Грузія, Крим, Донбас… Що далі? Може, Аляска?

Ще коли був народним депутатом, зважаючи на те, що в Україні встановлене єдине громадянство, вніс законопроєкт про встановлення кримінальної і адміністративної відповідальності за подвійне (множинне) громадянство. Це було до анексії Криму і війни з Росією на сході. Підставами для встановлення відповідальності за набуття громадянами України подвійного громадянства якраз і було те, що Росія та деякі інші наші сусіди, зокрема Угорщина, почали масово видавати свої паспорти нашим громадянам.

Вже тоді прогнозувалось, що ця незаконна роздача українським громадянам російських паспортів рано чи пізно може призвести до тих наслідків, які ми побачили в 2014 році й спостерігаємо зараз. Путін вже тоді закладав можливість використання російських паспортів, як передумови до військової агресії.

На засіданні комітету, який я тоді очолював, майже усі члени комітету його підтримали, а от при голосуванні в парламенті депутати-регіонали і деякі інші були проти, але з перевагою в один голос - парламент України підтримав цей законопроєкт в першому читанні. Але надалі цей процес керівництво Верховної Ради заблокувало. Я це згадав тільки тому, що роздача Путіним паспортів перетворилась в серйозну проблему національної безпеки і стала один із факторів агресії.

У будь-який час Путін може ввести війська на територію України або іншої країни, не тільки для захисту російськомовних, але й тому, що там проживають громадяни, які мають російський паспорт. Саме тому він шаленими темпами роздає паспорти в ОРДЛО. Ніякої несподіванки в тому, що російська Держдума запропонувала Путіну визнати ЛДНР, немає.

Коли декілька днів тому з’явився законопроєкт пропутінської фракції, було зрозуміло, що це рішення Путіна, тому голосування мало формальний характер.

Тепер Путін, посилаючись на це рішення, може в будь-який час визнати ці терористичні утворення. Для чого Путіну це визнання? Тут може бути декілька варіантів, але в будь-якому разі, воно тільки загострить і без того складну ситуацію на українських кордонах.

Одним із таких варіантів є той, який був залучений щодо незаконної анексії і подальшого приєднання до Росії Криму.

Очевидно, як тільки Путін підтримає рішення Держдуми, буде скликане загальне засідання Федеральних зборів, і ЛДНР приймуть до складу РФ. Тобто вже і де-юре. На наступний день після цього рішення війська Путіна вже офіційно зайдуть на ці території. Після цього війна неминуча. Путін усвідомлює усі надзвичайно негативні наслідки від таких зухвалих дій, але це його не стримає. Путіну потрібна перемога, хоч маленька, але перемога!

Читайте також: У Держдумі Росії підтримали проєкт звернення до Путіна щодо "визнання ЛДНР"

Він усвідомив, що захопити усю Україну не зможе, то треба своєму населенню піднести хоч шматок України, який він своїми агресивними зубами постарається вигризти. Можна бути впевненими, що ідеологічне чи пропагандистське обґрунтування в Кремлі вже готове. Цей черговий зухвалий крок Путіна не віддаляє світ від війни, а навпаки, ще більш наближає її.

Навряд чи Путін готував собі на ювілей такий подарунок. Хіба для нього незначна територія України може бути гідним подарунком, коли він реально претендує якщо не на увесь світ, то хоча б на половину.

Аляска - це зовсім інша річ

Деякі російські патріоти вже почали вивчати обставини продажу Росією Аляски. Вони ніколи не визнавали законність цієї угоди, яку підписав цар. Дуже сумують через те, що російський терорист Каракозов, який стріляв у царя Олександра II за одинадцять місяців до підписання цього договору, промахнувся.

Якби терорист Каракозов не промахнувся, то як вважають патріоти, Аляску не продали б, і вона й зараз була б російською. У цей день, 16 квітня 1866 року, цар Олександр II разом зі своїм племінником завершив прогулянку по Літньому саду і вийшов на Невську набережну. Зверніть увагу - охорони в імператора не було взагалі! Тільки по тротуару вдалині ходив поліцейський, а біля царського екіпажу його чекав жандармський унтер. Біля екіпажу зібралась невелика група людей, щоб побачити царя. Олександр II підійшов до свого екіпажу, підібрав поли шинелі та й намагався сісти в карету, і в цей час пролунав простріл. Терорист промахнувся, але, як вважають історики, цей постріл розсік навпіл російську історію. Хай там що, але саме цей цар підписав договір про продаж Росією Аляски США за 7,2 млн доларів. У травні 1867 року президент США Джонсон підтримав цю угоду.

Як би до цього хто не ставився, але заради такого подарунка Путіну можна було б подумати (і деякі російські патріоти вже думають), щоб в суді оскаржити цей договір продажу Аляски. На їхню думку, була порушена, наприклад, процедура. Зокрема тим, що підписаний договір передали на ратифікацію в палату представників США, сесія якої закінчилася в цей же день, а для ратифікації угоди сенат США скликав надзвичайну сесію. Це при певних умовах, може розглядатись як порушення, оскільки ратифікація угоди про купівлю Аляски повинна бути ратифікована обома палатами конгресу США. Це, так би мовити, юридичний аспект, а різних зачіпок може бути багато. Але якщо вдатися до юридичного спору, то виникне питання, а який суд має його розглянути? Це складне питання, але не для путінських юристів. Хіба у Москві мало судів?

Або чому не можна піти вже протореною доріжкою - видати жителям Аляски російські паспорти з усіма наслідками, які вже є в Україні. Хіба важко Путіну буде знайти мешканця Аляски, який скаже, що хоча у нього в кишені паспорт громадянина США, але душею він з Росією, оскільки є нащадком росіян, які відкрили Аляску. Тут є росіяни, російські церкви, і з Росією їх розділяє лише Берингова протока, шириною 68 кілометрів.

Дехто скаже, це повна маячня, фантазії… Але якби нам сказали 10 чи 15 років тому, що Путін анексує Крим і захопить де-факто частину нашого Донбасу, що зараз світ буде стояти перед реальною загрозою ядерної катастрофи? Багато хто сказав би, що таке не може бути - у нас є міжнародні договори, де зафіксовані кордони, і що наші народи ніколи не будуть воювати.

Але війна вже йде 8 років, загинуло понад 14 тисяч найкращих українців, Путін начхав на усі договори і незаконно анексував наш Крим, забрав іншу частину нашої землі. То що для нього царські договори?

Але повернемось до рішення Держдуми.

Це - черговий шантаж України, це - продовження агресії Путіна. А чи буде роздавати свої паспорти на Алясці, залежить від того, що буде з тими паспортами, які він роздав в ОРДЛО.

Читайте також: Амбіції Гітлера знищили мільйони людей у світі, а амбіції Путіна можуть знищити увесь світ