У Зеленій Гурі бахуси ховаються від людей...

Репортаж з подорожі у Любуське воєводство – одне із найменших у Польщі.

Ще у дитинстві знала, що у польському місті Зелена Гура проводять щорічні фестивалі пісні. Прикипала до телевізора, щоб не пропустити жодного фестивального дня. І так хотілося потрапити хоч на день у це містечко, але тоді для мене така мрія була нездійсненною... І ось тепер ця мрія здійснилася. Відділ маркетингу та промоції управління туризму Львівської облдержадміністрації проводив промотур до одного із найменших воєводств Польщі — Любуського, центром якого і є Зелена Гура.

Щоправда, потрапила я не на пісенний фестиваль, а на День міста.

Маршалек Воєводства Любуського Ельжбета-Анна Полак давала майстер-клас у приготуванні супу з м’яса косулі і грибів-лисичок.
Маршалек Воєводства Любуського Ельжбета-Анна Полак давала майстер-клас у приготуванні супу з м’яса косулі і грибів-лисичок.

Попри те, що містечко невелике — там живе близько 130 тисяч жителів, воно дуже затишне і зелене, що і відображено у його назві. Друга частина назви — від гори заввишки 210 метрів, на якій знайшли прихисток виноградники і пальмірія (оранжерея з пальмами. — Г. Я.), а на різних рівнях працюють кафе і ресторанчики.

Оскільки до німецького кордону від Зеленої Гури якихось 100 кілометрів, німецький вплив на забудову міста тут присутній. Вузенькі вулиці у центрі нагадують бічні вулиці Дрездена.

Першу згадку про польське село Зелена Гура зафіксовано 1222 року. Завдяки виноградникам село швидко розвивалося, і князь Генрік ІV вирішив присвоїти Зеленій Гурі статус міста. На це вплинув і притік у цю живописну місцевість німецьких переселенців.

За цього маленького Бахуса, що заховався біля каналізаційного люка, можна зашпортатися.
За цього маленького Бахуса, що заховався біля каналізаційного люка, можна зашпортатися.

Згодом місто відійшло до Чеського королівства, пізніше — до Пруссії, і лише у 1945 році Зелену Гуру повернули Польщі.

Зелена Гура завдяки виноробським традиціям має ще одну неофіційну назву — Місто Бахуса, або Місто Вина. На кожній вулиці можна побачити фігурку Бахуса. У центрі Бахус розсівся собі на постаменті і відпочиває. На бічних вуличках бахуси ховаються від людей, наче соромляться. І їх треба шукати, як гномів у Вроцлаві... Перша згадка про місцеві виноградники датується 1314 роком, хоча біле вино тут виробляли з ХІІ століття. Найпопулярнішим сортом зеленогурського білого вина було “Монте Верде” (“Зелена Гора”), яке експортували далеко за межі Польщі.

Попри те, що у нас була екскурсія на Любуський центр виноробства, вина ми не дегустували. Зате взяли участь у кулінарному шоу, де відомий шеф-кухар вчив варити суп з м’яса косулі з додаванням грибів-лисичок. А допомагала йому у цьому маршалек Воєводства Любуського (голова обласної ради. — Г. Я.) Ельж­бета-Анна Полак. І не лише готувала, а й розносила готову страву гостям.

Уже наступного дня ми зустрілися з пані маршалек у центрі Зеленої Гури під час святкування Дня міста. Вона ходила вуличками без свити охоронців, мило усім усміхалася і спілкувалася з городянами. Від нашої групи пані Полак отримала презент — пляшку з “Наливок зі Львова”. Сказала, коли гостювала у нас минулого року, полюбила Львів назавжди. І має мрію приїхати до Львова ще, але вже не у складі делегації, а особисто, щоб насолодитися перебуванням сповна, як звичайний турист. І нас запрошувала частіше приїжджати у Зелену Гуру і привозити туристів, оскільки Любуське воєводство, за її словами, є найгарнішим регіоном Польщі.

У центрі Бахус розсівся собі на постаменті і відпочиває.
У центрі Бахус розсівся собі на постаменті і відпочиває.

- У нас є 500 озер, — сказала журналістові “ВЗ” Ельжбета-Анна Полак. — На високому рівні розвинуто виноробство і бджільництво, а також можна побачити незрівнянної краси дерев’яні костели і відвідати 252 замки та палаци.

- З малих містечок молодь тікає у великі міста — Вроцлав, Варшаву, Краків... Що ви, як керівник міста, робите для того, аби молодь залишалася жити і працювати у Зеленій Гурі?

- Уряд нашого воєводства прийняв спеціальну програму для молоді: призначили мільйон злотих (7 мільйонів гривень. — Г. Я.) на малі проекти, які можуть бути розроблені і втілені у життя. Тобто молода особа отримує 5 тисяч злотих (35 тисяч грн.) на те, щоб втілити свою ідею у життя. З такими грошима, скажімо, можна відкрити міні-кінотеатр, дискусійний клуб або розробити веломаршрут навколо регіону. Окрім того, ми призначаємо стипендію для молоді, фінансуємо створення нових факультетів у нашому університеті, аби студенти могли тут вчитися і потім залишитися у цьому регіоні. Ми фінансуємо і проходження практики студентів у фірмах Любуського воєводства.

- З України багато людей виїжджають на роботу до Польщі. Чи працюють у вашому воєводстві наші земляки?

- Аякже! У нашому регіоні легально працюють 10 тисяч українців. Але я чула таку інформацію, що насправді українців тут працює понад 30 тисяч. Загалом у всій Польщі працює офіційно мільйон українців, але у Зеленій Гурі їх є найбільше, тому що мають тут родину. Під час переселення багато українців були вивезені саме у наш регіон.

- Тільки працюють українці чи, може, ще й вчаться у вашому університеті?

- Так, навчаються. Але, на мою думку, студентів з України у нас є замало, тому ми будемо заохочувати їх до навчання і будемо їм платити стипендії.

Складається враження, що Зелена Гура призначена для того, щоб люди повноцінно відпочивали. Маленькі магазинчики у центрі і на околицях зачиняються о шостій вечора, а у суботу працюють лише до обіду. Неділя — вихідний! Тут спацерують старші і молодші, гуляють з візочками молоді батьки. Транспорту в самісінький центр міста в’їзд заборонений. На кожному кроці працюють бари і ресторанчики з літніми терасами, можна зайти на концерт у філармонію чи театр. Єдиний заклад, що працює без вихідних і до дев’ятої вечора, — торговий центр “Фокус”. Тут можна придбати все, чого душа забажає і що дозволяє ваш гаманець... Як і у великих містах Польщі.

Редакція газети “Високий Замок” дякує Львівській обл­держадміністрації за організацію цікавої подорожі.

Фото автора

Зелена Гура, Польща

Схожі новини