно вступило у дію. Це продовжило санкції. Коли сьогодні РФ потерпає від санкцій, це і є наша дипломатична перемога. Ми на вій­ні і мусимо бути хитрішими і мудрішими. Логіка Путіна зрозуміла — всучити нам ці території, нашпиговані зброєю, щоб ми їх фінансували. Щоб формально вони були в Україні, а керували ними з Москви. Цього не буде! 

Схожі новини