А гроші де взяти? Хіба надрукувати!

Хоча, як правило, коли людина задоволена своїм матеріальним станом, вона рідко цікавиться, скільки у кишені сусіда, колеги, начальника чи навіть президента. А ось коли власні фінанси співають романси, то тема чужих статків стає особливо болючою. Коли у суспільстві разюча соціальна несправедливість, відчутні “перекоси на місцях”, люди, що ледь виживають на мінімальну зарплату чи пенсію, почуваються особливо обділеними і приниженими.

В Україні із зарплатами якась вакханалія. Моя знайома працює на пошті. Заробляє, як сама каже, копійки. Держпідприємство “Укрпошта” з року в рік занепадає. Кількість відділень суттєво скоротили, зменшилась і кількість робочих днів. Якість послуг залишає бажати кращого.

Багато років це держпідприємство було невичерпною годівницею для різного штибу корупціонерів. Нинішня влада вирішила рятувати “Укрпошту” від повного краху. Для цього запросили “суперпупер”-фахівця — колишнього менеджера американського офісу консалтингової компанії KPMG Ігоря Смілянського. І встановили йому зарплату - 333 тис. грн. на місяць без врахування премій за результатами роботи.

Моя знайома працівниця пошти спочатку не повірила, що в принципі можна стільки заробляти. Каже, може, то річна зарплата? Та ні — за місяць! За ці гроші пан Смілянський має, як зазначив міністр інфраструктури Володимир Омелян, вивести підприємство “зі складної ситуації низьких зарплат”. Просто оксюморон! Який моральний стан може бути у працівниці пошти, яка копійки рахує, коли чує про таку зарплату керівника?

Або свіжа новина. Народні депутати вдвічі підняли собі зарплату. І хоч ця цифра наразі не тризначна, як у керівника “Укрпошти”, але майже 40 тисяч гривень якось дисонують на тлі мінімальної зарплати в 1450 грн., та мінімальної пенсії — 1130.

Але річ навіть не в самій сумі. Може, народний депутат і повинен заробляти такі гроші (хоча усі чудово розуміють, що бідних там немає). Людей збурив сам факт підняття собі, коханим, зарплати у той час, коли переважна більшість українців через кризу та девальвацію гривні тотально збідніла. Такий крок депутатів - яскраве свідчення того, що ті люди відірвані від реалій. Ну то хоч би не дратували українців, не підставлялися, не викликали на себе чергову хвилю людської ненависті!

Після критики народні обранці начебто вирішили позадкувати. Голова Верховної Ради Андрій Парубій поспішив запевнити, що 1 листопада в парламенті буде розглянуто питання відміни підвищення зарплат народних депутатів. Але чи розглянуть, чи відмінять? Може, до того часу забудеться, а в депутатів з’являться більш нагальні питання.

Тим часом прем’єр-міністр Володимир Гройсман, мабуть, щоб хоч якось пригасити хвилю народного обурення, проанонсував підвищення мінімальної зарплати вдвічі (як дивовижно синхронно з підняттям депутатських зарплат також удвічі). Тобто вже з 1 січня 2017 року вона мала би становити 3200 грн. (наразі в бюджеті на наступний рік закладено цифру 1752 грн.). Причому як для бюджетників, так і для бізнесу.

Я, звичайно, не економіст, але ця заява мене, як мінімум, насторожує. Перше і основне питання: де уряд візьме такі кошти? Та ще й в умовах економічної кризи!

Відповідальний політик, коли робить такі сенсаційні заяви, мав би насамперед назвати джерела надходження грошей. Маю лише одну невтішну версію — надрукує. А це означає, що буде шалена інфляція і чергова колосальна девальвація. Якщо уряд збирається використовувати для цієї мети кредити МВФ, то, поперше, навряд чи МВФ на це погодиться, а по-друге, якщо раптом погодиться, то хто і з чого буде ці кошти віддавати? Ще одне питання: звідки бізнес має взяти гроші, щоб забезпечити своїх працівників такою мінімалкою? В умовах, коли ВВП росте максимум на два відсотки, підняття зарплати вдвічі - це якийсь сюрреалізм! Єдиний вихід для підприємців - вдвічі скорочувати штат працівників, аби іншим забезпечити відповідне зростання зарплати. А ціла армія безробітних ляже додатковим тягарем на плечі державного бюджету. Сильна економіка!

Як на мене, заява Гройсмана — це звичайний махровий популізм, мета якого - хоч трохи підняти рейтинг влади, який зараз на рівні плінтуса. Але, на жаль, скільки не кажи “халва”, в роті солодко не стає...