Місцеві вибори – на низькому старті
Основна боротьба за мерство у Львові, очевидно, розгорнеться між трьома претендентами: Андрієм Садовим, Олегом Синюткою та Русланом Кошулинським
Верховна Рада призначила місцеві вибори в Україні на 25 жовтня. Щоправда, зміни до Виборчого кодексу ще не проголосовані (готується друге читання), відтак до кінця не відомо, за якими правилами відбуватимуться вибори. Але виборча кампанія де-факто вже стартувала. Про це свідчить так звана наочна агітація — Львів заряснів біґбордами з портретами потенційних кандидатів на посаду міського голови.
Соціологічні кампанії мають «жнива» — досліджують електоральні симпатії та антипатії львів’ян. Кожен майбутній кандидат на мера Львова (а таких може бути кількадесят), кожна політична сила, яка боротиметься за представництво у місцевих радах, мусить знати, на чому стоїть.
У Львові та області електоральна картина більш-менш вимальовується. Серед політичних сил «в одні ворота» лідирує «Європейська Солідарність». Вже зараз можна сміливо припускати, що «ЄС» у багатьох радах матиме найбільшу фракцію. Це цілком закономірний результат: для більшості галичан «армія, віра, мова» не лише гарне патріотичне гасло, а справжні цінності. Вони розуміють: якщо буде сильна армія, своя мова і віра, то буде держава. Тому на перше місце серед найбільш важливих проблем у країні ставлять військовий конфлікт на сході України, і лише потім — недостатній рівень зарплат і пенсій, корупцію, безробіття та ціни на комуналку. Тому гасло, з яким потенційний претендент на міського голову від «ЄС» Олег Синютка нещодавно з’явився на біґбордах — «Без Львова немає України», є цілком співзвучним з відчуттями львів’ян. Припускаю, на наступних його біґбордах вже з’являться гасла, пов’язані безпосередньо з проблемами міста.
Після «ЄС» з чималим відривом електоральні симпатії розподіляються у відповідній послідовності між «Слугою народу», «Голосом», «Батьківщиною», «Самопоміччю», «Свободою» та «Громадянською позицією». Решта політичних сил наразі не долають п’ятивідсоткового прохідного бар’єру.
Дещо інша ситуація з виборами міського голови Львова. Тут електоральна підтримка політичної сили не завжди збігається з підтримкою потенційного кандидата у мери від цієї сили. Багаторічний міський голова Львова (на цій посаді з 2006 року) Андрій Садовий, попри те, що у березні минулого року заявив, що більше не буде балотуватися на виборах мера Львова, впевнено тримає лідерство. А ось його політична сила — «Самопоміч» — втратила популярність і перебуває у стадії коми (принаймні на загальноукраїнському рівні). Особистий рейтинг Садового у Львові, за даними різних соціологічних служб, тримається у межах 30−35 відсотків. Але є для Андрія Івановича і погана тенденція — чимало львів’ян вважають, що має бути зміна міського голови. Причому вони навіть не беруть до уваги плюси і мінуси чинного голови, просто вважають, що досить.
З таким стартовим рейтингом Садовий без проблем потрапляє у фінал виборчого забігу, але перемога у другому турі не гарантована.
Власне, основна інтрига і найзапекліша боротьба розгорнеться за друге місце, тобто за вихід у другий тур. Тут, швидше за все, свої списи схрестять свободівець Руслан Кошулинський і представник «Європейської Солідарності» Олег Синютка.
Руслан Кошулинський, як потенційний претендент на посаду мера, є більш розкрученим і має кращу впізнаваність. По-перше, він вже брав участь у минулих виборах міського голови Львова і зайняв почесне друге місце. Власне тоді, у 2015 році, Кошулинський значною мірою акумулював на собі протестний електорат. У другому турі за нього проголосувало майже 37 відсотків виборців (за Садового 61 відсоток), у той час як у першому лише 12 відсотків (за Садового 49 відсотків). По-друге, Кошулинський був віцеспікером парламенту, тобто мав статус загальнонаціонального політика, що давало йому чимало можливостей для піару і розкрутки.
Олег Синютка є менш розкрученим як політик, хоча майже рік працює у Верховній Раді. З кінця 2014 року він очолював Львівську обласну адміністрацію і на цій посаді створенням власного політичного іміджу не дуже переймався. З 2006 року по 2014 рік працював у Львівській міський раді, а з 2007-го був першим заступником Садового і займався безпосередньо господаркою міста. Незважаючи на досягнення у попередній діяльності (як у міській раді, так і на посаді голови ЛОДА), його львів’яни знають недостатньо. І це мінус, бо кампанія досить коротка, і часу на розкрутку обмаль. Але його перевага у тому, що він представник популярної у Львові політичної сили. Звісно, агітувати за кандидата від своєї партії приїде особисто Петро Порошенко. Бо для Синютки вкрай важливо, щоб рейтинг «ЄС» пов’язували з ним, аби виборці «ЄС» у першому турі не розпорошились по інших, більш розкручених кандидатах.
Відтак, як кандидат від ЄС, він має чималий потенціал росту. Якщо вийде у другий тур, матиме шанс на перемогу. Тому Садовий буде зацікавлений і, можливо, навіть сприятиме, аби у другий тур вийшов Кошулинський. Він, як представник радикальної політичної сили, має певну електоральну стелю. Значна частина поміркованих львів’ян ліберальних проєвропейських поглядів ніколи не проголосує за представника «Свободи». Припускаю, відсоток тих, хто ніколи не проголосує за Кошулинського, перевищує відсоток тих, хто ніколи не проголосує за Садового. Бо виборці Кошулинського, радше за все, у другому турі проголосують за Синютку, а ось чи виборці Синютки проголосують за Кошулинського, навіть якщо він їх до цього закличе, — велике питання…
Щодо інших претендентів з так званого третього ешелону, то серед вже відомих потенційних кандидатів немає таких, хто зможе втрутитися у двобій Синютки і Кошулинського за вихід у фінал.
Наразі не відомо, чи виставить свого кандидата на мера Львова партія Зеленського. Сильного кандидата вони не мають. Зрештою, так виглядає, що не мають жодного… Кілька місяців тому хотіли робити ставку на Ірину Верещук (ексмер Рави-Руської, нині нардеп від «Слуги народу»). Соціологи заміряли її рейтинг і навіть ставили прізвище Верещук у парі з Садовим (у другому турі). Вочевидь, результати соціологічного опитування не дали «слугам» підстав для оптимізму. Але остаточно будь-які її перспективи на виборах у Львові поховав недавній скандал під час телеефіру у програмі «Свобода слова» на ICTV, де Верещук озвучила кремлівський фейк, що начебто Порошенко у 2014 році вітав Путіна з Днем Росії. Після такого зашквару їй не те що нічого робити на виборах мера, до Львова не бажано потикатися, бо у кращому випадку обплюють…
Ходили чутки, що від «слуг» на мера Львова може балотуватися нинішній посол України у Польщі Андрій Дещиця, мовляв, його вмовляли, але він не піддався. Казали, що розглядався як кандидат від партії Зеленського шоумен Сергій Притула, але також щось не склалося. Подейкують, він братиме участь на виборах мера рідного Тернополя. З місцевих «слуг» немає жодного потенційного кандидата, який може взяти більше двох-трьох відсотків. Тому цілком можливо, що «слуги» неофіційно можуть підтримати Андрія Садового, який так само неофіційно під час торішньої виборчої кампанії підтримав Володимира Зеленського.
Хоча все може змінитися в останній момент. До офіційного старту виборчої кампанії ще достатньо часу, і не виключено, що може з’явитися кандидат-джокер, який сплутає всю напрацьовану гру…
