Ростислав Валіхновський: «За жодні гроші не змінив би пацієнту стать»

Ростислав Валіхновський вже понад 10 років вважається одним із кращих пластичних і реконструктивних хірургів Східної Європи. На його рахунку — понад 7000 успішних операцій. Його запрошували на роботу у кращі клініки світу, але він залишився в Україні. За версією страхових компаній, клініка доктора Валіхновського протягом останніх чотирьох років входить до п’ятірки кращих медичних закладів України. А ще він встиг попрацювати чиновником і навіть приміряв на себе роль телезірки (виступив експертом у кількох телевізійних проектах - “Поверніть мені красу” (“1+1”), “Я соромлюся свого тіла” (“СТБ”) та “Моє нове життя” (“Україна”). Про зіркових пацієнтів, операції, які принципово не робить, та причини, які спонукали хірурга піти вчитися на священика, - у розмові з Ростиславом Валіхновським.

- Скільки років було вашому найстаршому пацієнту?

- 83. Він - українець, але вже багато років живе в Ізраїлі...

- І що хотів змінити у своїй зовнішності?

- Попросив, щоб йому зробили пересадку волосся.

- Як часто українські чоловіки звертаються по допомогу до пластичних хірургів?

- Будете здивовані, але половина наших пацієнтів - це чоловіки.

- У Львові стався трагічний випадок. До лікарів звернулася 18-річна дівчина. Хотіла “підправити” ніс. Але щось пішло не так. Пацієнтка померла. Який ризик смерті при пластичних операціях?

- 0,005%. Летальних випадків мало, бо у світі вже навчилися давати наркоз, виводити з нього. Якщо лікарі припустилися якоїсь помилки, знають, як її виправити. А якщо ринок нелегітимізований (як це є у нас), то це “Чикаго 20-х років”. Не захищені ні пацієнти, ні лікарі.

- І часто пацієнти помирають?

- МОЗ не проводило таких статистичних досліджень і нас (Всеукраїнську асоціацію пластичних, реконструктивних і естетичних хірургів) на це не уповноважувало. Причину смерті подають патанатомічні відділення — вказують, від чого пацієнт помер, але часто не вказують, що це було післяопераційним ускладненням. За кордоном у цьому плані все жорстко. Навіть жорстоко.

- Ви навчалася у духовній семінарії... Віра у Бога допомагає вам у роботі?

- Не візьмуся оперувати людину, якщо у неї немає для цього клінічних показань. Тільки якщо є вроджені або набуті аномалії.

- Я, коли була підлітком, також хотіла змінити форму носа...

- І я хотів, але переріс це. Половині пацієнтів, які звертаються по допомогу, операція насправді не потрібна. Здоров’я треба берегти. Кожен наркоз — це ризик. Кожна операція — додаткова травма. Страждає імунна система, а резерви нашого організму — не безкінечні. Тіло — це дар Божий, човен для душі. Чим менше людина живе, тим менше у неї часу для духовного розвитку.

- За даними Міжнародного товариства естетичної пластичної хірургії ISAPS, найбільшу кількість пластичних операцій роблять у США. Торік американські хірурги провели 4 млн. оперативних втручань. Виконують будь-які захцянки клієнтів. Хоче жінка перетворитися на ляльку Барбі — будь ласка! Хоче чоловік стати схожим на свою улюблену акторку — не проблема. Україна плентається у хвості цього рейтингу. У нас не так часто вдаються до послуг пластичних хірургів...

- І це — добре. Ви би хотіли, щоб у нас всі поголовно стать змінювали? Або перетворювали себе на монстрів? Це ж Содом і Гоморра! Знаю, після цих слів мене почнуть критикувати, але я би заборонив хірургам проводити такі операції, про які ви згадували.

- Ви стали телезіркою. Люди впізнають вас на вулиці, беруть автографи. Важко було перші рази оперувати під прицілом телекамер?

- Поставив перед собою завдання — чисто зробити свою роботу. На присутність операторів не зважав. Не гнався за популярністю. Мені хотілося, щоб люди дізналися: такі операції можна робити у нас.

- Одним із ваших пацієнтів був Віктор Ющенко. Історія з його отруєнням досі залишається таємницею за сімома печатями. А де є неясність — з’являється простір для спекуляцій. Ви досі дружите з президентом?

- Так, ми часто бачимося.

- Коли ви познайомилися?

- Вже після того, як його отруїли. Був у команді лікарів, які займалися порятунком президента. Те, що це було отруєння, засвідчили провідні лабораторії світу.

У нього було близько десяти тисяч абсцесів по всьому тілу. Йому провели 27 оперативних втручань під загальним наркозом, шість реконструкцій обличчя. Вміст діоксину в організмі у десять тисяч разів перевищував допустимі межі. Зараз — у сто. У нього все тіло у рубцях. Якби робив якесь омолодження (а такі чутки ходили) — постраждало б тільки обличчя.

Випадків, що людину отруїли діоксином у таких дозах, було зафіксовано сім у світі. Були постраждалі від вибуху на заводах у Мюнхені і Севезо (Італія), в Австрії дві пацієнтки, у В’єтнамі, коли випробовували хімічну зброю.

Якщо брати до уваги всю світову історію, найбільшою дозою діоксину отруїлися дві австрійки. Наш президент — на другому місці. Як його лікувати — ніхто не знав. Допомагали швейцарські медики, австрійські (які вже мали такий досвід), американські токсикологи... З того світу його витягнули.

- Одним із ваших “зіркових” пацієнтів був відомий оперний тенор Володимир Гришко. Ви пересадили йому вісім тисяч волосин. Завдяки вашій клініці співаку вдалося схуднути на 20 кг. Знаю, що серед ваших клієнтів були і депутати, і спортсмени, і моделі. Можете назвати кілька відомих прізвищ?

- Василь Климчук — ведучий проекту “Україна online”. Багато членів парламенту. Один із колишніх міністрів охорони здоров’я. Я би назвав тих хлопців, але підписував документ про нерозголошення.

- Дайте хоч якусь підказку...

- (Усміхається). Вони зараз — на всіх шпальтах газет. Їх часто показують по телебаченню.

- О, то ви маєте багато впливових знайомств!

- Ніколи з них не користався.

- Свого часу працювали заступником керівника Державного управління у справах президента і начальником управління медичного забезпечення та з питань створення і впровадження системи “112” у МНС. Чому тепер не хочете бути чиновником?

- Президент сказав: “Йди на посаду заступника ДУСі”. Як було відмовитись? Я його сам не просив...

- Зараз би пристали на подібну пропозицію?

- Ні. Насолоджуюся тим, що допомагаю людям.

- А у МНС як потрапили?

- Віктор Балога запросив. Працювали з ним в Адміністрації президента. Попросив, щоб я йому допоміг. Ціль була амбітна — створення системи екстреної медичної допомоги. Я тоді був на 5-7 років молодшим. Вважаю, поки у тебе є сили, поки ти здоровий, молодий, повинен працювати. Зараз став більше цінувати свою енергію і здоров’я.

- Медицину обрали, бо ваші батьки — лікарі. Батько — Любомир Дмитрович — Заслужений лікар України, легендарний хірург. Мама — терапевт з понад 40-річним стажем. Чому вирішили ще й богословсько-філософську освіту здобути?

- У Київську духовну семінарію вступив уже після того, як став кандидатом медичних наук. Мабуть, то був вплив дідуся — він 61 рік служив священиком на Галичині. Мене завжди цікавила історія церкви, канонічне право, пастирське богослов’я, біоетика. Читав багато книжок, особливо з патристики. Це наштовхувало на певні роздуми...

- За рік проводите у середньому 250-300 операцій. Не виникають асоціації...

- Із конвеєром? Ні, пам’ятаю всіх своїх пацієнтів. З усіма зберігаю хороші стосунки. Разом проходимо через труднощі. Я — чесний з пацієнтами. Ніколи не скажу: “Звертайтеся до мого юриста”. Так мене навчили батьки.

- Не було ідеї залишитися жити за кордоном?

- Була. Але подумав про своїх дітей, онуків. Якщо будуть жити у Канаді, США, не будуть українцями. А нашу землю, ту, що виплекали наші батьки, діди — кому віддамо? Нам треба не по світу маятись, а тут Америку і Швейцарію робити.

- Знаю, ви взяли собі за правило проводити щодня за книгами не менше трьох годин. Ви не спите?

- Треба правильно розставляти пріоритети. Якщо людина не навчиться цього робити, буде неефективно “спалювати” і час, і кошти, і енергію.

- Ведете здоровий спосіб життя?

- Година ходьби, година тренувань у спортзалі — по дві години щодня. Щоб могти оперувати, повинен бути здоровим. Стресів мені вистачає. В Україні не так легко вести бізнес. У рейтингу легкості ведення бізнесу ми — на 168 сходинці. Але не здаюсь. Моє завдання - залишитись і «вижити».

Погодився би відкрити свою філію за кордоном, але щоб переїхати туди жити — нізащо. Мав таку можливість, коли мені було 24 роки. Мій вчитель у Канаді давав мені 5% мережі канадських клінік і посаду генерального директора. Я не захотів. І добре, що не захотів. Мій дідусь — священик — помирав, бабуся... Як би вони відійшли у кращий світ, не попрощавшись зі мною? Ми, українці, всі такі. Не можемо бути іншими. Це закладено у наших ДНК.

Довідка «ВЗ»

Ростислав Валіхновський народився у 1973 році в Івано-Франківську. Навчався на факультеті лікувальної справи Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського. Пройшов стажування за спеціальністю “Інтенсивна терапія” в Ottawa Civic Hospital (Канада), стажувався в HFI Clinic (Торонто, Канада) за спеціальністю “Пластична та реконструктивна хірургія”, пройшов навчання в інтернатурі за спеціальністю “Загальна хірургія” на базі Київського інституту експериментальної та клінічної хірургії. У 1998 році засновує приватну клініку. З 2005 по 2008 р. працював хірургом першого відділення ДЗ “Поліклініка №2” Державного управління у справах президента. У 2006 р. захистив дисертацію і отримав ступінь кандидата медичних наук за спеціальністю “Хірургія”. З 2008 по 2010 р. був заступником керівника Державного управління справами президента. З 2011 року обіймав посаду начальника управління медичного забезпечення й питань створення та впровадження системи “112” у МНС України. З 2012 р. керує медичним холдингом Valikhnovski M.D. Одружений, виховує доньку.