Одна поїздка у Рим — як аперитив

Ніколи не думала, що буду пити воду з крана, та у Римі довелося відступити від правила. Коли у тіні +38°С, прикладаєшся до пляшки безперестанку. Щоб поповнити запаси, зайшла у магазин неподалік площі Святого Петра. Півторалітрова пляшка звичайної негазованої води коштує 3 євро, і, попри високі ціни, до каси черга. А за 15 хвилин Папа благословлятиме паломників з цілого світу. Було б неправильно провести цей час у продуктовій крамниці. Виручають питні фонтанчики. Їх у Вічному місті багато, і місцеві також охоче ними користуються. Набирають воду у пластикову тару, вмиваються, змочують одяг та волосся — тільки так можна врятуватися від спеки.

Історичною частиною Рима найкраще пересуватися пішки, але не всі витримують таке навантаження. За кілька годин починає здаватися, що у тебе на ногах — не кросівки, а ласти. Виручає громадський транспорт — метро, автобуси і трамваї. Квитки — універсальні (передбачають лише одну поїздку в метро), коштують півтора євро і дійсні протягом 100 хвилин. Зберігати квитки треба до кінця поїздки. Загубите і наткнетеся на контроль — заплатите 50 євро штрафу. Загалом, італійці люблять виписувати штрафи. Їсте, розпиваєте спиртні напої, кричите або спите поблизу історичних пам'яток? З вас «здеруть» 50 євро. Вирішили помочити ноги у фонтані? Будьте готові розпрощатися з 500 євро.

У Римі не бажано ловити ґав — там багато кишенькових злодіїв. Щороку Вічне місто відвідують близько 10 мільйонів туристів і прочан із усього світу, тож злодюжки мають чим поживитися. Темношкірі продавці дешевого краму закликають придбати у них сувенір (брелок, магнітик, хустину чи торбинку із зображенням Колізею) або сумку-підробку відомих брендів (за 5−10 євро продадуть і Gucci, і Michael Kors). Вуличні торговці — справжні поліглоти. Українську відрізняють і від польської, і навіть від російської. «Украіна, Парашенко, Тімошенко», — почувши, що розмовляємо українською, вигукують набір завчених слів. Пригадала, як 2013 року в Парижі такі самі «дистриб'ютори» кричали вслід паломникам із України «Януковіч»… Торгаші блискавично реагують на попит туристів — щойно почав накрапати дощик, як почали тицяти під ніс перехожим парасолі і дощовики. А ще п'ять хвилин тому намагалися «втюхати» воду з холодильника, віяла і панами.

Якщо приїхали у Рим не як турист, а як паломник, то перше, що захочете відвідати, — святі місця. У базиліці Санта Марія-Маджоре (одній із головних базилік світу, одному із чотирьох головних соборів Рима) зберігаються ясла Христа. Реліквію вивезли з Палестини 642 року. Дощечки поміщені у дорогоцінний релікварій, встановлений у крипті під головним вівтарем храму.

Собор на цьому місці був зведений не випадково. У ніч із 3 на 4 серпня 358 року Богородиця явилася у сні відразу трьом особам у Римі — подружжю, яке тривалий час не мало дітей, але гаряче молилося й робило щедрі пожертви на церкву, та римському єпископу Ліберію. Діва Марія повідомила, що Господь зробить подружжя батьками, якщо ті збудують на її честь церкву на пагорбі. А щоб вони не сумнівалися, дасть їм знамення — на тому місці, де має бути збудований храм, наступного ранку городяни знайдуть сніг. Так і сталося. 5 серпня Папа Римський разом зі священиками у супроводі патриція та його дружини вирушили на пагорб і неймовірно зраділи, побачивши землю, вкриту білим снігом. Це місце освятили і відразу ж почали виконувати наказ Матері Божої. З того часу щороку у ніч на 5 серпня у Римі святкують день Мадонни Сніжної.

На жаль, нашій групі не вдалося побачити Святі сходи. Вважається, саме ці 28 сходинок подолав Ісус Христос, коли піднімався на суд до Пилата. Їх із Єрусалима привезла свята Олена — мати імператора Костянтина, який припинив переслідування християн. Папська капела Сан-Лоренцо, у якій встановлені сходи, була закрита на реставрацію. Минулого року, коли були в Римі вперше, нам вдалося піднятися по цих сходах. Зате не вдалося побувати всередині Пантеону, а цього разу удача нам усміхнулася. Це ще один доказ, що міста з такою багатющою історичною і культурною спадщиною, як Рим, відвідати треба кілька разів за життя. Одна поїздка — як аперитив: не тамує голод, а лише посилює апетит.

Пантеон — «храм усіх богів» — втілення величі Римської імперії та унікальна антична споруда. Тут немає вікон — світло проникає у будівлю через круглий отвір у стелі (на свято П'ятдесятниці присутніх крізь цей отвір посипають пелюстками червоних троянд, що символізує зішестя Святого Духа на апостолів). Купол, який має 45 м у діаметрі, не тисне на голову, а височіє наче небосхил. Колись це був язичницький храм, але ось уже 1400 років — християнська церква. Вхід безкоштовний, і потік туристів не міліє протягом цілого дня. Здавалося б, тут би мало бути затхле повітря, але ні — дихається на повні груди.

Якщо вирішите мандрувати самостійно або на якийсь час відлучитися від групи, не забудьте «озброїтися» картою. Але майте на увазі: маленькі вулички можуть не бути позначеними на мапі. У місцевих дорогу питати марно: відвертаються, роблять вигляд, що не чують або не розуміють. Їх можна зрозуміти: коли офіціанта всоте за день запитують, як пройти до фонтану Треві (туристичної мекки Рима), терпець може увірватися. А от шрі-ланкійці, бангладешці та інші іноземці, які легально працюють у Римі, охоче дають підказки.

Якщо відвідуєте Вічне місто як паломник, шорти і короткі спідниці — не для вас. Зона декольте і плечі також мають бути закриті. Наплічник бажано залишити у готелі або автобусі, бо доведеться здати його у камеру зберігання, а це, зважаючи на велетенські черги до храмів і музеїв, вкраде у вас не менше години дорогоцінного часу. Час у Вічному місті — на вагу золота. Хочеться побачити якомога більше, тому спиш 5−6 годин на добу, відмовляєшся від обіду, навіть воду п'єш на ходу. За день у Римі туристи й паломники «намотують» по 15−16 км! І хоч ноги наприкінці дня гудуть від втоми, почуваєшся щасливим. А в голові вже снує думка, що варто повернутися сюди ще раз…

Автор дякує за організацію мандрівки Паломницькому центру Матері Божої Неустанної Помочі (www.palomnyk.info).