Пам’ятник Григорію Геврику не демонтують. Лише «декомунізують»

У міській раді створено авторитетну комісію, до складу якої, крім громадських активістів, увійшли історики та краєзнавці, експерти з Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, люди з активною життєвою позицією.

Коли навіть експерти вагаються

Не так легко даються рішення членам цієї комісії. Інколи, як показує життя, такі колізії виникають, що навіть експерти вагаються. Довго сумніваються, поки остаточно не визначаться у своїх висновках. Зрозуміло чому. За кожним пам’ятником стоїть якась подія, чиїсь діяння. Аби не помилитись, до суті докопатись, потрібний час та немалі пошукові зусилля, як це, наприклад, знадобилось, коли постало питання про визначення долі пам’ятника Герою радянського союзу Григорію Геврику. Кожен, хто вважав для себе за потрібне, мав можливість взяти участь в електронних консультаціях. Викласти власну думку та побажання щодо майбутньої долі пам’ятника людині, яка ніколи не була «визволителем», а народилась та жила в Дрогобичі. Саме звідси Григорій Геврик зголосився до червоної армії, у лавах якої показав себе відважним воїном. Аби остаточно розставити крапки над «ї», пролити світло на останні сторінки його життя, отримати експертні оцінки, довелось звернутись до Інституту національної пам’яті та Інституту українознавства імені Крип’якевича НАН України. Як наслідок, пам’ятник вирішили зберегти. А сам постамент «декомунізують».

Упродовж трьох днів вів нерівний бій

Монумент, як інформує пресслужба Дрогобицької міськради, найперше позбавлять радянської символіки. Наявний текст замінять на новий: «Дрогобичанин Григорій Геврик — герой Другої світової війни». Також табличка міститиме QR-код з посиланням на історичну довідку про Григорія Геврика. Із скупих рядків Вікіпедії, де сказано що він народився 30 листопада 1925 року в Дрогобичі й що у лавах червоної армії у 1945 році відзначився у боях з гітлерівцями, багато не довідаєшся. Так, тут і про його подвиг сказано. Про те, як командир відділення станкових кулеметів молодший сержант Геврик 9 лютого 1945 року упродовж трьох днів вів нерівний бій з переважаючими силами німецьких фашистів. Загинув наш краянин 29 березня 1945 року. Поховали його на станції Прухуна у Польщі. У 1952 році перепохований на одному з цвинтарів в місті Бельсько-Бяла.

Не лише в лавах червоної армії воював

Важлива інформація, але недостатня для того, щоб збагнути, у чому полягає «феномен» Григорія Геврика, чому присвячений йому пам’ятник не демонтують. Все стало зрозуміло після отриманих пояснень від знаного в Дрогобичі краєзнавця, члена Національної спілки письменників України Романа Пастуха. Виявляється, не лише в лавах червоної армії воював Григорій Геврик. Відзначився дрогобичанин і в стані дивізії «Галичина», куди також записався добровольцем. У 1944 році, за свідченням, які Роман Пастух отримав від його братової та колишніх дивізійників, брав участь у битві під Бродами. Вибравшись з оточення, повернувся додому зі своєю зброєю — кулеметом. Григорій Геврик виявився напрочуд влучним стрільцем. Як справжнього патріота його тягнуло в бій. Свою подальшу долю пов’язував виключно із УПА. Лише серед повстанців себе бачив. Але… Проти його вибору висловились батьки, які небезпідставно побоювались за наслідки ймовірних доносів на сина. У таких випадках «визволителі» не панькались. Найменше покарання, яке чекало на батьків за сина — вивезення до Сибіру. Тому Григорій пішов на оголошену комуністичною владою амністію для тих колишніх дивізійників, які добровільно до лав червоної армії запишуться.
Про все решта у Вікіпедії сказано.