Передплатити Підтримати

Путін дав задню?

Злякався жорсткої реакції Сполучених Штатів чи маневрує?


Час покаже, наскільки “мирні” наміри російського керівництва є щирими... Фото з відкритих джерел

Від п’ятниці, 23 квітня, військова напруга біля рубежів України повинна зменшитися. Такі надії плекають українці після четвергової заяви міністра оборони Росії Сергія Шойгу. Очільник оборонного відомства РФ, якого називають правою рукою Путіна, повідомив, що 23 квітня війська Південного й Західного військових округів почнуть повертатися з південних рубежів Росії до пунктів постійної дислокації. Як відомо, ці війська чисельністю до 150 тисяч осіб, які стягнуто з усіх куточків «необъятной», під виглядом підготовки до військових навчань буквально «прилипли» до наших кордонів на півночі, сході й півдні. При цьому демонстрували найвищу готовність атакувати Україну. Примара вторгнення занепокоїла весь світ…

Свою «миролюбну» заяву Шой­гу зробив наступного дня після агресивного за змістом щорічно­го звернення президента Росії до російського парламенту, Феде­ральних зборів. (Чия верхня пала­та, Рада Федерації, 23 квітня на­чебто мала дати Путіну дозвіл на використання російських військ за кордоном). Путін стверджував, що Росію «чіпляють то тут, то там — без жодних причин». І застеріг неназваних «зачіпальників»: «Ор­ганізатори будь-яких провокацій, що загрожують корінним інтере­сам нашої безпеки, пошкодують про вчинене так, як давно вже про ніщо не шкодували…». При цьо­му російський правитель додав: «Сподіваюся, нікому в голову не прийде думка перейти щодо Росії так звану червону лінію, а де вона проходитиме — це ми будемо ви­значати у кожному конкретному випадку самі…».

Напередодні цього виступу Пу­тіна було «превентивне» відео-звернення президента України Володимира Зеленського. У ньо­му, підтверджуючи реальні загро­зи російської інтервенції, глава нашої держави, зокрема, сказав: «Ми не боїмося, бо Україна-21 не має ілюзій. Розуміє, хто справ­жній друг і брат. Хто готовий під­ставити плече, а хто може вда­рити у спину. А тому Україна-21 розуміє всі можливі сценарії та знає, що буде робити у відповідь за будь-якого розвитку ситуації. Ми не боїмося, бо в нас є неймо­вірна армія та неймовірні захис­ники…».

У відповідь на викличну по­ведінку Росії свою підтримку за­декларували Україні держави Заходу, насамперед США, вій­ськово-політичний блок НАТО. І, схоже, Путін здрейфив… Будемо сподіватися, відмовився від сво­їх войовничих намірів.

Та чи надовго? Чи не є заява Шойгу спробою приспати нашу і союзницьку пильність? Чи не є хи­трим маневром, щоби незабаром влаштувати чергову провокацію і знову розвернути військові коло­ни у бік України?

Думки з приводу

Сергій Джердж, кандидат політичних наук, голова Громадської ліги «Україна — НАТО»

Передихнути, перевести подих після повідо­млення з Москви нам не можна. Загроза ескалації все одно залишається. 1-й і 2-й армійський корпу­си у так званих ДНР і ЛНР все одно залишаються, у Криму постійно збільшується військова присут­ність Росії. Військові маневри відбулися, якісь час­тини буде повернуто у місця постійної дислокації, а якісь залишаться. У Кремля є плани створюва­ти поблизу українських кордонів нові військові під­розділи…

Частково Путін своєї мети домігся. Хотів ство­рити напругу довкола України, хотів «промацати» на міцність нашу оборону, побачити нашу реакцію, відчути, як реагуватиме світова спільнота. Але була чітка позиція Сполучених Штатів. Зокрема, міністр оборони США у телефонній розмові з нашим міні­стром заявив, що його країна непохитно підтри­муватиме Україну у разі російської агресії. Після цього на Банкову зателефонував президент США. Зрозуміло, після скандалу з «плівками Байдена» й відкриття надуманих кримінальних справ він не хотів розмовляти із Зеленським. Але йому боліла Україна, тому у момент загрози підставив їй плече. Попри скандальні речі, які вийшли з Києва, ми по­бачили, що американська державна машина пра­цює на підтримку України, важливий дзвінок з Ва­шингтона відбувся вчасно. Була значна підтримка і з Європи. Путін зрозумів, що йому нічого не сві­тить. Хоча сподівався, що Зеленський злякається, запропонує пустити у Крим воду, надумає поміня­ти на догоду Москві українську Конституцію, захо­че зробити ще якісь кроки назустріч Росії. Слава Богу, українське суспільство не дозволило цього…

Військовою ескалацією Путін зробив ще одну важ­ливу для себе річ — перевів увагу з гострих внутріш­ніх проблем Росії (ціни на продукти харчування там зросли на 25%) на «зовнішні виклики», на Україну, яка начебто збирається воювати з Кремлем.

Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства

Ну, відводять рашисти війська від кордонів… І що? Війна була і триватиме. І буде продовжувати­ся, попри всі ритуальні «припинення вогню». Тепер варто уважно стежити за руками наших єрмаків та Ко. Від них не менша небезпека, ніж від путлерів­ських військ.