Подорожував третім класом, але не шкодував грошей на стипендії митцям

 До колекції найкрасивіших книг світу — Stiftung Buchkuns — на цьогорічному Книжковому ярмарку у Франкфурті потрапили п’ять книжок «Видавництва Старого Лева». Одна з них - “Шептицький від А до Я”. Автори тексту — Галина Терещук, Оксана Думанська, ілюстрації - творчої майстерні “Аґрафка» - Романи Романишин та Андрія Лесіва.

Творчий колектив створив книгу у форматі абетки, вона відкриває читачам головні віхи життя великого Митрополита Андрея Шептицького (1865-1944), розповідає про його рід, формування його як людини і духовного наставника. А що в особистості Андрея Шептицького відкрили для себе автори, працюючи над цим виданням? На запитання відповідає письменниця Оксана Думанська (на фото з книжкою).

- Коли працювали над книгою, Галина Терещук щедро наділила мене багатою інформацією про цю особистість, і тепер я можу сказати, що пізнала Митрополита значно глибше, зрозуміла, що його вирізняв великий демократизм у ставленні до інших. Він ніколи не був зверхнім, ніколи не ставився до людей з позиції своєї високої посади... Чимало його порад можуть бути надзвичайно корисними. Митрополит покладався на “усамостійнення” - таке міцне слово, наголошував, що не слід чекати допомоги, а слід вивільняти свої сили і досягати успіху завдяки своїй праці.  

Коли ми всім творчим колективом видавництва працювали над книгою, то перебували у творчій лихоманці, весь час листувалися електронкою, узгоджували, розшукували, залишали найважливіше, адже неможливо осягнути неосяжне. І оцей стан — внутрішнього тремтіння з усвідомлення такого обширу матеріалів і фактів, переживаю завжди, коли доводиться зустрічатися з підлітковою аудиторією у бібліотеках чи школах...

-  Які вчинки Андрея Шептицького для наших сучасників особливо показові?

-   Та от хоча б такий. Коли Андрій Палій створив Маслосоюз, аби допомогти селянам збувати молочну продукцію, Митрополит закупив із 20 автівок і передав активістам - так він підтримав українське підприємництво. А його допомога молодим митцям? Вона безцінна, адже на стипендії вони могли вчитися у Празі, Парижі, Кракові. Митрополит запросив до Львова Олексу Новаківського і зафундував йому малярську школу, бо був великим прихильником живопису, - це у нього від матері, графині Шептицької, яка й сама вивчала малярство, писала ікони, а ще побувала із синами у всіх знаменитих музеях Західної Європи.

- Вам особисто яка риса характеру Шептицького найбільше імпонує?

- Найбільше вражає його аскетизм. Митрополит, скажімо, ощадливо витрачав гроші у поїздках, не замовляв таксі, подорожував третім класом, коли навідався до Канади. Він вважав, що не має права на комфорт, коли по Першій світовій війні стільки сиріт потребувало най­елементарнішого...  

- На презентаціях видання ви з особливим задоволенням показуєте улюблену сторінку. Чому саме її?

- ...Так, це сторінка зі словом МОЛОДЬ. По-перше, там Роман Шептицький дуже молодий, у військовому строї, надзвичайно вродливий (на фото справа); він на порозі військової кар’єри, від якої довелося відмовитися після недуги, але вже о тій юнацькій порі думав про інше служіння. І там же процитовано знамениті слова  уже Митрополита Андрея про те, як має себе усамостійнювати молодь. Власне він сам  так чинив, коли вибрав  собі пастирський шлях. Я б ці слова написала при вході у кожну школу, гімназію, коледж чи виш, я б їх повторювала батькам, у яких підростають діти.