На Франківщині все ще люблять «слуг» і Коломойського...

А на Донеччині до Верховної Ради обрали... сепаратиста

Політичні пристрасті киплять навколо результатів проміжних виборів до Верховної Ради, які минулої неділі відбулися у донецьких Покровську-Краматорську та івано-франківській Надвірній. В одному, «східняцькому», окрузі давно відзвітували про переможця — але не факт, що йому видадуть депутатський мандат. А от на протилежному полюсі країни підрахунок голосів застопорився, конкуренти звинувачують одне одного у махінаціях. Перед тим була звістка про замінування, купівлю голосів. А ще — шарпанина між членами окружної і дільничних комісій, зникнення голови ОВК і половини її членів, вимушена ротація і знову — колапс. Щоб «розрулити» ситуацію, із Печерських пагорбів у Карпати вирушила ціла делегація «слуг». На момент написання цього матеріалу підрахунку голосів у Надвірній ще не завершили…

Із російським паспортом — у Верховну Раду України?

Велику тривогу у демократич­них сил, представників громадян­ського суспільства викликає пе­ребіг виборів у донецькому окрузі № 50. Першість тут за колишнім мером Андрієм Аксьоновим — він набрав 65,46% голосів виборців. Другим фінішував представник «Партії Шарія» (відомого украї­нофоба) Валентин Рибін (13%). Третьою була кандидатка від «Єв­ропейської Солідарності» Юлія Кузьменко (6,69%). Висуванець від «Слуги народу» Андрій Бон­даренко посів четверте місце зі скромними 3,02%. Усі документи вже передано у ЦВК. Однак там квапитися із виданням Аксьоно­ву посвідчення народного депута­та не будуть. І на те є вагомі при­чини…

2014 року, з початком агресії Росії на український Донбас, Ак­сьонов став одним з організаторів сепаратистського референдуму. А ще, як свідчать дані з відкритих джерел, він має паспорт грома­дянина РФ, отримав його в оку­пованому Криму. Уже цих підстав достатньо, щоб закрити цій оді­озній особі дорогу у законодав­чий орган України. Чому її взага­лі допустили до участі у виборах? — «питання на засипку» до наших спецслужб.

Колишній перший заступник голови ЦВК Андрій Магера каже, що і зараз є можливість забло­кувати Аксьонову шлях у Верхо­вну Раду. Це може зробити пре­зидент, позбавивши сепаратиста українського громадянства. Або ж сама ЦВК — ухваливши поста­нову про те, що Аксьонов (із за­значених вище причин) не набув депутатського мандата. «Право­вий механізм для недопущення організатора „референдуму 2014 року“ та громадянина РФ до по­сади народного депутата України існує. Питання в іншому — чи гото­ва держава діяти?» — зазначає Ан­дрій Магера.

На підтримку Вірастюка висадили Зе!-нардепів

А на Івано-Франківщині, в окрузі № 87 (у другому турі прези­дентських виборів за Зеленського там проголосували близько 60% виборців, а за «Слугу народу» на парламентських — близько 37%), свій детектив. Коли там у ніч з не­ділі на понеділок рахували голо­си, хтось телефоном повідомив, що окружну виборчу комісію за­міновано. З місць надходило, що «люди олігарха» (йшлося про кан­дидата від близького до Ігоря Ко­ломойського кандидата від партії «За майбутнє» Олександра Шев­ченка) по селах підвозять вибор­ців на дільниці, змушують їх фото­графувати «правильно заповнені» бюлетені і видають цим виборцям грошову винагороду — по 500 гри­вень.

Багато конфліктів виникало під час здачі дільничних протоколів в окружну виборчу комісію. Через неправильне заповнення прото­колів, пошкодження виборчої до­кументації ОВК зобов’язала про­вести перерахунок голосів на 14 дільницях. Виснажені члени ДВК не витримували, між ними ледь не доходило до кулачних боїв. Зда­вали нерви і зникали фізичні сили у членів ОВК — половина їх не ви­ходила на роботу. Доводилося їм спішно шукати заміну. Але й вона не розблокувала роботи комісії…

Усі три головні конкуренти — Олександр Шевченко, Руслан Ко­шулинський («Свобода»), Василь Вірастюк («Слуга народу») — за­являли про власне лідерство. Але встановити його факт поки що не­можливо. Дані протоколів з мо­крими печатками у ЦВК зависли на цифрі 67,52%. За сумою цієї частини голосів першим ішов Ві­растюк (31,3%), другим був Ко­шулинський (28,88%), третім — Шевченко (28,73%). Комусь конче потрібно затягнути процес оста­точного встановлення результа­ту виборів.

Тим часом Руслан Кошулин­ський закликав провести у На­двірній перевибори. «Свободі­вець» заявив: «Ми чесно провели виборчу кампанію, коли опонен­ти дозволяли собі брудні техно­логії. Коли на одних терезах опи­нялися, з одного боку, гідність і відповідальність за сказане сло­во, а з іншого — мільйонний ре­сурс ставлеників олігархів. Зре­штою, достатньо лише глянути на те, що відбувалося в день тиші, в сам день виборів, і зараз, під час підрахунку.

Очевидні факти підкупу голо­сів, численні порушення на діль­ницях і те, що зараз відбувається в ОВК — це яскравий приклад гру­бої незаконної боротьби за владу. Зважаючи на численні порушення і на те, що зараз відбувається, ви­магаємо визнати результати ви­борів недійсними і оголосити пе­ревибори. Громада не повинна бути ошуканою".

А от у «Слузі народу» ніяких по­рушень виборчих правил не помі­тили. Із Києва до Надвірної прибу­ло до півтора десятка нардепів від «СН» — щоб не випустити перемо­ги свого протеже…

Коментарі для «ВЗ»

Григорій Іванчук, громадський активіст (Івано-Франківськ)

У середу по обіді, коли ми з вами розмовляємо, окружна виборча комісія і далі не працює. Із 18 членів комісії є 9. Обрали нових чле­нів ОВК, але і їх не видно. Сваряться між собою у дільничних комісі­ях — люди втомлені і не мають сил працювати. Зараз в область для контролю за ситуацією понаїжджало повно нардепів від «Слуги на­роду». Не знаю, чим це завершиться…

Під час голосування було багато повідомлень про нібито підкуп виборців з боку Шевченка — але поліція наразі цього не підтвер­дила.

У всіх кандидатів є на руках результати паралельного підрахунку голосів, але ніхто з трьох фаворитів не хоче визнавати своєї пораз­ки. Зокрема, не показує на людях своїх протоколів тимчасовий лі­дер Вірастюк…

Олександр Палій, політолог

Перебіг виборів на Прикарпатті, той факт, що значна частина у цьому краї, відомому своїми демократичними традиціями, про­голосувала за представника олігархату і «зеленої» влади, може свідчити, що свою роль зіграв адмінресурс і, можливо, підкуп. Від бізнесмена Шевченка матеріально залежать багато місцевих ко­лективів, тому й змушені були агітувати за нього. Це було зовсім не ідеологічне голосування… Якщо Вірастюка ще можна сприйма­ти як «свого хлопця», в якого власна історія успіху, то із Шевчен­ком усе складніше — адже йдеться про його прямий зв’язок із Ко­ломойським. Те, що він набирає третину голосів, викликає багато запитань до прикарпатських виборців. Ці люди були мотивова­ні. Вони вважають, що від «прагматичного» Шевченка згодом для свого округу можна буде взяти більше, ніж від «ідейного» Кошулин­ського. Така ось психологія. На жаль, у багатьох регіонах, у тому числі західних, депутата вибирають, щоб потім іти до нього і клян­чити…

Схожі новини