«Дві мої подруги працюють лікарями, і коли вони мені розповідають, що твориться насправді, волосся дибки піднімається»

А от що твориться в Європі, вирішили дізнатися з перших уст. Отож, правда від наших земляків, які тимчасово (чи постійно) замешкали в інших країнах.

Ольга Романюк, Рим, Італія:

«То справжнє пекло. Італія завжди була дуже безпечною країною, тому все, що зараз відбувається, — шок! І це ще ніжно сказано… Італія, яка завжди пишалася тривалістю життя, нині позбувається (глупе слово) своїх літніх людей. Я живу в сім’ї, у якій доглядаю подружню пару. Йому 72 роки, їй — 65. Вони ще самі дають собі раду, але прийнято мати обслугу. Я живу у їхньому будинку уже 8 років, ритм життя до коронавірусу був розміреним, тепер усе змінилося. Я тричі вдень мию підлогу, протираю вікна. До речі, вікна забороняють відчиняти, щоб вірус не залетів, не слухають мене, коли кажу, що навпаки — треба провітрювати. Почали їсти ще більше фруктів, вважаючи, що то вітаміни. Виходжу на вулицю лише заради подорожі в магазин. Крамниця неподалік. Там взагалі так влаштовано, що продуктові маркети доступні. На вулицях багато поліції, перепиняють, питають про мету виходу і якщо я „відхилилася“ б від маршруту то могла б отримати штраф… Це вже стає нормою — безпека життя понад усе. Ми впевнені, що біда скоро минеться, тому ніхто з наших заробітчанок не збирається повертатися в Україну. Ми ж тут бачимо, як рідна держава боїться усіх нас — „італійок“… Може вам буде цікаво… В мене є подруги, які мають по три-чотири роботи. Їздять на кілька годин то в бари прибирати, то до господарів. Вони завжди пишалися тим, що мають ліпші заробітки, ніж я. Тепер же вийшло, що я у привілейованій ситуації, а вони просто не можуть добратися до своїх працедавців, реально гублять у заробітках. А один мій знайомий працює в піцерії, ну такий собі завгосп по нашому. Власник закрив заклад і наш земляк опинився без роботи — сидить на винайнятій квартирі і проїдає останні гроші. В такій ситуації, скажу вам чесно, сподіватися нашим родичам в Україні на щедрі фінансові інвестиції не можна».

Володимир КОЛОДНИЦЬКИЙ, Краків, Польща:

«Там, де працює наша бригада, паніки нема. Хоча загалом Польща перелякалася не на жарт. Я говорив з хлопцями: то що робимо? Втікаємо додому, чи залишаємося? Вирішили працювати далі. Правил гігієни дотримуємося, ніде не лазимо, благо наша робота біля нашого житла. Якщо навіть, думаю собі, я щось підхопив би, то однаково не їхав би додому, щоб не наражати на біду своїх близьких. Вже як тут заслабнемо, то тут і будемо лікуватися».

Оксана СОКІЛ, Іспанія:

«Ситуація з коронавірусом в Іспанії жахлива. Найгірше у Мадриді та довкола нього — Паїс Баско, Каталунія, Наварра, Кастія і Леон, найменше — Андалусія і Екстремадура. Іспанія не була готова до такого напливу людей у лікарні, катастрофічно бракує медсестер, санітарок, тому в шпиталі прийшли працювати пенсіонери, студенти-медики і студенти-медсестри, волонтери. Найбільше помирають люди в будинках пристарілих — чи то в державних, чи то в приватних. Нема у потрібній кількості масок, медпрепаратів, костюмів… Іспанці критикують свою владу, бо перші спалахи хвороби були ще минулого місяця, але санітарні служби держави заспокоювали, що нема нічого страшного, бо від грипу звичайного помирало набагато більше людей і ніхто трагедії з цього не робив. В цій прикрій ситуації нам, заробітчанам, непросто. Той, хто працює офіційно за контрактом, тому нема чого перейматися, а от тимчасових робітників їхні шефи звільняють. Хтось може піти з роботи і без виплаченої зарплати. Усі дотримуються норм карантину: бари, ресторани, церкви, музеї — все зачинене. Людей обмаль. Власник собаки може вийти на вулицю, щоб вигуляти, не більше, ніж на 10 хвилин. Штрафи за недотримання правил карантину жорсткі — від 250 до 6000 євро… В мене дві колєжанки працюють лікарями. Їх послухати — волосся дибки піднімається…»

Тарас БОГОВИЧ, Торонто, Канада:

«В країні приблизно ті ж проблеми, що і в Європі, — більше тисячі людей заражені, 12 померли… Оголошений надзвичайний стан. Але Канада — країна цивілізована, тут паніки нема, бо все, що необхідне, є. Ніхто запаси не робить. Я вранці зайшов в продуктовий маркет — усі товари, як завжди, на місці. Туалетний папір масово ніхто не скуповує. Єдине, чого нема, то антисептика. Канада, перепрошую, „помішана“ на чистоті, там миття рук — правило життя, там в офісах антисептиками постійно протирають усі клямки, ручки, столи. Цей препарат вигідний — одна-дві краплини і руки ідеально чисті. А коли почався карантин, то цей препарат зник. Зараз в принципі обов’язкові служби працюють — транспорт, наприклад, інші структури. Щоправда, Канада закрила свої кордони для чужоземців, але стягує земляків до себе спеціальними рейсами. Діти у школи не ходять, як правило, сидять удома. Але батьків відразу попередили, що після офіційних канікул буде ще два тижні карантину. Відкриті банки, аптеки, продуктові магазини, а от ресторани, наприклад, чи інші менш важливі для життя структури, закриті. Одне слово, уряд робить все, аби лиш люди менше швендяли вулицями. Я думаю, що приблизно такі ж заходи в Україні, але не можу не сказати, чим Канада відрізняється від України? За океаном життя складається так, що отримує людина гроші тільки тоді, коли заробляє. У нас нема лінивих чиновників, які мають гарантовані високі зарплати, але працюють будь-як. Проте, у часі карантину немало людей тимчасово втрачає місце праці, а відтак статки. Уряд подбав, зважаючи на ситуацію, про таких бізнесменів чи інші категорії, і виділив 80 мільярдів доларів для компенсацій потерпілим. Тобто, вони не винні в епідемії коронавірусу, а значить не повинні страждати. Це дуже благородно. В Канаді так є, що люди беруть помешкання в кредит на виплату. Це поширена практика і довготривалі кредити нікого не лякають. Але, коли через надзвичайний стан люди не можуть сплачувати кредити, бо не працюють, то банки дали їм канікули на півроку. Тобто, півроку можуть не платити. До червня оголошені для певної категорії підприємців податкові канікули».

Роман М., Воронеж, Росія (мешкає там уже більше 20 років):

«Ну, ми, звичайно, чули про коронавірус, бачимо, що твориться в Європі і в Україні. Шкода людей, але у нас більш-менш спокійно. Принаймні, паніки ніхто творить. Тут, знаєте, такий народ заспиртований, що поки грип до них підступить, то відразу ж на підступах і здохне».

Сергій К., Прага, Чехія:

«Тут тепер постійно крутять соціальну рекламу в телевізорі, мовляв, Італія ігнорувала безпековими заходами, тому такий результат. В Чехії теж серйозний карантин: на вулиці має бути дистанція між пішоходами до двох метрів. І усі намагаються дотримуватися… Їздити можна хіба тим, хто їде на роботу, або з роботи. Хто без масок — штраф 20 тисяч крон. Я займаюся закупівлею будматеріалів. Якщо раніше можна було прибути в маркет, походити, повибирати, то зараз замовлення лише через Інтернет. До речі, продавці в крамницях не продадуть ніякий товар, якщо покупець без маски та рукавиць. Продукти теж можна замовляти через Інтернет. Страшенними темпами росте вартість валюти, не знаю, як це пояснити, але факт. До слова, для наших арбайтерів дуже мало роботи і наше перебування тут ускладнюється, бо як без грошей проживеш?

З цього тижня, кажуть, може взагалі припинити роботу транспорт. Повністю закриті кордони з сусідніми країнами. Дітей на вулицях взагалі не видно. Щодня медики перевіряють на предмет захворювання до 2 тисяч осіб, а українців чомусь не перевіряє ніхто. Між іншим, лікарі їздять чи ходять у скафандрах і це нагадує мені картинку, як космонавти на Марс висадилися… Чесно, переживаю за Україну, бо останнім часом повернулося туди тисячі людей з різних заражених країн і не відомо, що може чекати українців".