Передплата 2024 «Добрий господар»

Місто трьохсот винних погребів

В угорському Егері від конкурсу «Хто вип’є більше вина» кореспондент "ВЗ" утрималася...

Від українського кордону до угорського містечка Егер, який славиться термальними купальнями, — 300 кілометрів. Місто-курорт, місто винних погребів, місто, де свято поважають національні традиції. Егер обгороджений фортецею. Угорці схожі на українців: люблять багато святкувати. В Егері є свято вина і навіть... свині. Тут збереглися найдавніші традиції приготування угорських національних страв — рибної юшки, гуляшу. Незвичні й винні частування. Традиційних закусок для вина (сиру) тут не знайдете. Гостям до хмільного напою подають гуляш (наваристий суп із м’яса та квасолі), приготовлений у казані на відкритому вогні.

«Сільська тиша»

Вразило те, що місто надто спокійне, майже немає машин, людей на вулицях обмаль. Хіба що туристи, які поспішають у Долину красивих жінок (так називають долину винних погребів). Це вам не Львів чи Київ, де гамірно, а на літніх майданчиках кафе багато людей, які розмовляють або читають газети за чашкою кави. Ввечері майже всі вікна темні — угорці рано лягають спати, щоб економити на світлі. Як розповів “ВЗ” гід Володимир, угорці в побуті надто економні. “Коли вперше приїхав сюди на роботу, здивувався, як угорці вранці миються, — каже пан Володимир. — Набрав води у долоню — виключив кран, щоб вода даремно не текла. Економлять на всьому — від витрат на комунальні послуги до одягу. Коли приїхав до родичів у Москву і почав теж часто закручувати кран, як угорці, мені сказали: “Не поламай нам техніку! Хто тебе навчив такої дурної звички?”.

В Егері вузенькі вулички з будівлями в стилі угорського бароко. Будинки у доброму стані, відреставровані. У центрі міста не бракує парків. На площах квітують різнокольорові клумби.

Прямуємо до фортеці, яка відіграла історичну роль для міста. З неї відкривається панорама на місто, можна зробити чудові фотографії з висоти пташиного польоту. Біля фортеці — скульп-тура захисника міста Іштвана Добо. Він зірвав план наступу турків. У гарнізоні фортеці було понад дві тисячі людей, серед яких жінки і діти. Вони закривалися у фортеці і там жили. А коли закінчувалися харчі, виносили з комор бочки з червоним молодим вином. Чоловіки пили його так, що аж текло по щоках. Це випадково побачили турецькі загарбники і подумали, що егерці такі сильні тому, що п’ють бичу кров. З того часу вино отримало назву “Егерська бича кров”.

Прогулюючись старими вуличками, серед храмових і житлових будівель можна натрапити і на турецькі пам’ятники. З середньовічної фортеці майже усюди видно 35-метровий мінарет. Ось ми на вершині фортеці. Перед нами — вид на красиве місто, яким можна милуватися годинами. На найвищій точці Егера часто призначають побачення, освідчуються в коханні. Це символ могутності міста і одна з його візитівок.

Найбільша базиліка, найбільша бібліотека, найстаріший у світі орган

Окраса цього угорського міста — базиліка. Архітектор — Марко Казагранде. Біля арки купола напис латинською мовою “Прийдіть і вклоніться Богу!”. Культова споруда побудована в першій половині XIX століття. Її зводили 120 років! Святиня була найбільшим храмом Угорщини, доки не побудували іншу базиліку — в Естергомі. Саме біля Егерської базиліки починаються усі екскурсії містом. Поруч — мальовничі паркові краєвиди, навпроти — консерваторія, ліцей (тут розташована найбільша бібліотека Угорщини та зберігається найстаріша книга країни). У консерваторії є спеціальні «дзеркала вірності”. Кажуть, колись їх встановили угорки, які стежили за тим, чи, бува, не ходять їхні чоловіки “наліво”.

Підійшли до святині, у церкві відправляють месу. До храму ніхто не заходить з оголеними плечима. В Архієпископському палаці, що поруч з базилікою, діє постійна виставка про історію егерських єпископів та архієпископів.

Після екскурсії — прогулянка містом і придбання сувенірів. Найбільше сувенірних яток — у Долині красивих жінок (там цяцьки трохи дешевші, ніж у центрі). Продавці сувенірних магазинів розмовляють і англійською, і російською (суржиком). Угорська мова — одна з найскладніших мов світу. Серед туристів навіть ходить жарт “Нем тудом і то з трудом” («нем тудом» угорською означає “Я не розумію”). Цей вислів — своєрідний пароль, часто туристи говорять його продавцям, щоб підняти настрій, а заодно вибити знижку на сувенір.

Серед національних сувенірних родзинок — паприка. Невеличкі слоїки паприки коштують 3 євро. У Будапешті за гостру приправу просять 3,5-4 євро. Ткані серветки ручної роботи — 6-8 євро. Знамениті угорські вина — “Бича кров”, “Егерська дівчина”, “Токай” — 15-16 євро. Найдорожче льодове вино — 20 євро, найдешевші егерські вина — 7-8 євро.

Краще купувати вина в “Долині красивих жінок”, бо в магазинах — з націнкою. З давніх часів у винній долині працюють триста винних погребів. Колись місцеві виготовляли вино (рецепти приготування тримали у секреті) та організовували фестивалі. Чоловіки ходили від двору до двору, щоб скуштувати різні сорти вин і довідатися, чи вино сусіда краще. Ця риса в угорців нагадує українське «водіння кози». Після церемонії збирали жінок, щоб накрили їм стіл. Захмелілі чоловіки казали, що в Долині виноробів — усі жінки красуні. Сьогодні туристи жартують: «В Егері не буває некрасивих жінок, буває замало випитого вина!». Кореспондент “ВЗ” торік побувала у знаменитій винній долині і навіть взяла участь у конкурсі — хто вип’є більше вина. Цього року вирішила утриматися...

P. S.Редакція дякує за організацію поїздки туристичному оператору Rich—tour. www. rich—tour.com, rich—[email protected].

Схожі новини