Передплата 2024 «Добрий господар»

«Іноді доводиться тричі повечеряти, а іноді за цілий день — лише чай-кава»

Один день із головою Львівської ОДА Олегом Синюткою

Він — справжній трудоголік. Його робочий день починається о сьомій ранку і до «переможного кінця». Коли приходить додому — невідомо, бо після робочого дня має ще купу різних зустрічей. Кажуть, від такого керівника «холодна» його команда, яка мусить працювати у такому ж режимі. Не всі витримують… Кореспондент «ВЗ» вирішила провести один робочий день з головою Львівської облдержадміністрації Олегом Синюткою. Зізнаюсь, такого важкого дня в моєму житті ще не було. Коли прийшла додому — одразу «відрубалася» і вмить заснула… Коли напередодні керівник прес-служби ЛОДА Ольга Матейчик скинула мені робочий графік Олега Синютки на той день, мені стало не до жартів: першу зустріч було призначено на сьому годину ранку! Довелося вставати о п’ятій і замовляти таксі…

З 7-ї до 8-ї ранку — три зустрічі

Я у приймальні голови Львів­ської ОДА. Мене зустрічає пан Роман, який чергує біля телефо­ну вночі — з 20.00 до 8.00 (о 8-й ранку естафету приймає секре­тарка). Каже, «люди дзвонять цілу ніч з будь-яких питань». На­приклад, бабця може поскар­житися, що у неї в під’їзді лам­почка не вкручена. Або когось на кордоні митники не пропус­кають. «Питаю, чому не телефо­нуєте на гарячу лінію? — каже пан Роман. — Відповідають, що там уночі слухавку не підніма­ють». Усі дзвінки, що надійшли у приймальню голови ЛОДА (чи вдень, чи вночі), записуються і передаються керівнику області. Протягом дня Синютка зазви­чай віддзвонює цим людям, або, якщо справа серйозніша, при­значає зустріч.

Заступники голови також по­чинають роботу о 7-й ранку. Уже о 8-й у коридорах «Білого дому» досить людно, чиновники ква­пляться на свої робочі місця. Того дня Олег Синютка призна­чив зустрічі на 7.00, 7.30 і 7.40 людям, які попередньо запи­салися до нього на прийом. Усі вони мали особисті прохання, тому їх суть не викладатиму. А вже о 8-й — нарада голови з ди­ректорами департаментів.

«Вкрай незадоволений роботою департаменту ПЕК!»

Олег Синютка ввів «залізне правило»: «Після мене на нара­ду ніхто не заходить». Також не дозволяє підлеглим перемов­лятися між собою під час нарад. Уже за чверть восьма великий зал засідань був повний. Голо­ва з’явився рівно о 8-й. Дуже зосереджений. Це й зрозумі­ло, адже теми розглядали сер­йозні — «Пріоритетність проектів місцевого розвитку» та «Спо­живання енергоресурсів уста­новами бюджетної сфери». Ін­шими словами, обговорювали, на які об’єкти області (за галу­зями — освіта, медицина, ЖКГ тощо) розподілять бюджетні ко­шти, скільки води, тепла, газу, електрики використали держав­ні установи та за якими цінами їх закупили. Також керівники звіту­ють, скільки мають незакритих звернень — письмових і за під­сумками «гарячої лінії».

На великому екрані графіки і таблиці. Керівник департаменту звітує, голова не скупиться на дошкульні коментарі на кшталт: «Якщо об’єкт „для галочки“, то який у ньому сенс?». Серйоз­ні «розбірки» почалися, коли ді­йшло до енергоресурсів. Вия­вилося, різні установи області закуповують газ за різними ці­нами. Причому здебільшого — вище від ринкової. Наприклад, ринкова — близько 7 тисяч гри­вень за тисячу кубів, а закупову­ють по 12 тисяч. Як мені згодом пояснили, йдеться не про «від­кати». Просто газівники вда­ються до шантажу, типу «Ми вам газ відключимо», і якийсь дирек­тор дитячого садочка чи школи у районі, злякавшись, іде газівни­кам на поступки… Голова ЛОДА «розпікав» підлеглих за те, що не обстоюють свою позицію в Антимонопольному комітеті, не повідомляють газовим компані­ям про тендери на постачання блакитного палива.

«Департамент охорони здоров’я взагалі за цим не ди­виться, і мудрі доктори одразу укладають угоди на газ утри­чі дорожче», — обурюється Олег Синютка. Дає розпорядження відібрати пояснення у тих не­добросовісних керівників, хто уклав угоди на газ за ціною, ви­щою за ринкову, і передати цей список у департамент захисту економіки.

Дісталося на горіхи і керів­нику департаменту паливно-енергетичного комплексу Во­лодимиру Ляльці: «Не розумію, чим займається департамент ПЕК? За що ми їм платимо пре­мії? Ростиславе Теодозійовичу (перший заступник Ростислав Замлинський. Авт.), я вкрай незадоволений роботою депар­таменту ПЕК! Тепер щодо лімі­тів: ми бездумно витрачаємо ко­шти! Вони просто йдуть у трубу! Шановні колеги, я тему енергоз­береження не залишу! Бо це ви­кидання грошей у нікуди!» Коли Синютка це каже, керівники де­партаменту нагадують поганих учнів у школі, які потупили по­гляд…

О 9.00 — зустріч із трьо­ма представницями медич­ної галузі з районів, яким го­лова призначив зустріч під час поїздок у райони. З-поміж ін­ших озвучених проблем кажуть, що потрібні препарати проти гемофілії. Голова пообіцяв ро­зібратися. Потім зустріч із ке­рівником інвестиційної компа­нії «Брукфілд», яка будуватиме ІТ-комплекс на вулиці Стрий­ській (поруч із Податковою). Го­ворили про перспективи будів­ництва.

О 10.00 — переїзд до пала­цу Потоцьких, на відкриття І І Львівського експортного фору­му. Сідаю у машину голови — це Skoda Superb сріблясто-синьо­го кольору, за кермом — водій Андрій. «А де ж чорний „Мер­седес“, яким раніше їздили го­лови ЛОДА?» — запитую Олега Михайловича. «Мерс» хоч і в ро­бочому стані, але старий, 2004 року випуску. Олег Михайлович віддає перевагу «Шкоді», каже, звик до неї.

Коли почнеш ховатися від людей, нема чого робити на цій посаді

Можливість поговорити з го­ловою є лише під час переїздів. Тому не втрачаю часу. Запитую, як вдається щодня витримувати такий насичений графік? «Голо­вне, — каже, — щоб робота при­носила задоволення. Бо якщо робитимеш з-під палиці, нічо­го не вийде. Пригадую, через пару днів після мого призначен­ня до мене зайшов наш Владика і каже: „Якщо думаєш, що ти та­кий мудрий і так багато зробив, що тебе призначили на цю поса­ду — це не так. Якщо думаєш, що ти багато нагрішив і тут будеш спокутувати, це теж не так. Гос­подь Бог вирішив, що ти у цей момент маєш бути на цьому міс­ці і робити все, що від тебе зале­жить“. Тому щодня приходжу на роботу і роблю все, що від мене залежить!»

— Скільки разів на день їсте?

— За потреби (сміється. Авт.). Мають бути два складни­ки: хотіти їсти і мати на це час. Якщо ці дві складові збігаються — їм (сміється. Авт.).

— А що ви їсте? Яка у вас ді­єта?

— Мої параметри — 90−60−90 — і це тільки обличчя (сміється. Авт.). Іноді доводиться три­чі за вечір повечеряти, іноді за весь день — лише чай-кава. Як пощастить… Приходжу до­дому, дружина питає: «Будеш їсти?». Не можу відмовити, бо вона наготувала. Дружина го­тує смачно, і це велика споку­са…

— Чи вдається хоча б у ви­хідні спілкуватися з дітьми?

— Брак спілкування з дітьми — один із найбільших мінусів цієї роботи. У суботу я зазвичай на роботі, до 6−7-ї вечора. Неділю, якщо немає офіційних заходів, присвячую сім’ї.

— До вас, мабуть, зверта­ються переважно з пробле­мами і бідами. Як вдається пропускати через себе люд­ський негатив?

— Треба розібратися, чому виникла проблема, і постара­тися допомогти. Біда у тому, що не всі проблеми можна ви­рішити. Наші люди насправді дуже терплячі. Я для себе вивів важливу формулу: працювати­му доти, доки зможу допома­гати людям, які приходять до мене з проблемами. Коли по­чнеш ховатися від людей, нема чого робити на цій посаді.

— У вас є хобі?

— Як і в кожної нормальної людини. Тільки на це бракує часу. Останні чотири роки жод­ного разу не грав у футбол. На тренажерний зал вистачає часу тільки під час відпустки. Цьо­го року відпустка тривала 4,5 дні (сміється. Авт.). З дружи­ною і дітьми поїхали в Об’єднані Арабські Емірати. Маю правило: на мій день народження (14 лю­того. Авт.) робити дружині по­дарунок і кудись їхати на відпо­чинок.

— А в чому щастя?

— У душевній рівновазі.

— А ви щасливі?

— Так. Я щаслива людина. Тому що з нами є і мої батьки, і батьки дружини, з нами наші діти.

— Яка ваша зарплата?

— Три місяці тому уряд підняв нам зарплату, і вона зараз ста­новить понад 20 тисяч (до того було 18 тисяч). Це «гола» став­ка. Чотири роки тому я вирішив, що не буду отримувати ні пре­мій, ні надбавок. Вважаю, я й так достатньо забезпечена лю­дина.

Об 11.00 — зустріч із Над­звичайним та Повноважним По­слом США в Україні Марі Йо­вановіч. Заради цієї зустрічі Синютка не поїхав на Яворів­ський полігон, де того дня пе­ребував міністр оборони Степан Полторак. Олег Синютка зустрів Марі Йовановіч у кабінеті і після протокольної зустрічі подару­вав їй гарно виданий «Кобзар». Це була протокольна зустріч без преси, тому я залишилась чека­ти у приймальні.

Олег Синютка презентує “Кобзаря” Надзвичайному та Повноважному Послу США в Україні Марі Йованович
Олег Синютка презентує “Кобзаря” Надзвичайному та Повноважному Послу США в Україні Марі Йованович

«До мене прийшли люди і кажуть, у нас є гроші, хочемо щось добре зробити»

Через годину знову сідає­мо в авто і їдемо у перший кор­пус Львівської політехніки, на зустріч із бібліотекарями, які зі­бралися на обласну нараду. У машину також сідає головний спеціаліст відділу персоналу та нагород Тетяна Шеремета. В руках тримає пачку грамот — нагороджуватимуть найкращих бібліотекарів області. З біблі­отекарями Олег Синютка спіл­кувався півтори години.

За словами Мирослави Тур­кало, вперше в межах програ­ми «Українська книга» Львівщи­на отримала рекордну кількість книг для поповнення бібліотеч­них фондів — 199 тисяч примір­ників на суму 23 мільйони гри­вень. У середньому в кожну бібліотеку області до кінця квіт­ня надійде 153 книги.

Олег Синютка слухав висту­пи бібліотекарів з трибуни, від­повідав на записки із залу. На зауваження директора Львів­ської обласної універсальної наукової бібліотеки Івана Свар­ника, що без комп’ютерів та Ін­тернету книгозбірні області від­різані від світу, відповів: «Якщо поставимо собі таку мету, то протягом наступних чотирьох років зможемо забезпечити комп’ютерами всі бібліотеки області (а їх більш ніж 800). На це потрібно 10 мільйонів гри­вень. Причому гроші ці будуть не з бюджету. До мене прийшли люди і кажуть, у нас є гроші, хо­чемо щось добре зробити. Такі люди часто трапляються».

Ще одне з проблемних місць для бібліотекарів — заповнення аплікаційних форм для участі у грантових програмах. На цьо­му наголосила директор Львів­ської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничу­ка Тетяна Пилипець. Каже, ніх­то не вміє писати гранти. Часто у цих формах є графа «дофі­нансування», тобто бібліотеці треба знайти спонсора. Біблі­отекар із Нового Роздолу зау­важила, для написання мікро­проектів їм необхідне навчання. Туркало повідомила, таке на­вчання ЛОДА проводить, але, очевидно, треба його зробити виїзним, на місцях. Поскаржи­лись бібліотекарі, що у Турків­ському районі їм не виплачу­ють матеріальної допомоги на оздоровлення під час відпуст­ки. Олег Синютка взяв це пи­тання на контроль.

О 14.00, після коротенької наради щодо тендерів на будів­ництво сільських амбулаторій, Олег Синютка заявив: «Зараз спростую міф, що я не обідаю!». Ідемо у їдальню облради, яка розташована у будівлі ЛОДА. Тут уже майже нікого немає, час обіду минув. Голова ЛОДА пе­реважно тут і обідає. У кабінет обіду не замовляє. «Спочатку люди дивувалися, що я тут їм, — розповідає Олег Синютка. — Я їх заспокоїв, що я не плямкаю, користуюся серветками, і вони заспокоїлися». Замовив са­лат із буряків, відварну карто­плю і горохову котлету (бо піст). Оскільки я не пощу, замовила собі картоплю і свинячу відбив­ну. Запили це все півлітровою пляшкою кока-коли. За обід за­платив голова, вклався у 139 гривень.

О 15.00, поки не почалася наступна зустріч, голова ЛОДА знаходить час пожартувати з дівчатами у приймальні та ке­рівником департаменту культу­ри Мирославою Туркало. По­переду — зустріч з делегацією української діаспори в Азер­байджанській Республіці. Де­легацію очолює голова Україн­ського конгресу Азербайджану Юрій Осадченко. Говорили про проведення днів Львівщини та фестивалю вареників в Азер­байджані, обмінялися сувені­рами та подарунками. Азер­байджанці подарували картину, писану нафтою, та альбоми з видами своєї країни. Олег Си­нютка передав 40 комплектів українських книжок (сучасна лі­тература і класика). А також по­дарував розкішні чоловічий і жі­ночий українські національні костюми.

Українські національні костюми, подаровані губернатором Львівщини, викликали захоплення у голови Українського конгресу Азербайджану Юрія Осадченка
Українські національні костюми, подаровані губернатором Львівщини, викликали захоплення у голови Українського конгресу Азербайджану Юрія Осадченка

На годиннику 16.00. Знову їдемо у «Політех», у головний корпус. Тут, в актовому залі, має відбутися зустріч студентів із мі­ністром інфраструктури Воло­димиром Омеляном. Олег Си­нютка телефоном з’ясовує, що міністр затримається хвилин на 20, тому губернатор вирішує по­їхати до студентів раніше і «тро­хи розважити їх». Справді, зу­стріч пройшла у жартівливій атмосфері. Олег Михайлович того дня був явно у гуморі.

Під час зустрічі міністра інфраструктури Володимира Омеляна (ліворуч) зі студентами Національного університету «Львівська політехніка».
Під час зустрічі міністра інфраструктури Володимира Омеляна (ліворуч) зі студентами Національного університету «Львівська політехніка».

«Ви всі за Зеленського?»

Голову ЛОДА студентам представив ректор НУ «Львів­ська політехніка» Юрій Бобало: «Знаєте Олега Михайловича Синютку?». «Знаємо!» — загу­ли студенти. «Поділюся з вами своїми думками і хочу почути ваші запитання», — попередив Олег Михайлович, і раптом за­питав: «Ви всі за Зеленського?» У залі на мить запанувала тиша, але вже за кілька секунд атмос­фера розрядилася…

«Ваш вибір професії, вибір майбутнього місця роботи і ви­бір країни — це три базові речі, надзвичайно важливі для вас, — вів далі Олег Синютка. — Підні­міть, будь ласка, руки, хто хоче виїхати за кордон?». У залі під­нялося дві руки. Це були два хлопці. Олег Михайлович попро­сив пояснити, чому хочуть виїха­ти. Один відповів: «Мене не вла­штовує ситуація в країні — ні в політичній, ні в економічній сфе­рі». «А що ви хочете знайти за кордоном?» — поставив зустріч­не запитання голова ЛОДА. «Не знаю. Хочу спробувати», — від­повів хлопець.

Другий студент пояснив, що незадоволений високими від­сотковими ставками кредитів для приватного бізнесу. У Шве­ції, каже, можна 5 років пожи­ти, отримати громадянство, і тоді взяти кредит під 5% річ­них на відкриття свого бізнесу. А в Україні ставка 38%. Не ма­ючи стартового капіталу, буде виплачувати той кредит до кін­ця життя…

«Банк „Аваль“ кредитує під 4,6%, — зауважив Олег Синютка. — Але погоджуюся, що кредити дорогі. Відсутність можливос­ті для самостійного розвитку — одна з причин, яка вас спонукає шукати щастя на Заході. Але втішений, що підняли руку тіль­ки двоє. Бо питання „людсько­го капіталу“ є, напевно, одним з найбільших викликів для Укра­їни». Голова ЛОДА намагався переконати студентів, що успі­ху можна досягти і в своїй кра­їні. «В чужій країні більшість із вас завжди будуть людьми дру­гого сорту, вас завжди наздо­ганятиме комплекс меншовар­тості».

О 17.00 у голови ЛОДА — го­динний ефір на радіо «Львів­ська хвиля». Одразу після — урочиста церемонія нагоро­дження відзнакою «Лицарський Хрест Добровольця Львівщини» у Львівській філармонії, з на­годи Дня українського добро­вольця О 20.00 — зустріч із гро­мадськими організаціями…

Церемонія нагородження «Лицарський Хрест Добровольця Львівщини».
Церемонія нагородження «Лицарський Хрест Добровольця Львівщини».

Зізнаюся, я вже від втоми падала з ніг і нічого не сприй­мала. Це була остання офіцій­на зустріч… Прощаюся з голо­вою, який, на відміну від мене, фонтанував енергією. Мене, напівживу, додому відвіз во­дій Андрій. Тим часом у голови ЛОДА, за словами його прес-секретаря, попереду ще кілька робочих зустрічей…

Усі фото — прес-служби ЛОДА

Схожі новини