Тут виховують європейську еліту

Цього разу до Польщі я їхала з конкретною метою — від­відати кампус (студентське містечко) Коледжу Європи, розташований на півдні Вар­шави у Натолінському парку. Була можливість також огля­нути палац Яна ІІІ Собєсько­го у Віляново, прогулятися центральними вуличками польської столиці…

Коледж Європи готує інтелек­туальну еліту. Тут навчають­ся випускники вишів із різних частин світу: юристи, міжнарод­ники, економісти, екологи, істори­ки, політологи. Коледж існує з 1949 року, з центром у бельгійському Брюґґе. Засновниками були про­відні європейські політичні дія­чі, серед яких Вінстон Черчілль. 1993 року відділ Коледжу Європи почав діяти у варшавському На­толіні. З 2009 року тут навчають­ся і українські випускники, згідно з укладеною угодою між урядами України і Польщі. Польська сторо­на фінансує українських студен­тів: забезпечує безкоштовне на­вчання, проживання, харчування, транспортні і навіть щоденні витра­ти. Щороку мають змогу навчати­ся десять українців. Головна вимо­га при вступі — високі фахові знання та вільне володіння англійською, французькою мовами.

Цього навчального року в Ко­леджі у Натоліні навчаються 137 осіб. Через рік, наприкінці на­вчання, вони захищатимуть ма­гістерські роботи французькою або англійською мовою і отри­муватимуть титул магістра євро­пейських інтердисциплінарних студій. Упродовж року студен­ти мають здійснити дві навчальні поїздки за кордон. У вересні ве­лика група студентів вже відві­дала Україну, Київ і Львів. У Києві студенти мали зустріч з дирек­тором НАБУ Артемом Ситником, представниками уряду з питань євроінтеграції, у Львові — з ме­ром Андрієм Садовим.

Коледж розташований у На­толінському парку-резерваті. Це райський куточок. З кімнати гур­тожитку, що має вікна від підло­ги до стелі, немов у рамі, гарна картина пейзажу — на просторій галявині старезні дуби, на яких з гілки на гілку стрибають білки. У резерваті живуть і олені, і дикі ка­бани. Олені майже ручні, людей не бояться, близько підходять до будівель. Територія кампусу дбайливо доглянута — прокла­дені доріжки для прогулянок ве­лосипедами, величезні газони. Створені чудові умови для спор­тивних занять. Є стадіон, трена­жерні зали. Видно, що Євросоюз вклав величезні кошти у рестав­рацію давніх будівель: стайні, ка­ретної, палацу, які ще 20 років тому були у занедбаному стані. Побудовані і нові, сучасні примі­щення. Вперше бачила таке гар­монійне поєднання: переважно одноповерхові будівлі в оточен­ні височенних, із розлогою кро­ною дубів.

Натолінський парк у XVII сто­літті, коли ці землі належали польському королю Яну ІІІ Со­бєському, був лісом. Тут король любив займатися полюванням. Тому і будував мисливський па­лац. Його наступник — король Ав­густ І І Сильний — заклав у лісі пи­томник фазанів. Пізніше цими землями володіли магнати По­тоцькі. Створили ландшафтний парк, побудували палац, госпо­дарські споруди, які в реставро­ваному вигляді збереглися до­нині. Місцевість отримала назву Натолін, від імені однієї із По­тоцьких — Наталії Сангушко.

Поруч із Натолінським парком є Віляновський садово-палацо­вий ансамбль з палацом коро­ля Яна ІІІ Собєського, так званий польський Версаль. У тутешній резиденції король відійшов у ві­чність 1696 року. Найшановані­ший у Польщі король Ян ІІІ Со­бєський, напіврусин (етнічний українець по матері), народив­ся 1629 року в Олеському зам­ку на Львівщині й більшу частину життя провів у Галичині, в своїх замках у Жовкві, Яворові, Золо­чеві, Поморянах, у львівському палаці. Будувався палац у Віля­ново з 1677-го по 1698 рік. Упро­довж століть до основної скром­ної споруди було добудовано два крила: праве магнатами Лю­бомирськими, ліве — магнатами Потоцькими. У будівлі з початку ХІХ століття почав діяти один із перших публічних музеїв Польщі. Наш Підгорецький палац, збу­дований в ХVІI столітті, за архі­тектурою не поступається Віля­новському, але нині, на жаль, у жалюгідному стані.

До Натоліна з центру Варшави добиратися дуже зручно: кілька зупинок автобусом і кілька метро. Особлива система оплати проїз­ду — ціна єдиного для всіх видів транспорту квитка залежить від часу перебування у ньому. За 20 хвилин перебування треба запла­тити за квиток 3,4 злотого (при­близно 24 грн.), за 75 хвилин — 4,2 злотого (приблизно 30 грн.). Пе­ревірка оплати вибіркова. У мене квиток не перевірили.

Найвідомішою вулицею Вар­шави є Краківське передмістя, що веде до Старого міста. Ці­каво було пройтися вулицею, розглядаючи палаци, костели, пам’ятники, квітники, відчува­ти дихання цього сучасного єв­ропейського міста. Дивовижею для мене були музичні лавки Шопена. У 2010 році до 200-літ­тя народження Фредеріка Шо­пена у Варшаві було встанов­лено 15 чорних кам’яних лавок, поблизу місць, пов’язаних з жит­тям композитора. Якщо натисну­ти білу кнопку на лавці, зазвучить мелодія Шопена. На Краківсько­му передмісті бачила таку лавку, що розташована напроти косте­лу Святого Христа, в якому заму­рована урна зі серцем Шопена.

…Від коротенького дводен­ного перебування у Польщі за­лишився приємний післясмак. До речі, звернула увагу на одну деталь. Уздовж доріг встанов­лені пристрої, що працюють на сонячних батареях, які фіксують швидкість руху автомобілів. Об­меження швидкості автомобілів до 50 км за годину в населених пунктах водії чітко дотримують­ся. На автобанах дозволена ви­сока швидкість, але їхати ними нудно, бо нічого не видно до­вкола, адже дороги відгоро­джені високими щитами. Захо­тілося від Любліна до Варшави проїхати населеними пунктами. Вздовж дороги обгороджені жи­воплотом гарно доглянуті сади­би. На полях ні буряків, ні соня­хів, ні сої. Лише сади. Найбільше яблуневих, які цього року рясно вродили.

Польща