І постала після «Градів» капличка

У селі Побєда Новоайдарського району Луганської області (звідси до україно-російського кордону 50 кілометрів та 90 км до Луганська) відкрилась каплиця Архістратига Михаїла. Каплицю побудували на місці попередньої дислокації українських військ, яке було обстріляне на початку вересня 2014 року. Тоді не вціліла жодна військова техніка, жоден намет. Згоріла і польова капличка, облаштована в одному з наметів посеред місця розташування 3-го батальйону територіальної оборони Львівщини. «Вижили» після обстрілу лише березовий хрест та вервички, що були рясно розкидані довкола...

Заходжу в капличку. Підлога застелена соломою. Збоку під стіною стоять дві розкладачки. Стеля вистелена вишитими рушниками. З ящиків з-під боєприпасів побудували престол. З них зробили столи та лавки. І прикрасили рушниками. Дві великі ікони, між якими стоїть червоно-чорний прапор.

Праворуч від престолу на двох великих ящиках лежать церковні речі, які можуть взяти бійці: іконки, вервички, хрестики, захисні пояси, ладан, молитовники та церковна література. Вражають дитячі малюнки, причеплені вздовж кожної стіни.

До каплички заходить боєць. Мовчки складає руки та молиться. Надворі чутно сигнал машини. Хлопець тричі осіняє себе хресним знаменням та вибігає з каплички.

Допоки розглядала капличку, в дверях з’являється отець Андрій Хомишин. Військовий капелан з Гарнізонного храму Львова. Отець приїхав на добу, а залишився на тиждень. Каже, йому важливо було відчути на собі все, через що проходять наші захисники. Владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії УГКЦ, біля наметової каплички встановлює та освячує березовий хрест.

Ранкове шикування. Разом з бійцями в строю отець Орест. Практично від самого початку перебуває з нашим батальйоном. Побував у багатьох гарячих точках. На момент, коли я приїхала, речі капелана залишились на одному з блокпостів, на якому той стояв разом з бійцями. Хлопці в таборі дають бойовому побратиму свій камуфляж. Після виступу командира батальйону отець благословляє особовий склад на ще один день, проведений в АТО.

Збираємось на виїзд аж під самий кордон з Росією. Напередодні звідти повернулась колона. Обстріляна вантажівка нагадує про небезпеку в тих краях. Отець Орест вдягає рясу. На неї - бронежилет з написом «капелан» і каску. Все «витримано» в чорному кольорі. Хрест в руках ще раз сповіщає про чин отця.

Вергунський роз’їзд, Весела гора... Потрапляємо під обстріл. У невеличкому бліндажі ховаємось усі: бійці та двоє собак. Коли трапляється перерва між обстрілами, отець Орест пропонує: «Давайте освячу бліндаж?» Десь чутно постріли. Пісок зі стелі постійно посипає наші голови. Отець неспішно читає молитви та кропить приміщення. Вибухи стихають. Виходимо зі схованки. Отець йде освячувати позиції бійців. Тільки встигає повернутись, як починається черговий обстріл...

Ми так само, як приїхали раптово, так і здіймаємось по команді та поспішаємо в «таблетку» (медична стара машина). Повертаємося на велику землю. Оминаємо блокпости та шукаємо нову дорогу на Харків...

P. S. Якщо хочете долучитись до адресної допомоги нашим армійцям у зоні АТО, завітайте на сторінку в соцмережах «Єдина країна-Единая армия: Підтримай захисника» (www.facebook.com/armyborisova) та допоможіть екіпірувати захисників.