Передплата 2024 «Добрий господар»

Чому газ дорожчає і хто захистить українського споживача?

Із травня 2020 року ціну природного газу для населення визначає ринок, а не державний регулятор. Теоретично це мало би привести до зменшення ціни - за умови правильної ринкової економіки. Але хто вам сказав, що в Україні ринкова економіка?

Ціна газу для населення у грудні становила 9,05 гривні — без урахування плати за транспортування. Щоправда існують постачальники, які продають газ дешевше. Наприклад, «Нафтогаз України» продає газ по 6,33, а компанія Мegawatt ще дешевше — по 5,95 гривні за куб. Але перехід до іншого постачальника не є простою справою. Забирає багато часу.

Ціна газу в Україні прив'язана до поточної ціни, яка існує на нідерландській біржі, що має скорочення TTF. Газові біржі називають хабами, їх є кільканадцять у Європі, хоча тільки англійський та нідерландський хаби вважаються розвинутими. Нідерландська біржа є уявною, тобто вона існує не в якомусь місті, а в комп’ютері. Оскільки ціна газу на хабі TTF змінюється щодня, то береться середня ціна за 20 днів, і вона є орієнтиром для продавців газу в Україні. Станом на 3 січня 2020 року ціна на TTF хабі була 5,8 гривні за метр кубічний. До цієї ціни слід додати витрати на транспортування газу до України, яку оплачуємо окремо. Далі компанії додають свої торгові накрутки — хто більші, хто менші. Тож маємо ціни, які пропонують населенню — від 5,95 до 9,05 у минулому грудні.

Щоб сплачувати меншу ціну, ніж поточна на нідерландському хабі, слід надати можливість населенню закуповувати газ у ті місяці року, коли він дешевший, тобто у літні місяці, щоб потім його витрачати у зимові. Звісно, будь-яка компанія прагне заробити більше. Тому обов'язок уряду, а не компаній, — забезпечити населенню можливість оптимальної закупівлі газу. І оскільки держава володіє компанією «Нафтогаз України», тут їй і карти в руки.

Але проблема ускладнюється тим, що стопроцентної гарантії дешевшої ціни у липні немає. Тому існує ризик, що можна не вгадати. Але це вже населення буде вирішувати, чи варто ризикувати і закуповувати газ літом. А завдання держави полягає у тому, щоб забезпечити населенню таку можливість.

Тільки за таких умов перехід на ринкові ціни, що стався у травні, відповідатиме інтересам споживачів і суспільства у цілому, а не тільки постачальників газу. Ринковий механізм ціноутворювання тільки тоді встановлює найкращу для суспільства ціну, коли і продавець, і покупець мають доступ до всіх можливостей вибору найкращої ціни.

Крім поточної ціни на хабі TTF, існують контракти на продаж газу наперед. Поточна ціна залежить від багатьох примх ринку.

Наприклад, раптове збільшення попиту на скраплений газ у Азії призвів у листопаді-грудні до підвищення цін на нього на азіатському хабі. Більша ціна в Азії призвела до того, що продавці перенаправили свій товар туди, і в Європі скрапленого газу стало менше. Це призвело, своєю чергою, до збільшення ціни на скраплений газ у Європі. А вже це вплинуло на збільшення поточної ціни на природний газ на нідерландському хабі, тому що скраплений газ і є тим товаром, що конкурує з природним газом. Тобто скраплений газ впливає на ту ціну, на яку орієнтуються українські продавці природного газу.

На відміну від поточної ціни, ціни на поставку газу наперед є більш передбачуваними. Якщо компанії закупили свій газ за дешевим контрактом у найбільш сприятливий період року, то вони не будуть продавати газ населенню дешевше. Вони із своїм дешевим газом дочекаються грудня та січня — і продадуть газ за максимальними цінами. Це їхнє право.

Але обов'язок держави полягає у тому, щоб і споживачі мали можливість так само закуповувати газ, коли ціни є найбільш сприятливими.

Щоб забезпечити найменші ціни на газ для населення, уряд має:

  1. максимально спростити перехід від одного постачальника до іншого. У найкоротші терміни і без жодних перешкод. А тих, хто створює штучні перешкоди для простої та швидкої зміни постачальника, карати відчутними штрафами;
  1. надати населенню можливість закуповувати газ заздалегідь, коли ціни найменші, — для споживання у зимовий період, коли ціни мають тенденцію збільшуватися.

Якщо цього не зробити, ринок і надалі приноситиме надприбутки газовим компаніям, а населення буде переплачувати за спожитий газ.

Це те, як можна зменшити ціну вдосконаленням ринкового механізму. Однак є можливість поліпшувати ситуацію на ринку газу і у інший спосіб.

Різниця між видобуванням газу і його споживанням в Україні — приблизно 10 мільярдів кубів на рік. Ці 10 мільярдів покривають коштом імпорту. А більша частина — 18 мільярдів кубів — це газ, видобутий в Україні. Отже, прирівнювати ціну газу, видобутого в Україні до світової ціни у Нідерландах — це суто умовний показник. Суть його у тому, щоб продавцю було так само вигідно продавати газ в Україні, як і на нідерландській біржі. (А ще більший сенс єдиної ціни на газ полягає у тому, щоб припинити різні махінації, коли є більше, ніж одна ціна. Бо облгазам вигідно збільшувати на папері споживання дешевого субсидованого газу, щоб потім його продавати за більшою ціною промисловим підприємствам).

Тоді постає делікатне питання: «А хто би платив за транспортування до нідерландського хабу, якби український виробник вирішив там продати свій газ»? Той би виробник і мав би платити за доставку. То чому повна ціна газу для населення вираховується як ціна нідерландського хабу ПЛЮС доставка? Вартість доставки з Нідерландів має враховуватися тільки для тих 10 мільярдів кубів, які імпортуються. А для 18 мільярдів газу українського походження ціна доставки повинна бути на максимальну відстань від Полтави до Івано-Франківська, а це у два з гаком рази коротше, ніж до Нідерландів.

Для споживача газу важлива кінцева ціна, яку платить за спожитий газ. Тобто зменшення ціни доставки теж би допомогло знизити витрати пересічного споживача.

А ще найкращим засобом для зменшення ціни на газ мав би стати довгостроковий контракт «Нафтогазу України» — на постачання 10 мільярдів кубів газу з-за кордону, яких бракує для споживання в Україні.

З Росією, як потенційно найдешевшим постачальником, не можна укладати ніяких контрактів, поки не повернуть вкрадені газові родовища на південь від Криму. Бо інакше, це все одно, що закуповувати бензин в сусіда, який нахабно вкрав вашу бензоколонку… Тоді постає питання: у кого закуповувати?

Ціни на довгострокові контракти, за логікою, мають бути нижчими, ніж поточні (спотові) ціни, а також і дешевшими за нідерландський хаб. Звісно, вони будуть нижчими тільки у разі відсутності корупційної складової таких контрактів. І це ще одна причина, чому не можна купувати в Росії.

Слід серйозно замислитися про закупівлю газу в компаній зі США. Американські постачальники можуть доставляти газ тільки у скрапленому стані, бо трубопроводів з України до Америки не існує. Скраплений газ приходить до терміналу у польському порту Свіноуйсцє і далі йде газогонами до українського кордону. Є технічні проблеми: термінал може приймати тільки 7,5 мільярда кубів на рік, з яких 5 мільярдів потрібні самій Польщі, якщо вона не підпише до 2022 року контракт на довгострокове постачання газу з Росії. Крім того, газотранспортні системи Польщі та України треба з'єднати перемичкою.

Але найбільша проблема — прийнятна ціна на скраплений газ, бо він зазвичай набагато дорожчий за природний газ, через необхідність скраплення і транспортування морем. Прийнятною ціною можна вважати 5,5 гривні за куб у перерахунку на трубний газ.

Наразі, цінова ситуація виглядає такою: природний газ на Генрі-хабі (скорочено HH) у США коштує 2 гривні 38 копійок за кубічний метр. Це майже у 2,5 рази дешевше, ніж вартість того самого газу на нідерландському хабі TTF. Отже, беручи до уваги велику різницю у ціні природного газу у США щодо Європи, є надія, що довгостроковий контракт на постачання хоча би 5 мільярдів кубів скрапленого газу на рік можна укласти за ціною дешевшою від нідерландського хабу (за сприяння міністерства енергетики США).

Це вирішить не тільки питання газової безпеки чи здешевлення газу для населення. Це ще й стратегічне питання виживання України як незалежної держави. Тому що у наших американських союзників буде ще більше аргументів для надання Україні військової та дипломатичної допомоги.

Рішення залежить насамперед від політичної волі і рішучості українського уряду.

Схожі новини