Антуан АРЖАКОВСЬКИЙ: «Україна повинна постійно нагадувати світові, що також бореться проти тероризму. Російського»

Світ сповнений нових тривог. Їх породила серія брутальних терористичних актів, епіцентром яких стала благополучна, здавалося б, Франція. Понад 150 убитих, кілька сотень важкопоранених - такий наслідок атак радикальних догматиків на Париж. Життя у країні Бальзака нині напівфронтове: надзвичайний стан, закриті кордони, військові патрулі на вулицях “міста закоханих”. У середу, 18 листопада, через п’ять днів після “кривавої п’ятниці”, французький спецназ проводив чергову операцію зі знешкодження бойовиків. Що і чому відбувається на берегах Сени? Як тамтешні події змінять світ і як вони “аукнуться” в Україні? Про це - у розмові кореспондента “Високого Замку” з відомим французьким істориком, письменником, богословом російського походження Антуаном Аржаковським (на фото).

- У квітні цього року у Харкові вийшла у перекладі ваша книга про російсько-українську війну. Чи могли ви передбачити, що війна з багатьма смертями незабаром прийде і на вашу батьківщину? «Станом війни» назвав недавні теракти у Парижі ваш президент Франсуа Олланд...

- Так, ми чекали цього. Франція оголосила атаку на ІДІЛ (“Ісламську державу Іраку і Леванту”) не тільки в Іраку (як це було на початку року) - у вересні ми почали бомбити терористів у Сирії, де розташований їхній головний штаб. Ці атаки були болісними для ІДІЛ. Франція є єдиною країною, яка бореться проти цього міжнародного злочинного угруповання, тож найбільші ризики лягають саме на нас. Міністр внутрішніх справ Бернард Бернар Казньов постійно говорив про потенційні небезпеки, пов’язані з терористами. У серпні була спроба теракту у поїзді, який курсував між Францією і Бельгією, але йому, слава Богу, запобігли. Ми розуміли, що є великі загрози ударів у відповідь з боку терористів. Але французи вважають: тероризм, особливо у виконанні ІДІЛ, — це ворог №1, тому з ним треба боротися.

- Як події «кривавої п’ятниці» позначилися на житті пересічних французів?

- Французи стали більш згуртованими. У січні цього року, після стрілянини у редакції газети Charlie Hebdo, а також захоплення заручників в єврейській крамниці у східній частині Парижа, відбулася велика акція солідарності та єдності — більше чотирьох мільйонів людей вийшли на вулиці. Потрібно було показати, що ми — одна нація. Сьогодні у таких масових акціях немає потреби, всім зрозуміло, що ми — єдині. У понеділок президент Франсуа Олланд зібрав разом усіх депутатів двох палат — це трапляється рідко, раз у десять років. Вся нація була у Версалі. Всі співали державний гімн “Марсельєзу”. Всюди висять наші синьо-біло-червоні прапори. Відчуваємо себе сильнішими. Попри все, у серцях французів - смуток. Люди стали більш уважними, більш обережними у громадських місцях, у транспорті. Але вони не бояться. Навпаки, ще більше хочуть захистити свій спосіб життя.

- Експерти вважають занадто спрощеною версію про те, що організатор бійні - «Ісламська держава». Натякають на «руку Москви», якій, мовляв, для здійснення її імперських геополітичних планів вигідна дестабілізація в Євросоюзі. Аналітики кажуть про таку собі «другу гібридну війні Росії», яка вже перенеслася на Захід...

- Ми знаємо, хто були ці терористи, звідки отримали вказівки, де готували теракти. Бойовики приїхали з Бельгії, з кварталу Моленбек у Брюсселі, отримали зброю від одного із сирійських терористів. Теракти у Парижі не пов’язані з Росією. До Росії має відношення те, що Путін вирішив у жовтні бомбити не ІДІЛ, а повстанців, які чинять опір режиму Башара Асада. Це спровокувало появу більше 800 тисяч мігрантів із Сирії, які наводнили Німеччину. Таким чином ІДІЛ став сильнішим, отримав нові позиції. Люди, які опираються Асаду, змушені опиратися ще й ІДІЛ. У цьому сенсі це пов’язано. Але ми не можемо сказати, що теракти було підготовлено у Москві. Це — конспірологія.

- Несподіваною була реакція деяких російських політиків на події в Парижі. Вони твердили: французам тепер треба стати «розсудливішими», переглянути свою зовнішню політику, свої ліберальні цінності...

- У Франції існують дві політичні позиції з цього приводу. Є політики, які вважають, що ми повинні співпрацювати з Путіним. Кажуть так: російський президент може бути поганою людиною, можливо, він є диктатором, але Росія — велика держава. Треба дружити з Путіним, бо пріоритет для нас - стабільність на Близькому Сході. Серед прихильників таких поглядів — Ніколя Саркозі. А є політики, які вважають, що треба боротися і проти ІДІЛ, і проти Асада. Президент Олланд вирішив зробити синтез між цими двома поглядами. Його пріоритет — щоб нація була згуртованою, щоб з цього приводу була тільки одна думка французів. Позиція нашого президента така: ми будемо боротися проти ІДІЛ! Дуже рішуче. ІДІЛ — головний ворог. Якщо Росія хоче приєднатися до антитерористичної коаліції, яку очолюють США, то двері для неї відчинено. З іншого боку, це не означає, що будемо підтримувати сирійського диктатора Башара Асада. Ця позиція нелегка, бо Путін скаже: якщо хочете, щоб ми брали участь у коаліції, тоді підтримуйте Асада. Французи не погоджуються грати у таку гру.

- Як поведінка президента Олланда після терактів позначилася на його рейтингу перед майбутніми президентськими виборами? Є думка, що теракти в Парижі можуть підняти вагу правих політиків, того ж Саркозі, друга Путіна, а також радикалки Марін Ле Пен...

- Немає нових даних про рівень підтримки Олланда. Але його рейтинг піде вгору. Французький уряд дуже швидко відреагував на теракти. Через 48 годин ми знали, хто вчинив теракт, звідки і як. Була миттєва реакція у відповідь на дії бойовиків — Франція двічі бомбила позиції ІДІЛ у Сирії. Французи задоволені тим, що Олланд реагує швидко і адекватно. У понеділок під час конгресу всіх депутатів у Версалі президент сказав: пріоритет для нас — безпека! Одним з перших пунктів у Декларації прав людини є захист державою свого громадянина. Тому ми повинні витрачати більше коштів на безпеку, мати більше людей у поліції, в армії, в судах. Хоча це і буде дорожче, сказав президент, я віддаю перевагу пактові безпеки над пактом стабільності. Під стабільністю мається на увазі ощадливість, економія державних коштів. Така позиція Олланда подобається французам.

А те, що може вплинути на перебіг президентських виборів 2017 року — мігранти. Чим більше їх у Франції, тим більше охочих голосувати за правих — Саркозі, за ультраправих — Марін Ле Пен. Ми не знаємо, якою буде політична ситуація у 2017-му...

- Як паризька трагедія вплине на ставлення Заходу до українських проблем? Чи не забудуть там про Донбас? Чи не відмовляться від санкцій проти Росії? Чи захочуть у світлі останніх подій давати Києву безвізовий режим?

- Уряд Франції підтримує уряд України. І така позиція незмінна. З цього приводу у французів консенсус. Всі розуміють, що Порошенко і Яценюк зараз роблять правильну роботу. Ми не відміняємо підписану Угоду про асоціацію України з європейським співтовариством. Це навіть не залежить від французів - ми ратифікували Угоду, тому її неможливо відмінити. Правда в іншому: зараз пріоритет для Парижа - не Донбас, попри те, що французи розуміють, що там присутні російські військові. Пріоритетом є боротьба з ІДІЛ. Я був трохи розчарований, коли у вівторок посол Франції в Україні сказала, що сподівається, що для Украї­ни, як непостійного члена Ради Безпеки ООН, головним завданням буде боротьба з тероризмом. Вона мала на увазі боротьбу проти “Ісламської держави”. Наш посол не розуміє: для України пріоритетом №1 є боротьба з тероризмом Росії. І тут французи недостатньо розуміють, що перша країна, яка відправляє джихадистів в ІДІЛ — не Франція, не Бельгія (хоча серед терористів є представники цих держав). Перша європейська країна, яка відправляє терористів в Сирію, - це Росія. Є удвічі більше терористів з Таджикистану, Кавказу, які за підтримки російського уряду можуть вільно їхати до Сирії. Цього французи ще не збагнули. Треба, щоб Україна постійно роз’яснювала світові: так, ми підтримуємо боротьбу з тероризмом. Не тільки з недержавним, проявом якого є “Ісламська держава”, ця апокаліптична секта. Але підтримуємо і боротьбу проти державного тероризму Росії, яка здійснює гібридну війну в Україні.