Палац Фредра-Шептицьких: блиск минулого і похмурість сучасного

Городоцький район

У селі Вишні неподалік Рудок, що по дорозі зі Львова на Самбір, стоїть прекрасний палац (на фото) у стилі англійського бароко. Його наказав звести 178 років тому чоловік, який поєднує українців і поляків, — граф Олександр Фредро. У четвер, 20 червня, виповнилося 220 років від дня народження цього великого польського драматурга та поета, а водночас і діда митрополита Андрея Шептицького. Нині палац у жалюгідному стані. Якщо бюрократія та заплутане законодавство не змилосердяться передати його у приватні руки, які зможуть реконструювати пам’ятку архітектури, то вона з часом перетвориться на руїну...

На ЮВІЛЕЙ ФРЕДРА до Вишні у неділю, 23 червня, прибули багато високих гостей — регіональна і районна влада, представники польського консуляту. У палаці до свята провели косметичний ремонт — попідбілювали, позамащували розчином діри у стінах, підкосили траву в колись вишуканому саду з унікальними деревами та мальовничим ставом. До ювілею відкрили пам’ятну дошку: «У цьому палаці жив і творив видатний польський письменник Олександр Фредро (1793-1876) та пройшли молоді роки його дочки Софії Шептицької з дому Фредро (1837-1904), матері митрополита Андрея Шептицького (1865-1944)». Також на ювілеї презентували українське видання мемуарів Фредра «Три по три».

Три роки в палаці діє скромна меморіальна кімната Фредра та його внука, митрополита Андрея, який у дитинстві провів тут багато часу. А з радянських часів і до наших днів у палаці діє відділення аграрного коледжу. Комедіант Фредро написав би, мабуть, щодо стендів зі спарювання корів і биків у залах палацу хорошу комедію... Але ситуація радше сумна, ніж весела. Місцеві, які вчилися тут 40 років тому, розповідають, як нещадно час і людське ставлення руйнують старовинну розкіш — від ліпнини, яка лущиться, до паркету, що здувається через дощі, прогнилий дах і вимикання тепла взимку... Аби якось вирішити долю пам’ятки, потрібні дозволи ледь не з міністерств освіти й аграрної політики та інших високих чиновників. А поки вони щось вирішать, то може статися, реконструювати вже буде нічого...

Коментар для «ВЗ»

Петро ПАСТУХ, сільський голова села Вишні

Палац на балансі Вишнянського державного аграрного коледжу Львівського національного аграрного університету. Близько сотні років його капітально не ремонтували. Там потрібно міняти дах, ремонтувати стелі, реставрувати ліпнину... Зараз силами коледжу виконали косметичний ремонт. Найкраще було б віддати палац у концесію — передати на тривалий термін у приватні руки із обов’язком реконструкції. Сумніваюся, що коледж своїми силами зможе це зробити. Там навіть газове опалення через борги відімкнули. Аудиторії ветеринарного відділу в палаці ще існують, але навчання як такого немає. Будівля просто стоїть пусткою. А якщо в приміщеннях ніхто не живе, то вони починають ще швидше руйнуватися. Студенти вчаться у новому корпусі в сусідніх Рудках. Процесу передачі у концесію ще навіть не починали. Тож ніщо не вирішується. Сподіваюся, високі гості на чолі з польським та українським консулами допоможуть якось посунути цю справу.

Ми тут у селі усвідомлюємо, наскільки безглуздо мати таку розкіш і нею не скористатися. Це можна відновити і використовувати з туристичною метою — біля палацу існують додаткові приміщення, в яких міг би бути готель. А готель і туризм — це зайнятість людей і заробітки. Наразі з української сторони немає жодних сил, які справді хотіли би врятувати палац. А з польської бажання існує лише на словах — коли доходить до діла, то воно зникає.

Довідка «ВЗ»

Олександр Фредро увійшов у світову культуру як основоположник польської комедії і літературної мови. Дитинство провів у селі Бенькова Вишня (тепер с. Вишня). Отримав виключно домашню освіту. У 16 років пішов добровольцем у військове з’єднання Юзефа Понятовського, яке стало на бік Наполеона в надії, що з допомогою французів відвоює незалежність Польщі. У 1812-му Фредро брав участь в Бородинській битві, був у палаючій Москві. В 1814-му покидає військову службу в чині капітана і їде до Відня. Згадки про юність і воєнні походи записав у мемуарах «Три по три» 1845-го.

У Відні на одному з балів йому дуже сподобалася молода дружина одного з найбагатших галицьких магнатів Станіслава Скарбека — 16-річна Софія. Після повернення з Відня до Вишні між Софією Скарбек і Фредром зав’язався роман, що тривав 10 років. Софія домоглася розлучення за згодою самого Папи і за згодою чоловіка, графа Скарбека, і в 1828-му стала дружиною Фредра. У 1822-му батько Олександра, Яцек, одержав титул графа. У 1829-му у Фредра народжується син Ян Олександр — теж майбутній комедіограф.

В 1835-му Фредро споруджує новий палац у Вишні для своєї дружини. У 1837-му народжується дочка Софія — мати митрополита Андрея. Фредро старався дати дітям хорошу освіту. Вчителем малювання у дітей був відомий чеський художник Юзеф Свобода. Софія гарно малювала і теж стала художницею та письменницею. Фредро брав активну участь у житті країни, був депутатом Сейму. У 1876-му Фредро помирає. Його прах — у костелі Рудок.

Після себе Фредро залишив велику творчу спадщину — комедії, п’єси, прозу. Найвідоміші п’єси — «Дами і гусари», «Пан Йовальський», «Помста», «Дівочі обіцянки», «Чоловік і дружина». Вони принесли Фредру славу «польського Мольєра». Ім’я Фредра носить вулиця у Львові. Колись був і пам’ятник у Львові (там, де тепер пам’ятник Грушевському), але після ІІ Світової пам’ятник Фредру перевезли до Вроцлава.

Впродовж 1840-х створюється ландшафт парку — насаджено дерева, викопано ставки, в яких плавали білі лебеді. Тут було до 300 видів дерев — від липи до тюльпанового і коркового дерев, якими можна помилуватись досі. Сам палац нараховує понад 15 кімнат, три входи і підвал. В кімнатах колись були п’єци з позолотою, стелі вкриті ліпниною. Перший і другий поверх з’єднують сходи, зроблені з червоного дерева.

Великий вклад в розбудову палацу вніс син Ян, який наказав викопати артезіанський колодязь — напитися з нього води можна досі. В господарській будівлі жили і працювали кухарі, покоївки. Біля палацу була конюшня. Площа усієї території маєтку з парком і ставками становила колись близько 40 га.