Поки грала скрипка-мазанка, весільні гості частувалися за кошт нареченого...

У польському Щидловці зібрали найстаріші народні інструменти.

Коли на запрошення Польської туристичної організації у рамках VІІІ міжнародного форуму журналістів ми прилетіли у Радом, організатори серед інших “родзинок” запропонували нам екскурсію у Музей народних інструментів у Щидловці.

Оригінальний інструмент – диявольська скрипка з Кашубії.
Оригінальний інструмент – диявольська скрипка з Кашубії.
Цей музей відчинив двері для відвідувачів у 1975 році. знайшов прихисток у старовинному замку, збудованому у стилі ренесанс ще у ХV столітті родиною Щидловецьких, які заснували це маленьке містечко. Пізніше, за часів правління Радзивіллів і останньої власниці Щидловця Анни Сапеги, замок було розширено, а його архітектуру поліпшено. І тепер замок належить до найгарніших музеїв у Польщі, а колекція музею налічує близько двох тисяч народних інструментів. Це дві третіх від загальної кількості народних інструментів, які зберігають у польських музеях.

Екскурсовод сказала, що нам покажуть лише 200 експонатів. Інші — у сховищі через брак місця. Нам показали, що інструментом можуть бути і шматки кори, свистки зі соломи і пера, які колись могла змайструвати навіть дитина.

Раритети Музею народних інструментів – скрипки XVIII століття.
Раритети Музею народних інструментів – скрипки XVIII століття.

Частина представлених інструментів пов’язана з певними регіонами Польщі. Скажімо, підгалянські волинки існували лише у музичній культурі регіону Підхалє, мазанки — у Великопольщі, а диявольська скрипка і бурчибас — у Кашубії.

Цікаві історії пов’язані з цими інструментами. Наприклад, коли у Малопольщі на весіллі грали скрипки-мазанки, гості могли частуватися за кошти молодого. Коли ж скрипки-мазанки замовкали і свою музику вигравали звичайні скрипки, це означало, що “халявне” частування закінчилося і від цього моменту кожен гість мав сам платити за себе.

Увагу українських журналістів привернула невеличка бочка з волосяним хвостом. Це — бурчибас. Його використовували не лише на весіллях, а й на різноманітних урочистостях, як один з основних інструментів оркестру. Щоб пограти на ньому, руки треба мочити у відрі з водою і тягнути, наче за хвіст. Звук — грубий, а сила звучання залежить від сили музиканта. Нам запропонували спробувати. Журналістка Марічка Доротич так тягнула за той хвіст, що директор Польської туристичної організації Влодзімєж Щурек аж здивувався, звідки у тендітної Марічки стільки сили.

У музеї можна побачити і копії інструментів, які зараз не використовують, — колісні ліри, спінети. Представлено в експозиції і найстаріші інструменти ХVІІІ століття, також тарапату ХІХ століття, на якій нам дозволили “потріщати”...

Схожі новини