“Той, хто грає у доміно, завжди програє тому, хто грає у шахи...”
Безуспішною вважають експерти зустріч Володимира Зеленського і Ангели Меркель
Майже «холостим», з огляду на результати, виявився недавній візит президента України Володимира Зеленського до Німеччини.
Так, були милі усмішки з канцлеркою Ангелою Меркель, протокольне «провідування» президента Франка-Вальтера Штайнмаєра, потиски рук з потенційним наступником Меркель — Арміном Ляшетом, окремі компліменти Києву за окремі українські реформи (більше звучало рекомендацій). Була і прощальна товариська вечеря Me і Ze, що можна розцінити як знак певної приязності. Але не було основного, заради чого глава нашої держави літав до Берліна: твердого слова провідної європейської держави, що вона гарантуватиме Україні безпеку, зокрема — енергетичну.
Як можна судити з офіційних повідомлень та журналістських спостережень, інсайдерської інформації, добутої у канцелярії Меркель, за чотири години зустрічі із німецьким канцлером український гість вилив їй усі наші тривоги. Щодо необхідності активнішої підтримки нашої євросоюзівської і євроатлантичної інтеграції. Щодо російської військової загрози, яка нікуди не зникла. І про економічні війни від Путіна, масштаб яких зросте у випадку добудови газогону «Північний потік-2» (а добудують у кінці нинішнього літа). Тому, аби підстрахуватися, мінімізувати втрати від цього російського геополітичного проєкту (їх вимірюють на рік сумою 53 млрд грн), Зеленський пропонував включити це питання для обговорення під час майбутніх перемовин «нормандської четвірки». Як повідомляла пресслужба нашого президента, «Україна змогла навести Німеччині багато аргументів щодо ризиків, які містить у собі цей проєкт».
Канцлерка, яка раніше називала «Північний потік-2» суто економічним, а не політичним проєктом, цього разу заявила, що поділяє тривогу керівництва України. І наголосила, що навіть після запуску «ПП-2» російський газ має й надалі іти до Європи транзитом через нашу газотранспортну систему. Але що нам із цих заколисувальних побажань фрау Ангели? Незабаром вона покине свою посаду, а новий федеральний уряд Німеччини може обрати іншу енергетичну політику. У власних бундесінтересах. Які збігатимуться з російськими. Інтересами України Берлін може перейматися в останню чергу.
Таку тенденцію засвідчив один невтішний для нас нюанс, який виник під час підготовки візиту Зеленського до Німеччини. За повідомленням «Німецької хвилі», очікувалося, що глава нашої держави разом із міністром оборони Андрієм Тараном зустрінеться з очільницею Міноборони ФРН Аннеґрет Крамп-Карренбауер. І домовиться з нею про постачання сучасної оборонної зброї (поки що, як пише «НХ», Україна отримує від Німеччини лише спортивні пістолети і мисливські рушниці-двостволки). Але Києву дали зрозуміти, що на більше розраховувати ми не зможемо. Тому й зустріч із Крамп-Карренбауер було викреслено із президентського графіку, міністра Тарана у поїздку до Берліна не брали…
Виглядає на те, що, змирившись із неминучістю запуску «Північного потоку-2», Зеленський ставив питання про компенсації за це. Одним з її різновидів могли б стати західні енергоощадні проєкти, фінансування програм «зеленої енергетики», які мали б запрацювати, зокрема, у депресивних вугільних регіонах. На додачу, нам пообіцяли прислати півтора мільйона додаткових доз антикоронавірусної вакцини. Ото й усі наші здобутки у Берліні. Не густо, м’яко кажучи…
Аналітики вважають візит Зеленського до досвідченої Меркель невдалим, неефективним. Політолог Віталій Портников сказав про це так: «Той, хто навчився грати у доміно, завжди програє тому, хто вміє грати у шахи. [У такому випадку] - у політичні шахи». Натякає на брак переговорного досвіду у нашого президента. На думку Портникова, Зеленському не варто було сідати з Меркель за цей «ігровий стіл». Мовляв, вона ввічливо слухала нашого президента, але думала про своє. Цією зустріччю вирішувала свої політичні плани.
Будемо себе тішити надією, що «українське питання» з київськими акцентами Меркель належно підніме під час своєї зустрічі із президентом США Байденом. До Америки канцлерка вилітає 15 липня.
Читайте також: Путін відмовився обговорювати «Північний потік-2» у нормандському форматі
