Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«На кожного опозиціонера може з’явитися свій тищенко, який застосовуватиме фізичну силу»

Чи спровокує лавина «зашкварів» влади протести громадськості?

За останню декаду центральну владу і її структури стрясали нечувані скандали. Це і щонайменш недоречний гульбан «слуг» у Трускавці на тлі нової хвилі ковіду. І зізнання Володимира Зеленського про дзвінок Олександру Лукашенку у справі «вагнерівців». І заморські офшори президента та підозра на відмивання коштів «ПриватБанку». І резонансний скандал із побиттям журналістів в «Укрексімбанку» та можлива причетність керівника цієї державної структури Євгена Мецгера, близького друга глави держави, до фінансування тероризму. А ще — позарегламентне усунення з посади спікера парламенту Дмитра Разумкова. І як «гнила вишенька на торті» — цинічна реакція «слуги» Галини Третьякової на загадкову смерть колишнього свого однофракційника Антона Полякова, який робив викривальні заяви щодо можновладців.

Справжня лавина цих не­гативних новин, які збури­ли суспільство, — випад­ковий збіг обставин чи певна тенденція? Про це та інше роз­мовляємо з головою Комітету виборців Олексієм Кошелем.

Олексій Кошель
Олексій Кошель

— Висловлюючись диплома­тичною мовою, казав би про системні помилки людей, які ні­коли раніше не брали участі у політичному житті, — починаючи від президента і закінчуючи на­родними депутатами від «Слу­ги народу». Ця хвиля скандалів пов’язана і з початком осінньо­го політичного сезону. Зі своє­рідним загостренням у цей пе­ріод. Згадайте осені 2019−2020 років: виклики повій під час пле­нарних засідань у Раді, депутат­ське листування щодо дорогих відпочинків на курортах…

— Як позначилися нинішні «зашквари» на антипатіях до влади з боку громадян?

— Виборці не відразу реагу­ють на скандали. Але негатив на­громаджується. За останні два роки рейтинг партії «Слуга наро­ду» зменшився більш ніж удвічі. Це реакція на бужанських, яре­менків, дубинських, тищенків, на проросійських провокаторів у цій політсилі, на нецензурщи­ну. Авторитет «слуг» падатиме, бо скандали за їхньої участі тривати­муть. До обвалу рейтингу може призвести якийсь мегаскандал або навіть будь-яке необережне слово представника цієї влади.

Водночас виборець Зеленського орієнтується на одне — саме його прізвище. Цей виборець не голосував за Дубин­ського, Корнієнка, Арахамію… Тому їхні «зашквари"сприймає з меншим розчаруванням. Поза тим, надалі ми бачитимемо па­діння довіри до «слуг». Для цьо­го є чимало причин, зокрема по­ява нових комунальних платіжок. Підвищення цін на газ призведе до зростання вартості товарів — виборець це моментально відчує.

Для когось важливими є пи­тання моралі, для когось — державної безпеки. Скандал, пов’язаний з «Вагнером», де бу­дуть звинувачувати перших осіб у державній зраді, може викли­кати великі антипатії до Зелен­ського, найперше серед елек­торату Західної і Центральної України. Команда президента намагається зменшити ефект від цього журналістського роз­слідування. Громадську думку готують до того, мовляв, нічо­го страшного не сталося… Як, втім, і з офшорами.

— Аналітики прогнозують, що новим політичним вулка­ном стануть дії команди Зе­ленського щодо позбавлення частини повноважень місько­го голови Києва Віталія Клич­ка. За це начебто має взя­тися монобільшість на чолі з новим головою Верховної Ради…

— Влада почувається віднос­но впевнено, бо демонструє ви­борцям «позитивні результати»: будівництво доріг, спортивних майданчиків. З іншого боку, її непокоять комунальні викли­ки. Ситуація може бути схо­жою до тієї, яка виникла у пе­ріод Януковича. Була відставка Черновецького з посади голо­ви КМДА. Незважаючи на те, що він був людиною-анекдотом, на відміну від Кличка, київські ви­борці оцінювали його доволі критично. Але можна проводи­ти паралелі. Тоді головою Ки­ївської міськдержадміністрації призначили Олександра Попо­ва, який захопився господар­ською діяльністю — побудовою мостів, естакад. Це було нама­ганням показати відмінність від Черновецького. Думаю, поба­чимо точно такі ж дії. За умо­ви призначення нового голови КМДА його активність буде пря­мо протилежною Кличкові. За­раз спостерігається сплеск пе­ревірок правоохоронних органів у Києві. Оці перевірки, критич­ні заяви Банкової є певною під­готовкою громадської думки: мовляв, команда Кличка — ко­рупціонери, на зміну йому при­йде кришталево чесна люди­на, яка втілюватиме сподівання киян.

Але навряд чи це спрацює. Кличко — народний улюбленець. Так, ми не бачимо його револю­ційних досягнень у Києві, але й не бачимо значних прогалин. Кличко не дав себе втягнути у корупційні звинувачення. Видно добру його роботу щодо благо­устрою.

Кияни негативно сприймуть нав’язаного їм керівника міс­та. Точкою вибуху можуть ста­ти неадекватні дії представників «Слуги народу» або президента чи його оточення в етичній пло­щині. Згадайте Віктора Януко­вича. Його звинувачували у ве­ликих крадіжках, але виборцям запам’яталося те, як він нецен­зурно звернувся до ветерана. Була ще історія про золотий уні­таз…

— Припускають, що Воло­димир Зеленський у наступ­ному році може ініціювати дострокові парламентські, а то й президентські вибори.

— Ці чутки небезпідставні. У мене складається враження, що українська влада невдало копі­ює дії колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі. Сво­го часу Зеленський заявив, що в Одеській області буде збудова­но нове місто «з нуля». Це було схоже на обіцянки Саакашві­лі збудувати новий глибоковод­ний порт «Лазіка» на чорномор­ському узбережжі Грузії. Або згадайте обіцянку Зеленського перенести з Києва в інше місто частину органів державної вла­ди. Це теж копія від Саакашвілі, який переніс грузинський пар­ламент із Тбілісі у Кутаїсі. На­віть безглузді заяви Арестови­ча про перейменування України — можливо, це також навіюван­ня з боку Саакашвілі, який змі­нював назву Грузії на Джорджію або Сакартвело.

Але якщо у Грузії йшлося про елемент реформ, в Україні це виглядає як невдале калькуван­ня. Не здивуюся, якщо буде ско­пійовано проведення позачер­гових парламентських виборів, які свого часу провів Саакашві­лі, маючи високі рейтингові по­казники. Влада вважає, що у неї — безхмарне політичне май­бутнє. Вона чітко у політтехно­логічному плані розправляєть­ся з будь-яким політиком, який робить найменші натяки на по­дальшу активність і претендує кандидувати на президентських виборах.

Підстав для позачергових парламентських виборів взага­лі не бачу. Для партії «Слуга на­роду» зараз цікава ситуація у парламенті. З одного боку, не можуть гарантувати 226 своїх голосів під час голосування за законопроєкти. З іншого, їхня дисципліна зросла порівняно з минулим роком. Якщо торік во­сени вони давали у середньо­му 195−200 голосів за рішення, то зараз ця цифра піднялася до 215. Водночас знайшли систе­му «стимулів» для депутатських груп «За майбутнє» і «Довіра». Наразі у Банкової і «слуг наро­ду» немає жодних підстав хви­люватися щодо ухвалення сво­їх рішень у парламенті.

— У демопозиції все часті­ше кажуть про «закручування гайок», перехід Зеленсько­го до авторитарних методів правління. Чи не перебільше­но ці побоювання?

— Не перебільшено. Якщо ра­ніше Дмитро Разумков, який був одним з найбільш поміркованих політиків у «Слузі народу», на­магався дотримуватися правил (надавав слово опозиції, зважав на регламент), то з приходом на посаду спікера Руслана Сте­фанчука закон про регламент перетвориться на звичайний папірець. Мені не подобаються інші сигнали. Зокрема — вико­ристання сили щодо опонентів. Згадайте шокуючі дії Миколи Ти­щенка щодо свого колишнього однопартійця Гео Лероса. Може статися так, що «слуги народу» взагалі «не помічатимуть» опо­зицію. Не виключаю навіть того, що опозиція не зможе скорис­татися такими парламентськи­ми механізмами боротьби, як блокування трибуни для обсто­ювання свого права. На кожно­го опозиціонера може з’явитися свій тищенко, який застосову­ватиме фізичну силу…

Читайте також: Телеканали замовчують офшорний скандал президента: розслідування журналістів

Схожі новини