Державну мову хотіли вразити... коронавірусом

Під надуманим приводом «слуги» намагалися відкласти дубляж фільмів українською

Противники державної мови, які носять у кишені мандат народних депутатів, вдалися до чергової, на щастя, безуспішної атаки на українську. Аби завадити її утвердженню у нашому житті, придумали «поважну» причину — коронавірус. Нічим іншим, як політичними спекуляціями, такі намагання не назвеш. Втім, йдеться, мабуть, про значно серйозніші речі, а саме — намір зневажити, дискредитувати, руками самих же українців принизити один із символів нашої держави, про що так мріють у Кремлі. Особливо прикро, що за цю марудну справу бралися люди, які представляють владну фракцію у парламенті. А серед них — галичани, які про людське око часто одягають вишиванки…

У 2019 році, за правління прези­дента Порошенка, Верховна Рада восьмого скликання ухвалила За­кон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Відпо­відно до нього із 16 січня цього року всі сервіси, незалежно від форм власності, повинні обслуговувати і надавати інфор­мацію про товари і послуги державною мовою. І не має значення, де цю послугу вам надають: у поштовому відділенні, на стадіоні, у ресторані, у банку, на автоза­правці, в аптеці чи в інтернет-крамниці.

Із 16 липня 2021-го має запрацюва­ти ще одна прописана законом нова­ція: із цього числа повинні бути озву­чені державною мовою всі фільми, які демонструватимуть в Україні: у кіноте­атрах, на телебаченні чи на інтернет-платформах.

Така вимога виявилася не до душі представникам президентської фракції «Слуга народу». Вони внесли законопро­єкт, яким пропонували перенести укра­їнізацію кіно в Україні на період, коли у нас завершиться… антиковідний каран­тин. Якщо точніше — запровадити згада­ну норму закону про суто українське кіно через два місяці після завершення у кра­їні карантину. Зважаючи на те, що його у нас продовжують раз за разом і це може тягнутися безконечно, мовну реформу у кіно було би відкладено на невизначе­ний час. По суті — заблоковано.

Ініціатори цього й альтернативного, але зовсім схожого, законопроєктів — «слуги» Микита Потураєв, Євгенія Крав­чук, Олександр Савченко — цинічно мо­тивували своє рішення тим, що під час пандемії працівники кіноіндустрії змі­нили режим роботи, багато хто працює дистанційно. Що через брак реклами вітчизняний кінематограф переживає глибоку кризу, а відтак не має ресурсів, щоб українізувати уже виготовлені (на­певно — російськомовні) фільми. Мов­ляв, створення нового контенту «при­зведе до руйнування кінематографічної та телевізійної галузі, від чого найбіль­ших втрат зазнає український глядач». Автори законопроєкту підводять до думки, що у часи коронавірусу нам тре­ба забути про український духовний продукт, а слід споживати той, який уже виготовили. Російською мовою. Що це, як не свідоме плазування у бік меншо­вартості? Як саркастично висловив­ся представник «Європейської Со­лідарності» Володимир В’ятрович, «Український штам Ковід-19 дає усклад­нення на язик і відбирає мову. Може ста­ти джерелом антиукраїнської пандемії».

Торік восени «слуги» з такою ж за­тятістю пропонували, крім української, дозволити викладати у вищих навчаль­них закладах ще й «общепонятным». Тоді завдяки вкрай негативному сус­пільному резонансу цю норму протяг­нути не вдалося. Безуспішними ви­явилися і наступні спроби завадити впровадженню державної мови у сфе­ру обслуговування. А тепер ось, як мо­виться, підважувати державну мову взялися з іншого боку…

Демократичні політичні сили, науко­ве співтовариство, патріотична громад­ськість, Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь висту­пили проти «лінгвістичних» маніпуляцій з вітчизняним кіно. Мовний омбудсмен, зокрема, зазначив: «…Запровадження в Україні карантину та пов’язані з цим на­слідки, безумовно, впливають на сфе­ру кіновиробництва, однак такий вплив жодним чином не може бути поставле­ний у залежність від того, якою мовою (державною чи іншою) виконується зву­ковий ряд відповідного фільму під час його виробництва. Це — нонсенс, який не може бути сприйнятий суспільством як аргумент. Це — законодавча еквілібрис­тика, яка не має нічого спільного з дій­сністю». Тарас Кремінь нагадав: у пері­од дії карантину з 1 вересня 2020 року всі російські школи успішно перейшли на українську мову навчання, а з 16 січ­ня 2021 року набула чинності 30 стат­тя закону щодо переходу сфери обслу­говування на українську — і ця реформа успішно реалізується".

За словами Уповноваженого, час­тина шоста статті 23 закону, яка набу­ває чинності 16 липня 2021 р., жодним чином не позбавляє кіновиробників та телерадіоорганізації можливості вико­ристовувати раніше створений контент та не вимагає від них в обов’язковому порядку «створення нового» продук­ту. Адже для поширення та демонстра­ції раніше створеного контенту, у разі, якщо він має звуковий ряд, виконаний іншою мовою, ніж державна, відповід­ні суб’єкти повинні будуть лише здій­снити дублювання або озвучення зву­кового ряду такого фільму державною мовою, а не створювати «з нуля» щось зовсім нове, що потребуватиме «значних інвестицій».

Негативну оцінку законопроєкту дали і у Головному науково-експертно­му управлінні апарату Верховної Ради. Як зазначається у його висновку, за­пропоновані зміни до мовного закону «виглядають сумнівними».

Утім, депутати-«слуги», наснажені ак­тивною підтримкою міністра культури й інформації Олександра Ткаченка, педалювали розгляд своїх пропозицій. Значною мірою до спроб відкласти укра­їнізацію фільмів, що з’являтимуться на українських екранах, доклався голова Верховної Ради Дмитро Разумков — хоча за посадою мав би стояти «над про­цесом». Попри те, що скандальний за­конопроєкт не розглядав профільний комітет (а без його вердикту, відповідно до регламенту, питання не можна вноси­ти у сесійну залу), спікер запропонував голосувати за включення цього «дітища» однопартійців у порядок денний сесії.

Затія провалилася. Розглядати мов­ні правки погодилися 204 народні депу­тати за необхідних 226 голосів. Цікаво, що кнопки «за» тиснули і представни­ки «Слуги народу» від Львівщини — Іри­на Верещук, Юрій Камельчук, Орест Са­ламаха, Святослав Юраш. Голосували за це і тернополянин Володимир Гев­ко (брат актора зі студії «Квартал 95»), колишній фермер з Івано-Франківщи­ни Володимир Тимофійчук. І ще один «затятий українець» — колишній керів­ник канцелярії президента-українолю­ба Ющенка Віктор Балога (депутатська група «За майбутнє»).

Думки з приводу

Михайло Басараб, політолог

До рідних дрогобичан! Чи знають мої любі земляки, що обраний ними до Верховної Ради «слуга» Саламаха голосував за ревізію закону про державну мову, за те, щоб відтермінувати впровадження норм закону, який захищає її?

Коли Саламаха приїде до вас, запитайте у нього, які має претензії до укра­їнської мови. Наступного разу голосуйте не за «Квартал», а за Українську справу.

Ірина Геращенко, народний депутат України

«Європейська Солідарність» разом з іншими фракціями меншості зірва­ла спроби «слуг» відтермінувати дубляж фільмів українською мовою… Авто­рам «Сватів», Голобородьків, «Кварталу» не йметься — дуже хочеться прода­вати своє телемило у Москву. Тому хотіли відкласти дубляж на невизначений термін, до закінчення карантину під егідою ковіду.

Зоя Казанжі, блогер, громадська активістка (Одеса)

Пам’ятаю час, коли лякали українською мовою і прогнозували, що люди перестануть ходити у кінотеатри, не будуть слухати радіо, впадуть обсяги ре­клами та інші абсурдні аргументи. І що? В кінотеатри ходять, коли вони сучас­ні, зручні і пропонують гарні фільми. Бо Ді Капріо і Анжеліна Джолі розмовля­ють англійською, а не російською. А квотування, як тимчасовий засіб захисту вітчизняних співаків і музик, спричинило підвищення інтересу до українських співаків. І стало потужним поштовхом для розвитку індустрії.

Схожі новини