Тетяна ГНЄДАШ: «Знімальних майданчиків не відвідую. Бережу нерви»

В ексклюзивному інтерв’ю сценарист і продюсер сказала, що в одному з наступних її серіалів з журналіста «ВЗ» буде змальовано цікавий жіночий характер.

Відомий продюсер і сценарист Тетяна Гнєдаш (на фото) — постійний гість Трускавецького міжнародного кінофестивалю телевізійних фільмів “Корона Карпат”. І цього року, попри шалену зайнятість, Тетяна з чоловіком Ігорем прибули до Трускавця. Про те, як стала сценаристом, творчість і особисте життя розповіла в ексклюзивному інтерв’ю журналісту “ВЗ”.

— Тетяно, ви пишете сценарії до фільмів і серіалів. Варто лише згадати останні з них — “Катина Любов”, “Джамайка”, “Врятувати боса”… Коли свій перший написали?

— Перший сценарій, за який мені заплатили гроші, написала у 2002 році, екранізували його у 2003-му. Серіал називався “Завтра буде завтра”. Після прем’єри я прокинулася якщо не відомим, то принаймні затребуваним сценаристом. Від того часу написання сценаріїв для кіно та серіалів, а згодом організація кіно – серіального виробництва – моя професія. Тобто заробляю цим на життя.

— До того, як написали сценарій “Завтра буде завтра”, чим займалися?

— Працювала на телебаченні. Була редактором телевізійних програм, парламентським кореспондентом, спортивним журналістом, ведучою новин і науково-популярних програм. Працювала на “Новому каналі”, співпрацювала з каналами НТВ, “ТВ-центр”. Хоча завжди мріяла бути літератором. Я закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка, філологічний факультет, у моєму дипломі написано, що я літературознавець. Тривалий час на пострадянському просторі кіно не знімали, але на початку нульових все змінилося. У моєму житті також: російський канал СТС придбав мій сценарій “Завтра буде завтра”. Відтоді все й почалося.

— Сюжети для фільмів берете з життя чи вигадуєте?

— Якось влітку лежала на пляжі біля Чорного моря, і раптом мені уявилася дівчинка на ім’я Катя Матвєєва, героїня мого серіалу “Доярка з Хацапетівки”. Вона сказала: “Оревуар, мої любі корівоньки. Від’їжджаю від вас назавжди”. Мій тодішній чоловік Сашко Ткаченко кепкував з мене: “На пляжі голову напекло”. Але саме з цієї фрази народився сценарій фільму. Звідки беруться історії або персонажі? Можу йти вулицею і побачити, почути, просто відчути історію. Сідаю за стіл і пишу.

— Спочатку пишете сценарій, а тоді його пропонуєте?

— Як правило, пишу на замовлення.

— Була у Москві на зйомках серіалу “Катина Любов” і захопилася цим фільмом. А от другою частиною була розчарована. Там вже почалося “фентезі”: Труханову замінили обличчя, його ніхто не впізнавав… Для чого ви це зробили?

— Для того, щоб шоу тривало! Вам не сподобалось, як головному лиходію поміняли обличчя? Я також вважаю, що можна було зняти краще. Але сама ідея була вдалою. Вважаю, що право на продовження (наступні сезони) мають лише ті історії, які “порвали зал”. Так сталося зі серіалом «Катина Любов». Він йшов у прайм-тайм з дуже пристойними показниками. Тож телеканал “Україна” замовив продовження. Друга частина мені сподобалася. Можливо, вона була реалізована не так, як перша, — на ура! Актори трохи втомилися. Сценаристи втомилися. Я казала: “Давайте зробимо перерву”. Перепочили з місяць і почали створювати «Джамайку». Стосерійні історії – це важка робота, але й захоплива. Мільйони людей в усьому світі сьогодні не мислять свого життя без перегляду серіалів. Це вже форма суспільної свідомості, що поєднує всіх, поза політикою та економічними катаклізмами.

— Зараз над чим працюєте?

— Над новим сценарієм. У 2014 році, напередодні Різдва, 6 січня, зустрічайте прем’єру нового серіалу «Сашка». Вам сподобається. Події відбуваються в Україні, в Києві, у наш час.

— Історії, які вам розповідають подруги, також використовуєте у своїй творчості?

— Звичайно. Наприклад, ви, Галино! Можете бути певні — з вас буде змальовано цікавий жіночий характер (сміється. — Г. Я.). Я — емоційний пилосос, більш за все на світі люблю спілкуватися з людьми. Всі, хто мене знає, дивуються, що мене не можна залишити на п’ять хвилин саму: відразу виникає якесь спілкування, з кимось знайомлюся. Люблю людей, цікавлюся людьми. Людина – це найзагадковіше творіння природи.

— Участь у зйомках серіалів берете?

— Не відвідую знімальних майданчиків. Бережу нервову систему. Усе вирішується на стадії підготовчого періоду. Лише там мають сенс будь-які розмови з приводу дописування-переписування сценарію, побудови декорацій, проб акторів, режисерського бачення тощо. Тоді, коли створюється «режисерський сценарій», режисер може бачити або розуміти якусь сцену не так, як я написала. Жодних проблем, домовляємося. Можемо обговорити будь-які творчі питання, але все — у підготовчому періоді. Потім починається знімальний період. Це вже, даруйте, без мене. А от коли починають монтувати фільм, тут знову з’являюся я. Монтажем можна врятувати історію, а можна вбити.

— Трапляються такі моменти, коли вам здали знятий матеріал, а вийшло не те, що ви собі уявляли, і настає розчарування?

— Таке буває часто.

— І що ви тоді робите?

— Дуже люблю актрису Ольгу Волкову. Колись давно я їй поскаржилася, що написала сценарій, а тепер доведеться його віддати в руки якомусь незнайомому режисеру, а він, можливо, виявиться нездарою. Вона відповіла: “Таню, ти міркуєш непрофесійно. Ти написала сценарій для того, щоб його продати? Все! Відпускай ситуацію”. Я навчилася це робити. Якщо екранізація мого сценарію мені принципово не подобається, маю право зняти своє ім’я з титрів. Іноді користуюся цим правом.

— Чоловік Ігор вам допомагає?

— У нас різні професії. Він актор, який працює за кордоном і майже не дивиться нашого телебачення. Я не дуже розуміюся на мистецтві пантоміми та клоунади, а він мало знає про сценарне ремесло. Але, якщо мені потрібна допомога, будь-яка – він завжди поруч, навіть якщо на іншому боці планети.

— Ви давно разом?

— Третій рік. Коли познайомилися, і у мене, і у нього вже був певний життєвий досвід. Ми одного року народження, тобто дорослі люди. Окрім почуття закоханості, є почуття взаємної поваги. І у нього, і у мене існують власні кола інтересів, певні межі, які визнаємо. І це допомагає жити. Особливо, коли кожному вже виповнилося сорок років. Виникає особлива ніжність і гармонія, що базуються на самоповазі і повазі до свого партнера.

— Знаю, що ви пережили судову тяганину з вашим першим чоловіком Олександром Ткаченком (генеральний директор каналу «1+1». – Г. Я.)…

— Суди вже закінчилися. Це тривало три роки. Весь цей час ніхто про це не знав. Ми розійшлися тихо, ще у 2007-му.

— Хто на кого подав позов?

— Олександр подав на мене до суду. Я була змушена подати зустрічний позов. І виграла. Це все. Деталі – темний ліс юридичної творчості, різноманітної брехні і маніпуляцій. Пропоную поговорити про щось світле.

— Ви спілкуєтеся з Олександром. Як до нього ставитеся зараз?

— Олександр Ткаченко — це половина мого життя, ми були разом більш як двадцять років. Він подарував мені чудову доньку. Я була з ним щасливою. Він був моїм сонечком. Тож як я можу до нього ставитися? З великою вдячністю.

— А чого ви тоді розлучилися, якщо він — сонечко?

— Мабуть, тому, що все колись закінчується.

— Чим займається ваша донька Олександра?

— Вона — продюсер телевізійних програм. Навчалася в Англії, і звідти привезла професію. На життя заробляє сама. Саші не допомагає будувати кар’єру ні тато, ні мама.

— А де ви познайомилися з теперішнім чоловіком, Ігорем?

— У київському кафе. Майже випадково. Він тоді щойно повернувся з гастролей і збирався знову їхати на край світу. А я на той час вже була розлученою жінкою, розпочала нові стосунки з іншим чоловіком. Ігор – чемна людина, тож відбивати дівчину у знайомого не став (сміється. – Г. Я.) Потім ми рік не бачилися. А через рік він з’явився і відразу запропонував мені руку і серце. Дуже впевнено. Так, як це роблять сильні і відповідальні чоловіки.

— Тобто ви не стали причиною Ігоревого розлучення?

— Боже борони! Я ніколи не була причиною жодного розлучення. Подружня зрада, перепрошую за відсталі погляди, це огидно. Не можеш бути вірним своєму обранцю – будь чесним, йди красиво. Ігор, на момент нашого знайомства, був розлучений багато років. У нього дорослий син. Кирило часто у нас буває, у нас дружні стосунки.

Довідка «ВЗ»

Тетяна Гнєдаш народилася у Пирятині Полтавської області. Через два місяці після її народження батьки з дітьми перебралися до Києва. Тетяна навчалася у Київській середній школі з українською мовою навчання. Закінчила Державний університет ім. Т. Шевченка. Працювала на телебаченні. З 2009 року — головний продюсер кіносеріального виробництва телеканалу “Україна”. Автор 15 серіалів і художніх фільмів. Заміжня. Має доньку Олександру від першого шлюбу з журналістом Олександром Ткаченком.

Фото з родинного архіву Тетяни Гнєдаш.