«Справедливо, якщо Коломойський і Медведчук поїдуть засмагати на сонячний берег Байкалу...»

Хотів би помилитися у своїх оцінках, але, здається, від 27 жовтня Україна на кілька кроків відступила від свого європейського маршруту і майже повернулася до того невиразного, совкового статусу, який мала перед Революцією гідності. У дрімуче минуле розчерком пера 11 осіб нас повернуло вівторкове, приголомшливе за своїми наслідками рішення Конституційного Суду. Його у незаконно закритому режимі було ухвалено у відповідь на серпневе звернення 47 народних депутатів від «Опозиційного блоку — За життя» і депутатської групи «За майбутнє» (одних пов’язують із кумом Путіна Медведчуком, інших — із олігархом Коломойським). «Завдяки» їм Україну може «відфутболити» цивілізований світ — і її, не дай Боже, з радістю «пригріє» у своїх «обіймах» агресивна сусідка. Тривожний дзвіночок уже пролунав: у Євросоюзі попередили Україну, що та створила підстави для того, щоб тимчасово призупинити безвізовий режим.

Тяжко у це повірити, але маємо факт. Конституційний Суд визнав неконституційним притягнення до кримінальної відповідальності осіб, упо­вноважених на виконання функцій дер­жави, які в електронні декларації про своє майно і доходи внесли завідомо (!) недостовірні відомості, або ж узагалі не подали їх. Тобто К С вирішив, що кара­ти політиків і чиновників за приховані від суспільства (ймовірно — незаконно набу­ті) статки є протиправним! Більше того, КС позбавив Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) по­вноважень перевіряти і контролювати ці декларації високопосадовців. Тож тепер начальнички, які наважуються залазили у державну, громадську чи у нашу приват­ну кишеню, можуть зітхнути із полегшен­ням — за незаконне збагачення тюрма їм не загрожує.

Ще один невеселий нюанс. Позбав­лення НАЗК права безпосереднього і ав­томатизованого доступу до інформа­ційно-телекомунікаційних та довідкових систем, реєстрів, банку даних унемож­ливить спеціальні антикорупційні пере­вірки осіб, які готуються зайняти поса­ди в органах державної влади і місцевого самоврядування. Зокрема, позбавить права пропускати через антикорупцій­ний «рентген» тих, хто після недільних виборів збирається очолити об’єднані територіальні громади, районні, облас­ні ради. Оскільки без проходження таких перевірок потенційні керівники не мати­муть права приступати до роботи, буде паралізовано оновлення місцевої влади! Наше голосування буде котові під хвіст…

Чим же мотивували своє рішення м’якотілі судді КС? Вони вважають кри­мінальне покарання за обман у декла­раціях… надмірним. Мовляв, негативні наслідки від такого покарання будуть не­пропорційними до тієї шкоди, яку завдав або хотів завдати суспільству несумлін­ний декларант. Іншими словами, наші кон­ституційники, яким з податків українців платять захмарні зарплати, яких забезпе­чують іншими благами, свято вірять, що корупція — не таке вже й велике зло…

Якщо хтось забув — нагадаємо: взяти корупціонерів за горло вимагав Майдан. Безкомпромісне антикорупційне зако­нодавство було найпершою умовою на­дання Україні асоційованого членства в Євросоюзі. А також обов’язковою пере­думовою безвізового режиму при пере­тині кордонів з країнами ЄС. А ще — пріоритетним завданням України задля на­дання їй величезних інвестицій, пільго­вих позик, грантів, інших фінансових, матеріальних, організаційних допомог з боку Заходу. Україна на це погодила­ся. При президентові Петру Порошен­ку було ухвалено жорсткі антикорупційні закони, створено всі антикорупційні ор­гани, які не давали життя корупціонерам (до речі, четверо суддів КС, які не підтри­мали скандальне рішення КС, були при­значені Порошенком). При Зеленському, який обіцяв перемогти корупцію, антико­рупційну систему методично руйнують. Корупціонерам влаштовують щораз те­плішу ванну.

Наслідки уже є. На виконання рішен­ня Конституційного Суду НАЗК минулої середи ввечері закрило вільний доступ громадянам до електронних декларацій усіх, хто є при владі. І тепер ми не змо­жемо дізнатися, чи праведно живуть ці «небожителі». І вони вже не боятимуться жити у конфлікті із законом.

Як повідомили у Національному анти­корупційному бюро України, вердикт КС змусить НАБУ закрити більше 100 кри­мінальних проваджень проти брехли­вих декларантів. Серед тих, чиї звіти ви­кликають великі сумніви, є і кілька суддів Конституційного Суду, нардепів. «Рило у пушку» виявилося і у самого голови Кон­ституційного Суду Олександра Тупиць­кого. Журналісти виявили, що той не за­декларував земельну ділянку, яку 2018 року, у ході російсько-української війни (!), придбав в окупованому Криму. До­кументи на своє «ранчо» під Ялтою го­лова Конституційного Суду України реє­стрував у незаконних органах незаконної російської влади. І цими діями фактично легітимізував окупаційну владу на укра­їнській території, взаємодіяв з нею.

Кремль найбільше зацікавлений у тому, аби «відчепити» Україну від Євро­пи, дискредитувати досягнення Майда­ну. Згортання в Україні боротьби з ко­рупцією відповідає цій імперській меті. Невипадково конституційне подання ро­били соратники Путіна в українському парламенті.

Із кумом Путіна все зрозуміло, він не здивував. Але чому за рай для корупціо­нерів підписали нардепи від «лібералів» Палиці-Батенка? Їхні інтереси збігли­ся. Можна не сумніватися: якби україн­ські виборці знали про це, то 25 жовтня відправили би «патріотичну» партію «За майбутнє» у минуле. А так, довірившись масним, улесливим словам, наділили її владою у багатьох радах. Чи не час рядо­вим партійцям запитати у своїх вождів, чому вони заодно із корупціонерами?

І ще раз — про політичні, геополітичні наслідки скандального рішення КС. По­сол України при Є С Микола Точицький звернувся з листом до віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантич­ної інтеграції Ольги Стефанішиної. У цьому посланні більш ніж тривожний сигнал: «…Рішення Конституційного суду України № 13-р/2020, яке скасу­вало ключові антикорупційні повнова­ження НАЗК, кримінальну відповідаль­ність за недостовірне декларування, є достатньою підставою для початку за­пуску Європейською Комісією механіз­му тимчасового призупинення дії безві­зового режиму».

Якби, не доведи Господи, таке ста­лося, нашій владі треба було б спіш­но пакувати валізи. Не на Захід, де її не прийняли б, — до Росії. Там, де вже пе­реховується один із противників укра­їнської євроінтеграції.

P. S. У зв’язку із скандальним рі­шенням Конституційного Суду прези­дент Володимир Зеленський термі­ново скликав закрите засідання Ради національної безпеки і оборони України. За словами глави держави, «ни­щівні удари, які завдають досягненням країни у сфері боротьби та ефектив­ної протидії корупції в Україні, не мо­жуть залишатися поза увагою. Необхід­на негайна та жорстка оцінка рішенням окремих суб’єктів, дії яких стають де­далі суспільно небезпечнішими».

Думки з приводу

Тарас Березовець, політолог

Неминучим наслідком рішення КС стане перегляд Євросоюзом Уго­ди про безвізовий режим з Україною. У найгіршому випадку ми на машині часу повернемося у часи до безвізу, який, як не втомлюється повторюва­ти Наталочка Мосійчук із каналу Коло­мойського, на хліб не намажеш…

Ми повинні діяти на випередження і просити Євросоюз переглянути своє рішення про безвіз тільки для депута­тів Коломойського і Медведчука, а та­кож — для суддів КСУ. Так буде спра­ведливо для людей, які вважають, що пити каву у Відні чи їздити на екскур­сії в Італію можуть тільки вони. Це не­справедливо. Справедливо, якщо ми продовжимо користуватися своїми привілеями і продовжимо їздити в Єв­ропу, а Коломойський і Медведчук по­їдуть засмагати на сонячний берег Байкалу і вирушать на захоплюючий шопінг у Анадир…

Юрій Бутусов, блогер

Росія веде гібридну війну в Укра­їні проти впливу Заходу, і будь-якою ціною нарощує свій вплив в органах української влади. Корупція — ідеаль­не вербувальне середовище. А коли на вищі пости призначають або збе­рігають людей, для яких Росія — дім рідний, і які заради крісла готові вго­джувати будь-якій новій владі, це не­минуче завершується зрадою.

Ірина Геращенко, народний депутат («Європейська Солідарність»)

Перше, що мали зробити ново­обрані депутати всіх місцевих рад і мери, — подати електронні декларації. Але їм зробили справді царський по­дарунок, тепер декларації закрито для загалу, їх не можна контролювати і від­стежувати. Децентралізація залишає на місцях серйозні ресурси, мільярди гривень, які розподілятимуть саме де­путати місцевих рад. Але тепер — жод­ного контролю! Чи не вийде так, що хтось заїде у міськраду на «Ланосі», а виїде — на «Мерседесі»?