За ціною – ресторани, за наїдками – харчевні...
Чи не забагато у центрі міста кнайп – вирішить ринок цих послуг.
“Ресторанний бізнес “гвалтує” Львів. За його спиною непоміченими залишаються культура, духовність і сама суть міста. Інколи ввечері бачу, нельвівська публіка створює Львову імідж фестивального міста. Міста, яке забуло, що на східних кордонах нашої держави щодня гинуть хлопці”, — сказав в одному з інтерв’ю для “ВЗ” львовознавець, екскурсовод Іван Радковець. Але є і інша точка зору: оскільки Львів вважається туристичною столицею України, то має повною мірою задовольняти усі потреби гостей міста. Якщо порівняти центр Львова і, скажімо, Кракова, то нам є ще куди рости.
Згідно з результатами інвентаризації, яку провели торік, у Галицькому районі Львова — 271 заклад громадського харчування (кафе, ресторани, бари, паби, піцерії). В інших районах Львова їх налічується орієнтовно по сотні в кожному. Про це повідомила “ВЗ” начальник відділу торгівлі управління економіки Львівської міської ради Галина Шарко. “Кількість закладів харчування у центрі — вкрай висока, — стверджує чиновниця. — Але їх цілком достатньо, як для туристичної частини міста, де зазвичай туристи залишають гроші у сувенірних крамницях та ресторанах. Чи вистачає кафе, згідно з нормами, — складно сказати, бо вони затверджені ще у 1961 році. Часи змінилися, місто розвивається, щороку приїжджає усе більше гостей”.
Під час традиційних міських фестивалів, свят, напередодні футбольних матчів, туристи “окуповують” літні майданчики. Екскурсовод Володимир Космина вважає, що ресторанів і кафе вдосталь. Львів — місто мандрівників. “Левова частка гостей проводить вільний час після екскурсій у кав’ярнях. Серед обов’язкових сувенірів купують мелену каву”, — наголосив пан Володимир.
Ресторатор Марк Зархін розповів “ВЗ”, що кількість кафе і ресторанів регулює ринок, а не чиясь суб’єктивна думка. Якщо вони порожні — значить непотрібні. Якщо переповнені, щодня там п’ють каву, пиво, спілкуються,— тоді не варто говорити про перенасичення. Інша річ — як виглядають кафе, яка там якість, сервіс, кухня.
Ресторанний критик Мар’яна Ропач має іншу думку: “У Львові забагато посередніх закладів ресторанного типу. Маємо силу-силенну харчевень із сумнівним рівнем сервісу та не дуже смачними стравами. Зараз ця індустрія працює радше для невибагливих туристів, яким все одно, який сервіс їм нададуть один раз... А львів’янам залишається ходити до улюблених і перевірених власним досвідом місць, яких у місті не так багато”.
...Вирушаю в центр, щоб дізнатися думку містян. На вихідні на площі Ринок — неповторна атмосфера відпочинку. За столиками літніх майданчиків панянки жваво обговорюють останні новинки моди, хизуючись новими фотографіями в Інстаграмі. Теплу розмову доповнює трав’яний чай, львівський сирник чи штрудель, морозиво. А ще — зелений вітамінний салат. “Львів не можна уявити без запашної кави, гостинності і затишних кафе, де можна з колежанками поговорити про все на світі, — розповідає 24-річна львів’янка Оксана, яка відпочиває у “Світі кави” зі своїми двома подругами. — В кафе Львова особлива атмосфера: хочеться мріяти, кохати, насолоджуватися кожною бруківкою, крапельками дощу...”.
Львів’янин, громадський активіст Андрій Скоп полюбляє кавувати з друзями у “Віденці” та кафешках у Кривій липі. “Із задоволенням відвідую стару-добру “Вірменку”, де здавна варять смачну і недорогу каву. Не міг раніше зрозуміти людей, які живуть за рахунок туризму і при цьому ненавидять туристів. Тепер розумію! Ми звикли вільно ходити старими вуличками центру, пити дешеву каву. Тепер, коли приходжу в центр і чую українську, обертаюся від незвички... центр повністю окупували туристи, серед яких україномовних майже немає. Я за те, щоб у місті було якомога більше кафе, розважальних закладів. Головне — щоб не нищили автентичну архітектуру. Зараз чимало дешевих кав’ярень перетворилися у дорогі ресторани, або магазини сувенірів”.
Львів’янин Василь Дворецький відвідує з друзями переважно пивні ресторани. Надає перевагу дорогому пиву, а не “пійлу-ширвжитку”. “Чи забагато в історичному центрі кафе та ресторанів — покаже час, — наголошує пан Василь. — Я проти адміністративного регулювання питання. Якщо ресторани заповнені, значить, вони мають бути. Заклади, в які люди не будуть ходити, закриються. Тому з часом залишаться найкращі, найзатребуваніші як для місцевих жителів, так і для туристів. Жоден ресторан у збиток працювати не буде”.
