Євген Капорін: «У семирічному віці на відео заявив: хочу стати актором. І слова дотримав»

Агент справедливості, моряк Коля і Льошка зі «Сватів» – про творчість, відпочинок і особисте життя.

Все більше фільмів на українському телебаченні стають україномовними. Прикладом є телеканал “Україна”, який наприкінці березня покаже глядачам третій сезон детективних історій “Агенти справедливості”, у якому всі герої розмовляють українською. Одну з головних ролей в “Агентах” зіграв український актор Євген Капорін, якого глядачі встигли полюбити за серіалами “Свати”, “Село на мільйон”, “Недотуркані”… Про зйомки нового україномовного проекту, ролі у серіалах і кохання з Анною Кошмал Євген Капорін розповів журналісту “ВЗ”.

— Євгене, розкажіть про свого героя в “Агентах”.

— Якщо його порівнювати з іншими героями “Агентів справедливості”, то він життєрадісний і веселий. На тлі серйозних розслідувань, складних заплутаних справ експерт-криміналіст Юрій Івченко вносить нотки гумору. Попри те, що Івченко займається серйозною роботою і стикається з не дуже приємними ситуаціями, завжди зберігає оптимізм і позитивний настрій. І, що найголовніше, – передає ці емоції своїм колегам. У нього багато друзів. Івченко любить експериментувати і залучати до цього усіх, хто поруч з ним.

— У третьому сезоні “Агенти справедливості” заговорили українською. Чи було це складно для вас?

— Спочатку думав, що буде важко. У мого персонажа багато складних слів, зворотів, термінів. Та коли ми приступили до роботи, з’ясувалося, що це у страху великі очі. Окрім того, нам допомагають редактори, підказують. Мені сподобалося, як мій герой зазвучав по-новому. І тішуся, що україномовних проектів зараз стає більше, а наша кіноіндустрія активно розвивається.

— За межами знімального майданчика якою мовою спілкуєтеся?

— Річ у тім, що я виріс у російськомовній родині. Звісно, розмовляти російською мені легше, однак із задоволенням переходжу на українську. І дуже люблю дивитися українські фільми, а ще більше зніматися у них. В Україні є багато якісного продукту. Переконаний, ми можемо скласти достойну конкуренцію і завоювати симпатію глядачів не лише України, а й далеко за її межами.

— Деякі актори кажуть, що не люблять переглядати фільми зі своєю участю. А ви?

— Дивлюся із задоволенням, щоправда, вибіркові серії. Хочу знати, чи впорався із завданням, подивитися на себе збоку, очима критика.

— Глядачі вас пам’ятають за ролями у серіалах “Свати” і “Село на мільйон”, у якому, за сюжетом, дід заповідав мільйон тому з внуків, хто переселиться жити у село і не покине його протягом року.

— Моряк Коля з Миколаєва – один із моїх улюблених образів. У Колі – великий стимул отримати той мільйон, бо хоче, щоб його життя і життя його дітей стало комфортним. Тому коли він довідується, що може успадкувати таку космічну суму, жодної хвилини не сумнівається у тому, що залишиться у селі.

— Чи змогли б ви заради мільйона покинути місто і переселитися у село?

— Заради мільйона євро? З великим задоволенням. Для мене життя у селі не є незвіданою планетою. У дитинстві кожне літо проводив у селі у бабусі, і відтоді у мене про село залишилися тільки позитивні спогади. Хоча, зізнаюся, перебування у селі один-два дні буде для мене відпочинком, а вже після тижня мені там буде сумно і важко.

— Коли ви знімалися у “Сватах”, подейкували, що у вас роман з виконавицею ролі Женьки Анною Кошмал…

— У серіалі ми з Денисом Шепотинником боролися за серце Женьки, яка подорослішала і стала дуже привабливою. Але це було лише на майданчику. Поза ним ми з Анею – добрі друзі, і не більше.

— Попри те, що знімаєтеся у кіно, граєте у театрі. Що вам ближче?

— На першому місці у мене кіно. У кінематографі працюю довше і маю більше ролей. У театрі граю в основному в антрепризах.

— З дитинства мріяли стати актором?

— Можливо, хтось подумає, що кажу неправду, але насправді так і було. І як доказ цього маю відео, що датоване 1993 роком. Коли у першому класі у мене запитали, ким хочу стати у майбутньому, відповів, що мрію стати кінозіркою.

— Ви народилися у Сумах. Часто буваєте у рідному місті?

— Мої батьки живуть у Сумах, тому люблю там бувати не лише тому, що це моє рідне місто, а насамперед через те, що там на мене чекають мої батьки. Їжд­жу на їхні дні народження та у великі свята. Батьки часто мене провідують у Києві. Люблю свою родину і безмежно вдячний батькам за те, що вони приймали всі мої рішення, не заперечували, а навпаки, підтримували і робили все для того, аби мені допомогти.

— Якщо випадає кілька вільних днів, якому відпочинку надаєте перевагу?

— Якщо у мене розписаний увесь трудовий тиждень, то після зйомок їду додому і вже там набираюся сили та черпаю енергію. Для мене важливо побути вдома з близькою людиною, відпочити морально, переключитися. Якщо маю аж цілий вихідний день, то обов’язково йду в спортзал. А коли маю щастя відпочити кілька днів – подорожую. Подорож – найкраще витрачання грошей, це незабутні емоції і відкриття нових горизонтів. Не можу сказати, що я у цьому вже досяг успіху, але це постійний пункт у списку моїх бажань. Хочу, щоб подорожі увійшли у моє життя і стали постійною звичкою.

Довідка «ВЗ»

Євген Капорін народився 11 лютого 1986 року у місті Суми. У 2007 році закінчив Київську Академію естрадного мистецтва (актор естради і кіно). У його доробку роль Павлика Морозова у спектаклі Леся Подерв’янського “Павлик Морозов”. Актор зіграв у сорока фільмах і серіалах, серед яких “Село на мільйон”, “Свати”, “Недотуркані”, “Лабіринти долі”. Неодружений.

Фото телеканалу “Україна”.