Пам’ятник Леніну – маркер присутності совєцької влади: фільм до 30-тої річниці повалення вождя у Львові
14 вересня виповнилася 30-та річниця з моменту демонтажу пам'ятника
1952 році на площі перед Оперним театром урочисто відкрили пам’ятник Леніну, а 14 вересня 1990 року, ще при Радянському Союзі, його звалили. Це був перший дієвий крок до проголошення Незалежності України. Як це було і чому процес декомунізації, очищення України від «совка» розтягнувся аж на десятки років — у спеціальному фільмі Наталії Балюк.
«Більшовизм за своєю суттю був релігією. Вони запозичували спроби нав’язувати своє мислення в релігійних культів. Починався більшовизм як секта, де Ленін був головним пророком, а він ще й помер в досить молодому віці, це давало можливість зробити з нього культову фігуру. Совєцька пропаганда повністю цим скористалась. Пам’ятник Леніну — це маркер присутності совєцької влади. Ця символічність Леніна, як маркера „совєцкого“ і тоталітарного, залишається і досі: пам’ятники Леніну залишились на територіях, які контролюються Росією або проросійськими терористами», — розповідає Володимир В’ятрович, «батько» декомунізації, та додає: «Особливо це було помітно весною 2014 року, коли почалась хвиля „ленінопаду“, так звана „русская весна“, протести, інспіровані ФСБ в Україні на Півдні і на Сході, — вони збирались як магніт біля Леніна і боронили Леніна. Мало того, там, де не ставало Леніна, як якась магія — розсіювались всі сили, які він притягував до себе. Не йдеться про містику, але все-таки, ми повинні розуміти, що це не просто якийсь шматок каменю чи бронзи — це уособлення певних цінностей, совєцьких, які передбачають вбивство інакодумців, масові вбивства, знищення особистості», — каже В’ятрович.
Він переконаний, що однакові пам’ятники створюють ілюзію, де б не потрапив — ніби ти всюди в радянській в’язниці.
Володимир В’ятрович також розповів, що коли у 2015 році розпочали декомунізацію, то зауважили такий факт: 90% селищних рад, органів місцевого самоврядування розташовувались на вулиці Леніна.
Пам'ятник Леніну у Львові містився на проспекті Свободи (тоді — проспекті Леніна) перед Оперним театром з 1952 по 1990 рік. Мав вигляд камерної напівфігури на високому гранітному постаменті, що символізував трибуну. Спогадами 30-річної давності з дня повалення Леніна у Львові поділився і Ігор Гавришкевич.
«Цей пам’ятник мав п’єдестал трибуни та погруддя Леніна. Спочатку почали демонтувати півфігуру, її зірвав кран, а під час остаточного демонтажу виявили у фундаменті забетоновані надгробки з єврейського цвинтаря, а також з Личаківського цвинтаря, де були поховані Січові стрільці. Під час демонтажу ми побачили справжнє обличчя радянської влади, на надгробках збудували пам’ятник Леніну. Зрештою, це відповідає цьому символу терориста», — розповів Ігор Гавришкевич, художник, громадський діяч, депутат Львівської міської ради першого демократичного скликання (1990−1994 рр.)
«Кран під’їхав, пам’ятник зняли під аплодисменти, то було таке піднесення в людей», — пригадує події Володимир Парубій, заступник голови Львівського міськвиконкому (1990−1995 рр.), депутат Львівської обласної ради (1990−1999 рр.).
«Я голосував проти знесення пам’ятника», — позиція Юрія Ісаєва, колишнього начальника Головного відділу контррозвідки львівського КДБ, депутата Львівської міської ради першого демократичного скликання (1990−1994 рр).
Більше спогадів безпосередніх учасників подій та істориків в документальному фільмі.
