«Задовбетесь «денацифікувати» країну, де населення будує для армії укріплення»

Українці усьому світу демонструють, що не бояться ворога! Бачимо, як люди у Херсоні чи Новій Каховці, незважаючи на озброєних окупантів, виходять на мітинги з українськими прапорами... Військова тележурналістка Євгенія Китаїва розповіла про те, як селяни захищали свою землю на Київщині (західна сторона). Про це з журналісткою поділився військовий, пан Олег. Здається, що ця історія нереальна. Але все – чиста правда! Євгенія пана Олега знає давно. Тому він про все розповів їй на одному по­диху (лексика військового збережена).

«Ми приїхали у це село і почали займати оборо­ну, – розповів військовий пан Олег. – Хлопці потрохи копати почали... Не окоп, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрі­лу. Знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив’язують на вєлік до рами лопати і йдуть шось сажать. Це була така сама картина, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... Чоловіки, жінки, всі! Пригнали і дивляться на мене... Ну, типу, коман­дуй! Кажуть: «Синку, де копать?». У мене відібрало мову. Стою, як телепень, дивлюсь... Вони відкручу­ють свої лопати від вєлі­ків... Кажу, не треба нічого, красно дякую, самі впорає­мось! Но того вже ніхто не чув... Лопати пішли в хід.

За кілька днів суне на нас колона кацапської тех­ніки... У мене необстріляні молоді пацани кричать: «Танкі...». Тут розверта­юсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить: «Хлопці, танки кацапські, шо дєлать? Кажіть, як по­магать?». Дивлюсь на це і плачу... Валую їм: «Бігом назад... А ну, по хатам!». Та ніхто й не думає.

Пруть з голими руками! Я своїх пару смикнув, кажу: «Розверніть бігом їх додо­му!».

Підбігає до мене мужик, 73 роки, і каже: «Синку, дай гранату! Я все життя кому­нальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть. Зараз по трубі на пе­рехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу». Я ледь не здурів з цих людей...

Бій цілий день. «Арта» крайню вулицю накрила... 25 хат горять, але всі живі. Ми ж цю техніку довбемо... Вони зрозуміли, що не прорвуться, давай на нас з флангів. Палим їхні танкі, бехі, все, що бачимо. Роз­літаються їхні Т-90...

Під вечір інтенсивність падає... Отходять скоти... Мої кажуть: «Може, відпо­чинемо?». Я собі думаю, потомились хлопці, відпус­каю. Дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і бі­гом місцевим хати тушить. Я знов плачу... І сам біжу помагать.

Русняві! Задовбетесь «денацифікувати» країну, де населення бігом біжить будувати для армії укрі­плення, а армія біжить ря­тувати людям хати. Тупо зариють вас! Всім вам, фа­шисти, кінець».

Читайте також: «Щоб перемогти, потрібно показники втрат ворога довести до 100 тисяч убитих, полонених і поранених»