Історія під ногами

Цієї осені світ побачить третя книга Ксенії Бородін та Іванни Гонак зі серії «Львів po polsku». У ній дослідники старого Львова розповідають про довоєнні написи, які дотепер можна побачити на фірмових кахлинах, каналізаційних люках тощо.

«Картина старих написів Львова польською мовою є досить динамічною - одні проявляються з-під тиньку (розчин вапна, змішаного з піском, яким покривають поверхню стін. - Авт.). Інші ж навпаки — зникають, - розповідає Іванна Гонак. - Ситуація з люками гірша - під час ремонтних робіт на дорогах міста було замінено значну частину люків. І якщо частина старовинних ліхтарів виставлена для загального огляду на вул. Лінкольна, то доля люків залишається невідомою. На свої місця після ремонту повертають одиниці...”.

Ксенія Бородін каже, старі люки є частиною львівської довоєнної спадщини.

Це металеві вироби як львівських підприємств, так і ливарень з інших міст: Коломиї, Отинії, Кракова, Катовіц, Бельсько-Бялої чи Бялогона (тепер частина міста Кельце) тощо. “Уже століття люки вірно служать містянам, тому досі на своїх функціональних місцях, - каже пані Іванна. - Дослідження старовинних написів, у тому числі і на люках, є захопливим заняттям. Це наче читати книгу міста, написану безпосередньо на його стінах, дахах і долівках. Щоразу віднаходиш нові сторінки, які допомагають скласти пазл міської історії у цілісну картину”.

“Деякі люки виступали як декоративний елемент міського простору, - упевнена Іванна Гонак. - Зокрема, люк виробництва Біскупського мав посередині зображення квітки. Була серія клітинкових люків від різних виробників, скажімо, Вітольда Хилевського, князя Любомирського, Альфреда Марека чи фірми Феррум - як намагання уніфікувати ці елементи міської інфраструктури. Проте навіть клітинки на них різні”.

Написи на люках досить традиційні: на них вказано власника або назву підприємства та місто виробництва. Проте за такою невеликою інформацією можна віднайти цікаві життєві історії. “Антоній Кунц - моравський фабрикант, що мав мережу заводів по цілій Австро-Угорській імперії, у тому числі й у Львові, а також патенти на власні винаходи у сфері вітряних двигунів і водяних насосів, на початку ХХ ст. ледь не розорився, - розповідають дослідниці. - А все тому, що мав пристрасть до старовини і на всі гроші збудував собі замок у середньовічному стилі під назвою «Кунців град». Бідолашний покінчив життя самогубством у часі судових розслідувань та експертиз”.

Понад п’ять років філолог Ксенія Бородін та гід-екскурсовод Іванна Гонак досліджують таємниці міста Лева. Як це роблять? Польовим методом — невтомно гуляють по місту. А оскільки найцікавіші зразки найчастіше зустрічаються у традиційних львівських подвір’ях-колодязях, то це також передбачає спілкування з їхніми мешканцями. “Одного разу було, що нас, у прямому значенні цього слова, екзаменував один пан, якого ми випадково перестріли на вході у будинок, - усміхаються жінки. - Спочатку виглядало, що він питає нас із цікавості. Але коли його питання набули конкретики, то стало зрозуміло, що ми наткнулися на ще одного любителя історії Львова”.