Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Чому «пішли» «сірого кардинала»?

У Кремлі – скандальна відставка впливового віце-прем’єра Владислава Суркова

У російському уряді Дмитра Медведєва — третя відставка за рік. Свій пост покинув «сірий кардинал» Кремля та віце-прем’єр Владислав Сурков (на фото). «Причина відставки — його робота нікому не потрібна. Сурков пояснив, що політичні загрози уже зникли, опозиції як такої немає, політичних ризиків — теж, тож необхідність у такому менеджері, як він, — відпала», — написало російське видання «Комерсант». Серед можливих причин називають також співпрацю з... опозицією, економічні невдачі влади та «розбірки» у «владному тандемі».

«Сірий кардинал» Путіна спонсорував опозицію?

Однією з версій звільнення Суркова називають звинувачення у спонсоруванні російської опозиції! З’явилися підозри, що віце-прем’єр нібито санкціонував передачу опозиційному депутатові Іллі Пономарьову 750 тис. доларів — як гонорар за лекції від імені фонду «Сколково».

«Коли почалися основні протести і були сфальсифіковані вибори в Думу 2011-го, Сурков відповідав за внутрішню політику і залишався прихильником жорсткої лінії: усю опозицію знімати, нікого не реєструвати, фальсифікувати усе, що можливо. Ця стилістика і призвела до народного обурення. Його наступник В’ячеслав Володін проводить більш лояльну лінію до тих, хто хоче брати участь у легальному політичному процесі. Тому радше Володін заграє з опозицією», — каже голова партії «Демократичний вибір» Володимир Мілов.

«Вважати, що Сурков був фінансовим джерелом якогось опозиційного руху, і це причина відставки — смішно. Причини — внутрішні системні, коли одні методи контролю і гравців змінюють на інших. Нинішня влада теж грає з опозицією. У цьому сенсі Сурков нічим не відрізняється від інших чиновників... У нас часто звучать максималістичні судження — якщо ми опозиція, то не можна зустрічатися з владою. Усі зустрічаються і взаємодіють. Особливо в умовах Росії — авторитарної держави, в якій без взаємодії з владою існувати неможливо», — каже керівник регіональних програм Фонду розвитку інформаційної політики Олександр Кінєв.

Наполовину чеченець

зі спецназу ГРУ

Владислав Сурков народився у 1964-му у селі в Чечні. Перші п’ять років жив у Чечні, його батько — чеченець. У 1983-1985 роках служив у спецназі Головного розвідувального управління (ГРУ). У 1987-му очолив рекламний відділ Центру науково-технічних програм Михайла Ходорковського. Був охоронцем Ходорковського. У 1992-му став президентом Російської асоціації рекламодавців. У 1991-1996 роках обіймав керівні посади в Об’єднанні кредитно-фінансових підприємств «Менатеп», яке очолював Ходорковський. У 1999-му став помічником керівника адміністрації президента Росії.

Суркова вважають одним із ідеологів правлячої партії «Єдина Росія». «Я був серед тих, хто допоміг президенту Борису Єльцину здійснити мирний перехід влади, серед тих, хто допоміг Путіну стабілізувати політичну систему», — сказав про себе Сурков у грудні 2011-го. Він — один із натхненників руху «Наші». З 2010-го — член опікунської ради Фонду інноваційних розробок «Сколково». У грудні 2011-го призначений заступником глави уряду Росії. До кінця літа 2012-го, за оцінками видання «РБК Daily», замкнув на собі всі кадрові питання в уряді. Виступав проти проекту федерального закону, що забороняє чиновникам володіти нерухомістю за кордоном.

7 травня цього року Путін розкритикував роботу уряду — за соціально-економічні невдачі. За оцінкою президента, уряд не виконав його доручення навіть на третину. Сурков заперечив главі держави і при камерах полемізував з Путіним. Наступного дня Путін звільнив Суркова з поста заступника глави уряду.

Діяльність Суркова на посту заступника керівника адміністрації президента критикували російські правозахисники і опозиція. На їхню думку, Сурков був координатором усіх фальсифікацій виборів, знищення політичної конкуренції, організації кампаній проти громадських організацій. Російський мільярдер Михайло Прохоров, якого змістили у вересні 2011-го з посади лідера партії «Правое дело», назвав Суркова «головним ляльководом політичного процесу Росії».

«Вороги — не лише ті, хто проти режиму, а й його неактивні прихильники»

Зірка Суркова почала заходити, коли його «відсунули» убік

2011-го через масові акції протесту. Однак повністю його епоха закінчилася з теперішнім відходом з поста віце-прем’єра. Сурков став жертвою деспотичного режиму, який сам допоміг створити... Сурков — автор «керованої демократії». Його політична система працювала як швейцарський годинник, який дав збій наприкінці 2011-го. Наступником Суркова на посту заступника глави адміністрації Путіна став у 2011-му В’ячеслав Володін. «У часи Суркова парадигмою відносин з владою у Росії була «лояльність». А зараз вороги — не лише ті, хто проти режиму, а й його неактивні прихильники. Це нова опричнина», — каже політконсультант Марат Гельман, використовую-чи термін, який характеризує правління царя Івана Грозного. На заміну постмодерному стилю Суркова увійшов більш ідео-логічно спрямований і конфронтаційний стиль Володіна, який робить акцент на націоналізмі та антизахідництві», — пише британська The Financial Times.

Фото: ЕПА

Схожі новини