«З дороги ніби ліс є, але якщо запустити дрон, усередині дерев немає»

Новина про те, що на Сколівщині жорстоко побили та прив’язали до бампера лісовоза буксировочним пасом 44-річного громадського активіста Василя Василитина зі селища Лавочного, облетіла ЗМІ. Чоловіка дивом не розчавила величезна машина, на яку вантажать зрубаний ліс. Як його катували, встигли зафіксувати на фото та відео місцеві мешканці, які прибігли на місце події. Прибули на виклик й працівники «швидкої»… Натомість місцеві поліцейські, які першими приїхали на місце події, замість того, аби допомогти людині, обличчя якої було усе у крові і яка ледь трималася на ногах, почали… розганяти людей, аби ті не заважали роботі лісгоспу… Відв’язував громадського активіста від лісовоза спецпідрозділ швидкого реагування, який патрулює траси і також прибув на виклик.

Як дізналася журналіст «ВЗ», війна між громадськи­ми активістами та «госпо­дарями лісів» Сколівщини триває не один рік. Активісти упевнені, що жодних офіційних документів на вирубування лісу ці лісоруби не мають. Активісти не раз бачи­ли, що вони вирубують не лише стару деревину (про це деклару­ють у паперах), а й молодий ліс, який аж ніяк не потрапляє під са­нітарну чистку…

Першим новину про те, що напередодні Нового року поби­ли Василя Василитина, розповів громадський екоактивіст Сколів­щини Володимир Явдик. Він ра­зом з паном Василем є членами ГО «Народний антикорупційний нагляд» (ГО має свою газету «Антикорупційний вісник»).

«Василь Василитин близько п’яти років бореться із незакон­ною вирубкою лісу, — каже Воло­димир Явдик (мова про Сколів­ський район, урочище Масьови. — Авт.). — Він живе під лісом. По­руч — пилорама, на його очах все це відбувається. А поліція за­мість того, аби перевірити, що діється з вирубками лісів у Ла­вочному й сусідніх селах, скла­дає на Василя протоколи, наче той здійснює неправдиві викли­ки поліції. В останні роки лісгос­пи як подуріли! Мають лісорубні квитки, в яких вказують, що виру­бують старі, сухі, хворі дерева, а насправді під вирубку йде моло­да деревина. Ці лісорубні квитки — фільчина грамота. У них пишуть одне, а бачимо, як щодня виво­зять сосну, ялицю, бук. Не може молода ялиця, якій 20−30 років, у діаметрі 15−30 см, потрапити у цей лісорубний квиток! З доро­ги ніби ліс є, але якщо запустити дрон, то всередині дерев немає. Чорні лісоруби, як ми їх називає­мо, вирубують гектари здорово­го лісу. Василь не боїться їх, він з тих людей, які не будуть мовчати. Вони на нього і у суди подавали. А зараз дійшло до катування».

Володимир Явдик розпові­дає про той злощасний день, коли катували Василя. «Дуже поспішали до першого січня, бо дія лісорубних квитків закінчу­ється, — каже пан Володимир. — У той день Василь збирався їхати до Славського, аж раптом поба­чив лісовози, які рухалися з лісу. Перегородив їм дорогу. Витяг­нув журналістське посвідчення. Почав знімати відео. Четверо осіб вистрибнули з машини, за­брали у нього мобільний та по­чали бити: по голові, по печінці. Розбили носа. Василь знепри­томнів. У такому безпорадному стані підняли його та прив’язали ланцюгами до бампера, та ще й „тріщоткою“ затягнули (це така штука, якою стягують дерева). А далі катівники сіли на лісо­воз і почали їхати з прив’язаним до бампера чоловіком… Але не знали, що той подзвонив на 102 та людям зі села, дружині, які уже бігли на поміч. Він на тому бампері, весь у крові. Поліція, „швидка“ приїхали. Як Василь розповідав, поліція почала кри­чати до людей, аби розійшлися і не перешкоджали роботі лісгос­пу. Медики фактично „відбили“ Василя від поліцейських. При-їхали поліцейські з автоматами, у масках, це був спецпідрозділ швидкого реагування, який па­трулює на трасах. Василь так і стояв прив’язаний, поки спец-призначенці його не відв’язали».

Василя Василитина допра­вили до Сколівської лікарні, але там медичної допомоги йому не надали. Не працював рентген-апарат (!). Довелося звертати­ся до приватної клініки. А зго­дом, зі слів активістів, і до лікар­ні на Мазепи у Львові. Василь написав заяву до Шевченків­ського відділу поліції.

«У них якийсь сказ на той ліс, — веде далі Володимир Явдик. — А в очах лише долари. Село Верх­нячка поруч з Лавочним — там все вирубано! Людям уриваєть­ся терпець… Під час інциден­ту лісоруби забрали у Василя мобільний телефон. Зайшли на його сторінку у Фейсбук і пови­тирали усі пости Василя, де пи­сав про незаконні вирубки лісу. І донині заходять на його сторін­ку. У чохлі телефона було 5 ти­сяч грн, які вони, по суті, вкра­ли. Василь розумів, з ким має справу, тому купив собі пневма­тичний пістолет. Коли вони його душили, думав, що вб’ють. Ви­тягнув пістолет і крикнув: „Хлоп­ці, буду стріляти!“. Але ніхто з чотирьох нападників не відреа­гував, і тоді він вистрелив одно­му з них у ногу. І це починають „роздувати“. Що він, мовляв, намагався їх вбити. У Василя у 90-х роках була судимість через бійку, вони цим фактом маніпу­люють, аби відвернути увагу від катування та вирубування лісу».

На моє запитання, чому акти­віст, якого катували, сам на сам веде війну з вирубуванням лі­сів, Василитин відповідає так: «Маю двох дітей, онука. Хочу, аби люди мали можливість ди­хати чистим повітрям на повні легені».

Василь Василитин працює на колії. Нападників, які його кату­вали, добре знає. Усі вони пра­цюють у лісництві (двоє з них — з сусіднього села). «Майстер лісу вийшов до мене, ознайомився з моїм журналістським посвід­ченням, — каже пан Василь. — У машині вони всі четверо ради­лись, а потім почали бити. Те­пер вигадують фейки, що вони рубають ліс, а я в них стріляю. Коли вони мене вчотирьох по­валили на землю, я з-за пояса витягнув пістолет. Це пістолет на ґумові кулі. Стрілив і попав одному нижче коліна. Від цього хіба прищик на нозі буде…».

Коментар для «ВЗ»

Віталій Павлов, директор Славського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс»

Щодо активіста (якого прив’язували до бампера. — Авт.) — це людина, яка сиділа у тюрмі. Його ловили на самовільній рубці раніше… Не вважаю його активістом. Перешко­джає нашій діяльності. Поліція приїжджала багато разів. Ми йому зачитували, де ми пра­цюємо, на основі чого працюємо… Куди ми цю деревину продаємо. 23 грудня, коли став­ся цей випадок, він навпростець перебіг, став перед машиною. Майстер виходить з маши­ни і каже: «Василю, забери зброю. У тебе що, взагалі криша поїхала?». Він без розбору стрі­ляє…

— Так одразу почав стріляти?

— О, так. Ні з того ні з сього почав стріляти. Водій з переляку мало в штани не наробив, ви­пав з машини. Друга машина, там був водій, ви­скочив з машини.

— Когось поранив?

— Одну людину поранив. Усе зафіксовано, є довідка з лікарні. Мої хлопці підійшли до нього впритул, він їм ще погрожував. Вони його скру­тили, він не давався, копав їх ногами. Падав.

— Він був один, а ваших працівників було четверо. Що він сам міг зробити?

— Він тим пістолетом погрожував, а вони хо­тіли той пістолет забрати. Він чинив опір. Хлоп­ці повалили його на землю, забрали пістолет і викликали поліцію. Лісничі викликали поліцію, а не активісти. Він не заспокоюється. 31 груд­ня бригада була на рубці, він приходить до бри­гади, знову стріляє у лісорубів і втікає. 4 січня він знову у Лавочному біля тої бригади… Вже про­сто веде відеофіксацію.

— Я не тільки з паном Василем розмовля­ла, а й з іншими активістами спілкувалася. Вони теж говорять, що ви не тільки зрубуєте хворі дерева, а й здоровий ліс…

— Ми в лісорубному квитку все декларуємо. Зрубуємо і здорове дерево. Там є 31 кубометр на одній ділянці ділової деревини, і на іншій ді­лянці — 41 кубометр ділової деревини.

— Ви маєте всі необхідні документи, до­звіл Міністерства екології?

— Є, звичайно. Є санітарні правила рубок, там все написано.

А тим часом…

Поліцейські Львівщини встановлюють обставини конфлікту між журналістом та працівника­ми лісогосподарства. Відкрито три кримінальні провадження.

23 грудня у Сколівське відділення поліції звернувся 44-річний житель одного із сіл Сколів­ського району, котрий повідомив, що близько 10.30 у лісовому масиві неподалік села Лавоч­ного у нього виник конфлікт з чотирма працівниками лісового господарства, які завдали йому тілесних ушкоджень. У той самий день один із працівників лісогосподарства зателефонував на оперативну лінію 102 та повідомив, що під час конфлікту журналіст здійснив постріл з травма­тичного пістолета та влучив йому у ногу.

Слідчі Сколівського відділення поліції, за процесуального керівництва Стрийської місце­вої прокуратури, відкрили кримінальні провадження за ч. 4 ст. 296 (Хуліганство) та ч. 1 ст. 125 (Умисне легке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України. Санкції статей передба­чають покарання, відповідно — позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та штраф до 50 не-оподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до 200 годин, або виправні роботи на строк до одного року. Зброю правоохоронці вилучили та скерували на експертне дослідження.

27 грудня журналіст звернувся у Шевченківський відділ поліції з повідомленням про насиль­ство щодо нього, вчинене працівниками лісового господарства 23 грудня під час конфлікту, що стався у лісовому масиві неподалік села Лавочного Сколівського району. За фактом слідчі те­риторіального підрозділу поліції, за процесуального керівництва Львівської місцевої прокура­тури № 2, відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 345−1 (Погроза або насильство щодо журналіста) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання — обмежен­ня волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий термін.