Вілла у Новому Світі за 1,5 мільйона доларів!
Будинок колишнього садочка на вул. Мельника, 21, новий власник продає за шалені гроші. А сама будівля розвалюється на очах...
Старовинна двоповерхова вілла з мансардою навпроти спорткомплексу “Україна”, що на вул. Мельника, 21. За радянських часів у цьому будинку був дитячий садок, а нині будівля в історичній частині міста у жахливому стані. Навколо колись елітного будинку величезна земельна ділянка. У той час, коли місту бракує дошкільних закладів, величезне приміщення розвалюється на очах. Хто і чому покинув цінну будівлю напризволяще?
На хвіртці залізна колодка. Біля вхідних дверей сміттєвий бак, біля нього пляшки з-під пива... Помічаю, що скло на верхньому поверсі розбите. Мабуть, вітер розгулявся... Сама будівля викликає похмурі відчуття. Ходжу-блукаю — навколо ні душі! Спадає на думку зайти у поліклініку, що розташована неподалік. Жіночки у гардеробі розповідають, будівля, про яку розпитую, вже років з п’ятнадцять стоїть пусткою. Те, що там колись був садочок, працівниці-старожили пам’ятають. “Там має бути охорона, пес”, - каже одна з жінок.
Повертаюся до будинку-примари і у кінці двору помічаю жінку. Біля неї бігає кудлатий пес... Розпитую, чий це будинок? “Якогось бізнесмена з Києва, - каже моя співрозмовниця. - Колись він хотів тут облаштувати готель або приватний садок, але передумав”. “Скільки коштує вілла?”. “Знаю, що мільйони, - відповідає з усмішкою панянка. - Тут багато землі”. Дати номер мобільного власника жінка не хоче. Комусь телефонує. Жіночий голос на тому кінці проводу каже, аби я залишила свій телефон. Розумію, що власник “шифрується”, тож називаюся потенційним покупцем...
Через декілька годин до мене зателефонував власник. Назвався Степаном. Розпитую його про кам’яницю. З його слів, будівля має 916 “квадратів”, територія навколо - 52 сотки. Будинок зведений у 1938 році. “Скільки ви за нього просите?” - питаю. “Багато! 1,5 мільйона доларів”. “Круто!” - кажу. “Я цей будинок десять років тому купував майже за таку саму ціну”, - веде далі продавець. “Тобто ви нічого не заробляєте?” - уточнюю. “Буквально 5%. Я його купив за мільйон 390 тисяч доларів, здається”.
“Мені казали, що ви бізнесмен...”, - намагаюся розговорити пана Степана. “Так, - зітхає. - У мене були плани щодо бізнесу. Знаєте, вони трошки помінялися. Відстань. Я у Києві, а це Львів”. “Кажуть, там якісь судові перипетії тривають стосовно цього будинку?”. “Були, - каже. - Свого часу на цій території незаконно встановили гараж. Людина через суд вимагала, аби їй дали доступ до території... Ця справа тягнулася років шість. Ми закрили цю тему у 2015 році. Через БТІ оформили, що гараж знесений. Є рішення суду. Ніяких проблем з будинком немає”.
“Бачу, охочих купити віллу не так багато?”. “Були, - каже пан Степан. - Річ у тім, що я його взагалі не виставляв на продаж. До мене підходили, дзвонили декілька разів. Я думав там щось робити, але передумав. Якщо когось цікавить, можемо говорити про ціну. Будинок потребує капремонту. Хоча я багато у нього вклав. Зробив освітлення, коли перекладали бруківку на вул. Мельника, відремонтував каналізацію та водопровід”.
“У чиїй власності раніше була ця будівля?” - цікавлюся. “За радянських часів цей будинок був на балансі Міністерства оборони. Потім його виставили на продаж і викупили. Був власник, який планував звести на цьому місці 12-поверховий бізнес-центр. Але там є обмеження по висоті. Це історична частина міста, дозволено будувати максимум шість поверхів”.
Обіцяю своєму співрозмовнику подумати над його “мільйонною” пропозицією. До речі, неподалік цієї вілли, за адресою вул. Мельника, 13, розташована колишня кам’яниця вдови Франца Йосифа I, збудована у 1893 році за проектом Яна П’єрося у стилі необароко. Цю місцевість ще називають Новим Світом. Таке “козирне” сусідство тільки додає нулів у цінах на нерухомість в цій частині міста…
Фото автора
