"Голос" перетворюється на шепіт?

Харизматичні лідери відходять від партії

Виключення Сергія Притули з Політради партії «Голос», про що стало відомо 10 лютого, спричинило в політичному середовищі резонанс, змішаний із подивом. Адже Притула тривалий час сприймався ледь не як «сірий кардинал» «Голосу», він впливова особа в партії і є одним з яскравих облич проєкту.

За популярністю і відомістю він поступався лише Вакарчуку. А за частотою та силою публічних виступів явно випереджав не лише його, а й інших однопартійців. Тому пояснення представників «Голосу», що, мовляв, рішення про виключення суто технічне, не витримують жодної критики.

«Голос» дуже слабо виступив на місцевих виборах. У багатьох регіонах партія навіть не виставляла своїх кандидатів. А там, де кандидати від «Голосу» брали участь у кампанії, вони здебільшого не подолали прохідний бар'єр. Київ, Львів, Рівне, Черкаси — це, напевно, і весь перелік регіонів, де партія зуміла провести депутатів до міської чи обласної ради. Партія не має жодного мера більш-менш значущого міста в Україні. Лише у Черкасах кандидат від «Голосу» зміг потрапити до другого туру виборів міського голови, і те програв.

Водночас Сергій Притула на виборах мера столиці, у яких він брав участь, посів третє місце, поступившись представнику ОПЗЖ. Віталій Кличко сказав би, що це — нокаут. Такий результат партії загалом можна було передбачити, оскільки протягом ось вже майже двох років соціологічні опитування показують, що «Голос» не подолав би прохідного бар'єру на виборах до Верховної Ради.

Найбільшого удару по електоральних перспективах проєкту завдав відхід з політики його батька-засновника — Святослава Вакарчука. І це вже вдруге Вакарчук підвів своїх виборців, бо так само він склав мандат депутата у 2008 році. У 2019 люди знову повірили у Вакарчука, і йому знову забракло хисту і, напевно, бажання бути політичним лідером.

Відомий бізнесмен Петро Чернишов, який, повіривши Вакарчуку, вклав у розвиток «Голосу» власних 500 тисяч гривень, заявив в інтерв'ю журналістам: «Суттєва проблема, як на мене, в історії з лідером, який несподівано усіх покинув. Тому ті люди, які проголосували за „Голос“, думаю, не дуже щасливі».

Він також розповів, що мав зустріч з Вакарчуком, але не став ділитися її подробицями. Натякнув лише, що під час їхньої розмови він висловлював своє розчарування нецензурною лексикою. До тих лідерів «Голосу», які залишилися «в обоймі», виникає чим далі, тим більше запитань.

Новим головою фракції став Ярослав Железняк. Він змінив на цій посаді відомого журналіста Сергія Рахманіна, якого сміливо можна віднести до ТОП-10 представників усього журналістського цеху. Рахманін — гуру політичної журналістики і політології, людина з ім'ям і власною думкою, яку він завжди висловлював. Однак не можна виключати, що Сергій Рахманін теж розуміє безперспективність партії і не хоче її більше публічно представляти. Нова очільниця партії «Голос» Кіра Рудик за весь час своєї діяльності нічим по суті не запам'яталася. Розгледіти у ній лідера складно за всього бажання.

У свіжому рейтингу впізнаваності українських політиків (опитування проводила агенція Info Sapiens, яка працює для всесвітньо відомої компанії GFK) Кіра Рудик посіла останнє місце. Тобто вона є найменш відомою серед усіх топових українських політиків — 73% українців взагалі не знає, хто це.

Не зважаючи на кількох адекватних людей, які є у фракції, як політична сила «Голос» перетворився на слабкий шепіт. Життя показало, що Україні потрібні не нові обличчя, а бійці. І політики діляться не на старих і нових, а на тих, які вміють тримати позицію, і тих, хто її готовий здати.

Схожі новини