Він міг змінити солдатські окопи на студентську аудиторію
Розмовляючи з викладачем Франкового вузу Володимиром Трушем, що загинув у зоні АТО, солдати боялися лаятися і говорили чистою українською.
У середу, 4 листопада, відбулося прощання з викладачем факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. І.Франка Володимиром Трушем. Він служив у 53-й бригаді. Разом зі своїм побратимом Віталієм Кравченком з Рави-Руської пішов на завдання, обидва підірвалися на розтяжці... Заупокійна літургія відбулася у церкві Св. Анни. Після цього похоронна процесія пройшла вулицями Львова до головного корпусу університету, де загиблий герой навчався та працював.
...На площі перед церквою Анни багато людей, що прийшли провести в останню путь Володимира Труша. Рідні, близькі, знайомі, колеги по роботі, студенти та навіть військові не стримують сліз. “Ми познайомились в березні цього року, - розповів “ВЗ” Андрій Гуцик, який служив разом із Володимиром. - Якою був людиною? Хороший друг, хороший побратим, гарний фахівець, добрий, щирий. Коли вийшов указ президента про звільнення від мобілізації викладачів, Володимир сказав: “Хлопці, матиму за честь з вами дослужити”. Володимир відмовився демобілізуватися, хоч міг би бути вже вдома. У нього була красива українська мова. Коли хто говорив неправильно, завжди виправляв. Жартував із суржика... Солдати при ньому боялися лаятися, говорили чистою українською мовою. Володимир був харизматичним, його усі впізнавали і любили. І він усіх любив. Він був справжньою душею батальйону”.
Сусід покійного пан Микола розповів “ВЗ”, що Володимир Труш родом із Нового Роздолу. “Я його змалку знаю. Це була дуже світла людина, - пояснив він. - А тепер у батьків залишився тільки молодший син Роман... Коли Володя приїжджав зі Львова до Нового Роздолу завжди допомагав мені. Виховую сироту — доньку покійної двоюрідної сестри. То Володя і словом добрим помагав, і ділом. Хотів бути священиком, та щось там при вступі не склалося, то вступив до Львівського університету. Там і познайомився з майбутньою дружиною. Вони, здається, ще під час навчання одружилися. Вибачте... (чоловік не стримує сліз. - Авт.). Друзі, мені важко говорити про Володю як про покійного. Це була чудова людина”.
Площа перед університетом Франка, де відбулося прощання з покійним, траурно-мовчазна. Студенти, що зазвичай галасливі, сьогодні тихі. З квітами прийшли вшанувати викладача.
А сусіди Володимира перешіптуються між собою: “От тільки недавно ремонт вдома зробили. А то у них була хатка така бідосінька. Ще пам’ятаю, як Володя казав: “Заживемо тепер з тобою, Оленко (дружина. - Авт.), ще краще”...
Похорон заступника командира 2-го батальйону 53-ї механізованої бригади Віталія Кравченка (18 травня 1976 - 31 жовтня 2015) відбудеться у четвер, 5 листопада, у Раві-Руській.
Фото автора
