У Папи Франциска – екуменічна мета, у патріарха Кирила – політична

Чим обернеться для України перша в історії зустріч Папи Римського з главою РПЦ?

12 лютого у столиці Куби Гавані вперше (!) за весь час існування християнства зустрінуться глава Католицької церкви, Папа Римський Франциск, і глава Російської православної церкви, патріарх Кирило. За підсумками цього “рандеву”, яке готували аж двадцять років, експерти з обережним оптимізмом прогнозують весну у взаєминах між Ватиканом і Москвою. А заодно - переміну на краще у політичних відносинах Заходу і Сходу, лідери яких моляться у костьолах і церквах.

Опосередковано надію на благодатні переміни у світському житті підтвердив кардинал Вальтер Каспер, який очолює папську Раду сприяння християнському порозумінню. За його словами, “від взаємодії двох церков багато залежатиме подальше врегулювання міжнародних питань”. Солідарний з ним і російський історик, релігієзнавець Андрій Зубов, який заявив, що зустріч понтифіка і патріарха “стане сходинкою до відновлення відносин Росії і Заходу”.

Більшість аналітиків єдині в одному: найбільше ця зустріч потрібна Володимиру Путіну. Через Кирила президент Росії намагатиметься змінити негативну думку про себе у світі, зруйнувати імідж агресора-диктатора, постати таким собі голубом миру. А заодно — за посередництва Папи домогтися від міжнародної спільноти відміни санкцій, які так боляче б’ють по економіці Російської Федерації.

Зустріч владик пройде у гаванському аеропорту імені Хосе Марті. 79-річний Папа зупиниться там на кілька годин по дорозі до Мексики, куди здійснює свій пастирський візит. А для на десять років молодшого московського патріарха зупинка тут — це пункт програми його двотижневого турне Латинською Америкою (Бразилія, Чилі, Парагвай, Куба). Для посланця з Росії “Острів свободи”, як називають Кубу з 1959 року, з часу приходу до влади прокомуністичного “комбатанте” Фіделя Кастро, є фактично союзником. Для Апостольської столиці Куба теж не чужа, бо тут живуть тисячі католиків, які обожнюють понтифіка.

Очікується, що після бесіди віч-на-віч “головний католик” і очільник РПЦ підпишуть спільну декларацію. Про що особисто розмовлятимуть Папа Римський Франциск і московський патріарх? Чи стане ця зустріч початком “великого братання” між католиками і православними? Чого чекати від цього візиту українцям, серед яких є прихильники обох християнських церков? Чи не стане Україна розмінною монетою у взаєминах Москви і Ватикану? Думками про це з кореспондентом “Високого Замку” ділилися авторитетний іноземний та вітчизняний експерти.

Коментарі для «ВЗ»

«Було б добре, якби Франциск сказав Кирилу, що Росія не повинна воювати з Україною...»

Антуан АРЖАКОВСЬКИЙ, французький історик та богослов російського походження, професор, доктор історичних наук

Глава Ватикану хоче зустрітися з московським патріархом Кирилом насамперед з екуменічною метою. Для нього найголовніше — духовний аспект. Тоді як предстоятель РПЦ найперше ставитиме для себе політичну ціль. Для понтифіка буде великий ризик: не увійти у політичні пріоритети Кирила. Свій ризик підстерігає і патріарха Кирила: щоб він не зайшов надто глибоко в екуменізм. Адже Російська православна церква не зовсім прихильно ставиться до цього явища, навіть не використовує цього слова...

Багато католиків у Франції вважають, що РПЦ через свої впливи може рятувати християн на Близькому Сході. Що Франції, іншим західним країнам і Росії треба об’єднатися проти “Ісламської держави”, спільно рятувати християнську цивілізацію і демократію у цьому регіоні. Тому французи переконані, що зустріч на Кубі стане корисною для близькосхідних християн. Я ж особисто вважаю таку думку наївною. Недавно Росія бомбила сирійське місто Алеппо, де живуть... християни. У такий спосіб Москва підтримує Асада, цього небезпечного диктатора. Внаслідок російських бомбардувань налякані сирійські християни, а також мусульмани мігрують в Європу.

Ще одна проблема у стосунках Ватикану і Російської православної церкви пов’язана з Україною. Буде погано, якщо у Гавані духовні ієрархи не говоритимуть про ваші нинішні проблеми. Бо тоді виглядатиме, що понтифік погоджується на політику Москви щодо Києва. Було би добре, якби Папа Франциск сказав патріарху Кирилу, що Росія не повинна воювати з Україною.

Ще одна складність у релігійних відносинах Ватикану і Москви виникла через так званий львівський собор 1946 року - у березні мине 70 років з часу цієї сумної події. На жаль, Російська православна церква брала участь у знищенні Греко-католицької церкви. РПЦ ніколи не просила пробачення в УГКЦ за це, не визнала, що це було погано. Тож якщо Папа Римський ні слова не скаже з цього приводу, це стане великою перемогою для Московського патріархату.

Зустріч у Гавані таїть у собі багато небезпек — насамперед для глави Ватикану. Він думає, що чинитиме, як свого часу президент США Джордж Буш. Коли той вперше зустрівся з Володимиром Путіним, то сказав: “Я йому дивився в очі, і ми зрозуміли один одного, що ми — люди, що будемо дружити...”. Насправді Путін є не тією людиною, з якою у такий спосіб можна домовитися...

Перед тим, як встановити дружні відносини з Папою, патріарх Кирило повинен дати відповіді на складні питання, через які ніколи раніше не було зустрічей глав Римо-католицької і Російської православної церков. Буде дивним, якщо нинішні ієрархи підпишуть декларацію без згадки про страждання українських греко-католиків у минулому столітті.

«РПЦ є інструментом Кремля у його геополітичних, антиукраїнських інтересах»

Андрій ЮРАШ, директор Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України, кандидат політичних наук

Глава Римо-католицької церкви на всіх рівнях завжди був готовий до ділових, взаємовигідних контактів з православними церквами. Москва ж, навпаки, придумувала проблеми і суперечності, у тому числі, пов’язуючи їх з Україною — щоб не налагодити таких контактів. Завжди говорила, що є проблема греко-католиків, “експансії” католицької церкви на канонічну територію Московського патріархату... Зараз Росію вважають агресивною, напівтерористичною, тоталітарною державою, яка претендує на всесвітню гегемонію. Російська православна церква є одним з інструментів російської влади. І коли ніхто не хоче на високому рівні контактувати з кремлівським керівництвом, Москва задля посилення свого авторитету використовує церкву. Власне тому Московський патріархат погоджується на зустріч з главою Ватикану. Щирого бажання лікувати давні рани з боку РПЦ немає. За цим стоїть чистий розрахунок, це один з елементів ідеологічної кампанії, яку розгортає симбіоз російської держави і російської церкви.

Саме тому до цієї зустрічі ставлюся вкрай обережно. І з великими застереженнями. Треба попередити всі громади — українську, європейську, світову — що занадто велике захоплення цією подією може сприяти посиленню амбіцій агресора і підживлювати неадекватні апетити Москви, яка намагається використати авторитет римського першосвященика...

Зустріч у Гавані нічим Україні не загрожує і водночас - нічого нам не обіцяє. Папа Римський ніколи не представив відверто і чітко свою позицію щодо подій на Донбасі, не висловив підтримку Українській державі, яка перебуває у стані війни з російським агресором. Усі формулювання Ватикану були загальними, обтічними. Тож і у Гавані сподіватися на якусь підтримку годі. Це середньостатистична зустріч двох світових церковних діячів, двох центрів, які у певних обставинах знайшли ґрунт для формального зближення. По суті, цього зближення бути не може. Не кажу про Ватикан, бо там давно перебороли упередженості, які були у Католицькій церкві. Після Другого Ватиканського собору Рим демонструє відкритість, бажання співпрацювати з усіма церквами, у тому числі — православними. Зближення не буде через справжні настрої у Московському патріархаті.

Якщо говорити у глобальному контексті, ця зустріч не сприятиме Україні. Посилення Московського патріархату — в його амбіціях, у міжнародному представленні — призведе до послаблення позицій Константинопольського патріархату в Україні. А він сьогодні є єдиним теоретичним чинником для того, щоб розв’язати конфлікт у православному середовищі України.

Фото з архіву “ВЗ”

Схожі новини